АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОІ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц - 14474 /2010 р. Головуючий по першій інстанції
Бугрія В.М.
Суддя-доповідач Обідіна О.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А ЇН И
2010 року грудня місяця « 17 » дня м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Обідіної О.І.
Суддів: Карнауха П.М. , Дорош А.І.
при секретарі
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,
колегія суддів , заслухавши доповідь судді - доповідача Обідіної О.І.
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Новосанжарського районного суду від 10.11.2010 р. позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 815 грн. матеріальної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 51 грн. державного мита, 120 грн. витрат на ІТЗ та 5509 грн. за надання юридичних послуг у формі правової допомоги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновку суду першої інстанції обставинам справи та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати, по справі постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 309 ч.1 п. 4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права …
По справі встановлено, що 04.09.2008 р. близько 13 год. 30 хв. на перехресті вулиці Жовтнева та провулку Нафтового в с-щі Нові Санжари, Полтавської області ОСОБА_6, керуючи автомобілем ВАЗ 21099 ЗНГ, ДНЗ НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_4 , допустив зіткнення з мопедом ДІО Хонда під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого транспортні засоби були механічно пошкоджені.
Постановою Новосанжарського районного суду від 04.09.2008 р. ОСОБА_6 визнаний винним в скоєнні адміністративного правопорушення , передбаченого ст. 124 КпАП України та звільнений від адміністративної відповідальності у зв»язку з закінченням термінів притягнення . Згідно вказаної постанови , водій ОСОБА_6 порушив вимоги п. 13.1 ПДР України , не дотримався безпечної дистанції руху , внаслідок чого допустив зіткнення з мопедом під керуванням потерпілої ОСОБА_3
Крім того, 10.06.2008 р. відносно ОСОБА_3, яка керувала мопедом ДІО Хонда також було складено протокол про адміністративне правопорушення про притягнення до відповідальності згідно ч.4 ст .127 КпАП України у зв»язку з порушенням п.10.1, 10.4 ПДР України . Постановою по справі про адміністративне правопорушення від 10.06.2008 р. ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.127 КпАП України в у вигляді штрафу в розмірі 85 грн.
Рішенням Нововсанжарського районного суду від 14.04.2010 р., яке вступило в законну силу, позов ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки задоволено частково та стягнуто на її користь з ОСОБА_7 у відшкодування моральної шкоди 3250 грн. та 200 грн. матеріальної шкоди.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 як власника пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу, суд першої інстанції виходив з того, що ступінь вини відповідача ОСОБА_3 становить 50%, оскільки настанню наслідків ДТП сприяла її необережність, посилаючись при цьому на постанову. про відмову в порушенні кримінальної справи , згідно до змісту якої в діях останньої вбачається невиконання вимог п. 10.1,10.4,9.4 Правил дорожнього руху України.
З вказаним висновком не може погодитись колегія суддів як з таким, що не ґрунтується на законі.
Так, обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилалась на положення ст. 1188 ЦК України, яка визначає відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.
Проте, при вирішенні спору суд першої інстанції послався на положення ч. 2 ст.1187 ЦК України, покладаючи відповідальність за пошкоджене внаслідок ДТП майно на відповідача як на особу, яка, володіючи на відповідній правовій підставі транспортним засобом, завдала шкоди останнім як джерелом підвищеної небезпеки.
При цьому, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідач була притягнена до адміністративної відповідальності за ст. 127 КпАп України, яка законом встановлена для пішоходів, велосипедистів та особам, які керують гужовим транспортом і погоничам тварин.
У зв»язку з чим , місцевим судом помилково віднесено мопед , яким керувала відповідач , до джерел підвищеної небезпеки в розумінні положень ст. 1187 та ст.1188 ЦК України, що призвело до невірного застосування норм матеріального права до спірних правовідносин.
Враховуючи вимоги ст. 11 ЦПК України щодо принципу диспозитивності цивільного процесу та беручи до уваги підстави, якими позивач обґрунтовувала заявлені вимоги, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлені з підстав ст. 1188 ЦК України позовні вимоги про відшкодування шкоди задоволенню не підлягають .
Разом з цим, заслуговує на увагу посилання позивача на положення ст. 1190 ЦК України , якою визначено підстави відшкодування шкоди, завданої спільно кількома особами.
З урахуванням вищевказаних матеріалів справи , які свідчать про спричинення шкоди позивачу спільними діями учасників дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 та ОСОБА_3 колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 з підстав, визначених ч. 2 ст.1190 ЦК України , встановлюючи відповідальність ОСОБА_3 ,з урахуванням ступеня її вини у спільному завданні шкоди майну позивача, в розмірі 50% .
Крім цього, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов»язаних з наданням правової допомоги.
Так, стягуючи з відповідача 5509 грн. витрат за надання юридичних послуг у формі правової допомоги, місцевий сул виходив з положення ст. 84 ЦПК України, Постанови КМУ № 590 від 27.04.2006 р. «Про граничні розміри компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, порядок їх компенсації за рахунок держави» та звіту про надання правової допомоги ОСОБА_4 фахівцем в галузі права ОСОБА_8
Разом з тим, при вирішенні вказаного питання судом першої інстанції не було звернуто увагу на те, що договір, на який посилається позивач , був укладений між нею та підприємцем ОСОБА_8 01.11.2009 р. , а починаючи з 23.02.2010 р. ОСОБА_8 вже діяв як представник ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченої довіреності , тобто як її представник на загальних підставах, оплата діяльності якого в розумінні положень ст. 84 ЦПК України не відноситься до витрат, пов»язаних з оплатою правової допомоги.
Також матеріали справи не містять будь-яких даних, які б документально засвідчували факт понесення позивачем витрат за надання їй правових послуг суб»єктом підприємницької діяльності ОСОБА_8 з часу укладання угоди між ними, тобто з 01.11.2009 р. по 23.02.2010 р. , тобто до здійснення представницьких функцій на підставі довіреності .
У зв»язку з чим вимога про стягнення на користь позивача витрат , пов»язаних з наданням правової допомоги задоволенню не підлягає.
Інші доводи апеляційної скарги не місять даних, які б свідчили про наявність підстав, з якими законодавство пов»язує скасування судових рішень.
Керуючись ст. 303, 309 ч.1 п.4, 316 , 317 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково .
Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2010 року скасувати, постановити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.
Визначити частку відповідальності ОСОБА_3 в розмірі 50 % у відшкодуванні шкоди, завданої спільно кількома особами та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 815 грн. у відшкодування такої шкоди, а також судові витрати - 51 грн. судового збору та 120 грн. як витрат на ІТЗ розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ протягом 20 днів.
С У Д Д І :