АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц – 14138 / 2010 року Головуючий по 1-й інстанції:
Матвієнко В.М.
Суддя-доповідач:
Обідіна О.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 листопада 2010 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Обідіної О.І.
суддів: Карнауха П.М., Прядкіної О.В.,
при секретарі : Ткаченко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про вселення та зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на проживання,
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 серпня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про вселення відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на проживання задоволено.
Додатковим рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 жовтня 2010 року визнано ОСОБА_3, 1951 року народження, особою, що втратила право на проживання у квартирі АДРЕСА_1
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу , в якій посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставина справи на невірне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог та про відмову в задоволенні зустрічних вимог .
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 1991 року по листопад 2009 року, від якого мають спільну дитину ОСОБА_6, 1992 року народження.
Власниками квартири АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_4 та її син від попереднього шлюбу ОСОБА_5
В зазначеній квартирі ОСОБА_3 проживав з 2004 року як член сім»ї співвласника квартири ОСОБА_4 .
Внаслідок погіршення між сторонами особистих стосунків позивач ОСОБА_3 з серпня 2009 р. припинив проживання в зазначеній квартирі, про те залишився в ній зареєстрований.
Відмовляючи в задоволенні первісного позову та відповідно задовольняючи зустрічні позовні вимоги , суд першої інстанції , посилаючись на положення ст. 319 ч.7, 810, 811 ЦК України та 169 ЖК України, дійшов висновку, що оскільки позивач ОСОБА_3 вже не являється членом сім»ї власників житла і як колишній член сім»ї не бажає оформляти відповідно до закону договір найму житла з його власниками , не бере участі у витратах , пов»язаних з утриманням квартири, підстав для його вселення в спірну квартиру не має.
З вказаним висновком місцевого суду погоджується колегія суддів з наступних підстав.
Обираючи способом захисту свого цивільного права пред»явлення вимоги про вселення до житлового приміщення, власниками якого є відповідачі , позивач посилався на положення ст. 405 ЦК України та ч.4 ст.156 ЖК України, відповідно якій припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє його права користування займаним приміщенням.
Разом з цим, судом встановлено і не заперечується сторонами, що ОСОБА_3 не проживає в квартирі з серпня 2009 року, угода про безоплатне користування жилим приміщенням між сторонами відсутня, натомість власники квартири наполягають на урегулюванні спору з приводу користування квартири шляхом укладання відповідно до ст. 158,159 ЖК України та ст..810,811 ЦК України договору найму жилого приміщення, від укладання якого ОСОБА_3 відмовляється.
За змістом ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 159 ЖК України встановлено, що у разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім»ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст. 162 ЖК України, яка ,в свою чергу , передбачає наявність угоди між власником житлового приміщення та колишнім членом його сім»ї ( наймачем) щодо оплати за користування жилим приміщенням , строків внесення квартирної плати та т. і. Правовідносини з приводу найму житла також урегульовані ст. 810 811 ЦК України, посиланням на які позивачі за зустрічними позовом обґрунтовували свій вимоги.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ґрунтуються на законі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про їх задоволення.
Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції і за своїм змістом не відрізняється від пояснень позивача, якими він заперечував зустрічні вимоги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегія ч суддів не вбачає.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
С У Д Д І З оригіналом згідно С У Д Д Я Обідіна О.І.