АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц – 14101 / 2010р. Головуючий по 1-й інстанції:
Савічев В.О.
Суддя-доповідач: Обідіна О.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
6 грудня 2010 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді : Обідіної О.І.
Суддів : Карнауха П.М., Дряниці Ю.В.
При секретарі : Лимар О.М.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 вересня 2010 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 41096,04грн., витрати за проведення авто товарознавчої експертизи в розмірі 350 грн., витрати на оплату стоянки автомобіля в розмірі 275 грн., витрати на ІТЗ розгляду справи 30 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 , яка посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, про задоволення заявлених вимог в повному обсязі.
Також апеляційну скаргу подала відповідач ОСОБА_5, яка просить змінити рішення, зменшивши розмір майнової шкоди відповідно до ступеня вини кожного з учасників дорожньо-транспортної пригоди та відмовити в задоволенні вимог про відшкодування збитків, пов»язаних з оплатою стоянки пошкодженого транспортного засобу, в залежності від чого перерозподілити судові витрати.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що останні задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційний скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
По справі встановлено, що 19 травня 2006 року на перехресті вул. К.Маркса та вул. Красіна в м. Кременчуці внаслідок порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_5 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mersedes - Benz» державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля «Volkswagen Passat» державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 Внаслідок зіткнення транспорті засоби зазнали механічних пошкоджень.
Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 7 травня 2008 року визнано винною ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України і призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. та звільнено від вказаного покарання на підставі ст.1 п. «б» ЗУ «Про амністію» засуджену ОСОБА_5 від призначеного судом кримінального покарання. .
За висновком спеціаліста - автотоварознавця №П-4 від 10 липня 2006 року вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Volkswagen Passat» державний номер НОМЕР_1, дорівнює вартості автомобіля на момент ДТП та складає 41096,04 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що пошкодження автомобіля позивача сталось з вини відповідача, якою були порушені п.п. 16. 3, 16.11, і п. 2.1. , що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв»язку з виникненням дорожньої пригоди , що встановлено вищевказаним вироком Автозаводського суду та врахувавши положення ст. 1166 ЦК України , стягнув на користь позивача майнову шкоду в розмірі, встановленому авто товарознавчою експертизою.
З вказаним висновком погоджується колегія суддів як з таким, що грунутється на матеріалах справи та положеннях ст. 61 ЦПК України, зокрема частиною 4 вказаної норми встановлено, що вирок у кримінальній справі , що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду , що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
В даному випадку , вироком суду, який набрав законної сили , встановлено, що саме з вини відповідача, яка порушила вимоги п.п. 12.3,16.3, 16.11 розділу 33 п.2.1 «Правил дорожнього руху України» сталась дорожньо-транспортна пригода , порушення вказаних вимог ПДР України водієм ОСОБА_5 знаходиться в причинному зв»зку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Даних , які б свідчили про наявність причинного зв»язку між настанням ДТП та невиконання водієм ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України в ході розгляду як кримінальної, так і цивільної справи - не встановлено.
Згідно ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме :
шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Оскільки дані , які б свідчили про наявність вини діях водія ОСОБА_3 по справі відсутні, підстав для вирішення спору в порядку, передбаченому ч. 3 ст.1188 ЦК України по справі не має ..
Разом з тим, колегією суддів звернуто увагу на застосування судом першої інстанції положень ст. 1187 ЦК України, якою вирішується відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеною небезпеки, замість застосування до спірних правовідносин положень ст. 1188 ЦК України, якою урегульовано питання відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки . Оскільки помилкове посилання місцевого суду на положення ст. 1187 ЦК України , не призвело до невірного вирішення справи, колегія суддів вважає за можливе рішення в частині вирішення спору про відшкодування майнової шкоди залишити без змін, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на ч.2 ст.1187 ЦК України.
Відмовляючи в стягненні витрат на допомогу адвоката , суд виходив з того, що відшкодування таких судових витрат , здійснюється в тому провадженні, в якому приймав участь адвокат. З вказаним висновком погоджується колегія суддів , оскільки з квитанції №5888 вбачається, що адвокат ОСОБА_7 отримав 23000 грн. за участь в Автозаводському районному суді м. Кременчука та Апеляційному суді Полтавської області під час розгляду кримінальної справи , приймаючи в ній участь як захисник потерпілого.
В частині витрат на правову допомогу , надану відповідно до договору укладеного між ОСОБА_3 та «Адвокатською компанією «ЛЕКС ГРУП», судова колегія приходить до висновку про правомірну відмову місцевого суду в задоволенні вказаних вимог , оскільки представник позивача не надав документів, що він є фахівцем в галузі права і за законом має право на надання такої допомоги, крім того, приєднані в цій частині до справи документи маються лише в ксерокопічному вигляді , в передбаченому порядку такі копії ніким не завірені , тому викликають сумнів в своїй достовірності .
Також погоджується колегія суддів з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені, річних та компенсації у зв»язку з інфляцією, оскільки положення ст. 625 ЦК України, посиланням на яку позивач обґрунтовував свої вимоги, не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки між сторонами виникли спір з приводу деліктних правовідносин , а не зобов»язальних, тим паче, що відшкодування майнової шкоди та вирішення спору з приводу відповідальності за прострочення грошового зобов»язання – не є тотожними .
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
В позовній заяві та уточненні до позовної заяви ОСОБА_3 не ставив вимогу щодо стягнення моральної шкоди, яка завдана йому внаслідок ДТП, проте просив в апеляційній скарзі стягнути 40000 грн. моральної шкоди.
Враховуючи норми процесуального права апеляційний суд не може вийти за межі вимог заявлених в суді першої інстанції.
Вимога про стягнення не отриманих доходів, є необґрунтованою, оскільки позивачем не надано суду доказів втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності та доказів щодо обґрунтованості суми не отриманого доходу.
Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для його зміни, чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 315 , 317 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді: З оригіналом згідно С УДДЯ Обідіна О.І.