АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц – 14198 / 2010 року Головуючий по 1-й інстанції:
Окунь Т.В.
Суддя-доповідач:
Обідіна О.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 листопада 2010 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Обідіної О.І.
суддів: Дорош А.І., Пилипчук Л.І.
при секретарі : Киві А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 вересня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» про зміну умов кредитного договору,
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2010 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до суду з вказаним позовом , В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 4 липня 2008 року був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_3 отримала 25000 доларів США до 3 липня 2028 року зі сплатою відсотків 13,8 річних.
В забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору були укладені - договір іпотеки , предметом якого є належна ОСОБА_5 квартира АДРЕСА_1 та договір поруки між банком та ОСОБА_6, за умовами якого останній зобов’язувався відповідати за виконання ОСОБА_3 зобов’язань по кредитному договору №614 від 4 липня 2008 року. Оскільки , позичальником порушуються умови кредитного договору , що потягло утворення заборгованості по сплаті кредиту та процентів за користування ним, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 заборгованість по кредиту в сумі 26595,22 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 за рахунок вартості якого погасити заборгованість по кредитному договору, виселити осіб, які мешкають в спірній квартирі, без надання іншого житла, стягнути судові витрати.
У квітні 2010 року з зустрічним позовом про зміну умов кредитного договору до ПАТАБ «Укргазбанк» звернулась ОСОБА_3, яка просила змінити умови кредитного договору №615 к-ф від 4 липня 2008 року в частині визначення ціни договору та проведення розрахунків та викласти відповідні пункти договору наступним чином: «сума кредиту 105000 гривень, що становить еквівалент 25000 доларів США».
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 вересня 2010 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» задоволено повністю.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_6 на корись ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №615 к-ф від 4 липня 2008 року в розмірі 26595,22 доларів США.
В порядку погашення заборгованості за кредитним договором №615 к-ф від 4 липня 2008 року звернуто стягнення на предмет іпотеки – двокімнатну квартиру, загальною площею 43,93 кв.м., яка розташована за адресою Полтавська обл., АДРЕСА_1 з початковою ціною реалізації 170000 грн.
Виселено ОСОБА_5, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, з жилого приміщення, розташованого за адресою Полтавська обл., АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» судові витрати в сумі по 606,66 грн. з кожного.
Частково не погодившись із рішенням суду, його оскаржили відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4, які в апеляційній скарзі , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права , просять його скасувати в частині звернення заборгованості на предмет іпотеки та в частині виселення ОСОБА_5 разом з її малолітнім сином з вказаної квартири.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Згідно п.п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до умов кредитного договору №615 к-ф від 4 липня 2008 року ПАТ АБ «Укргазбанк» надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 25000 доларів США із сплатою 13,8 відсотків річних, з терміном користування кредитними коштами до 3 липня 2028 року.
З метою забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором ПАТАБ «Укргазбанк» уклав 4 липня 2008 року із ОСОБА_6 договір поруки.
Також 4 липня 2008 року в забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору укладено договір іпотеки між ПАТАБ «Укргазбанк» та ОСОБА_5, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.
Свої зобов’язання за кредитним договором ОСОБА_3 не виконувала, в зв’язку з чим, станом на 22 лютого 2010 року утворилась заборгованість в сумі 26595,22 долари США, яка складається: з заборгованості по поверненню кредиту 1250,04 долари США, залишок кредиту – 23307,97 доларів США, заборгованість за несплаченими процентами – 1354,21 долари США, пеня за порушення строків повернення кредиту – 264,15 долари США, пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом – 314,68 доларів США. Поручитель ОСОБА_6 також не погашає борг за договором кредиту.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності договору іпотеки приписам ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» як підстави для визнання договору іпотеки недійсним , не заслуговують на увагу, оскільки в судовому засіданні відповідачі заперечували позовні вимоги іншими обставинами, зокрема шляхом пред»явлення зустрічного позову про зміну умов кредитного договору, не ставлячи під сумнів умови договору іпотеки, які взагалі не були предметом судового розгляду.
Разом з цим, за умовами ч.3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Переглядаючи рішення місцевого суду в апеляційному порядку, колегія суддів знайшла за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги, оскільки по справі є обставини, що свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні питання про виселення відповідачів , що є в даному випадку є обоВ»язковою підставою для скасування рішення в цій частині.
Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частиною 1 ст. 35 Закону України “Про іпотеку” передбачено, що в разі порушення основного зобов'язання та(або) умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Вказана вимога Закону позивачем як іпотеко держателем була виконана , у зв»язку з чим суду першої інстанції вірно вирішив спір в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Разом з цим, колегія суддів не може погодитись з висновками місцевого суду в частині задоволення вимог банку про виселення мешканців квартири АДРЕСА_1 .
Так, частиною 2 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» встановлено порядок виселення мешканців житлового будинку в разі звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема законодавчо встановлено. що після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Виселення проводиться у порядку , встановленому законом.
В даному випадку такою нормою закону є положення ч. 3 ст. 109 ЖК України.
Таким чином, зазначеними норами матеріального права законодавчо урегульовані дії банку при здійсненні процедури виселення мешканців з квартири , яка є предметом договору іпотеки.
Про те, як свідчать матеріали справи , банком як іпотеко держателем не було дотримано вищевказаної процедури , що є підставою для відмови в задоволенні вимог про виселення мешканців квартири, що є предметом іпотеки і на яку звертається стягнення .
За вказаних обставин судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду в частині виселення.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.п. 3,4 ч.1 ст.309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 вересня 2010 року в частині виселення ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, з жилого приміщення по АДРЕСА_1 скасувати.
Відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» про виселення з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних спав .
Судді: З оригіналом згідно С У Д Д Я Обідіна О.І.