АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОІ ОБЛАСТІ

             Справа № 22 ц  - 11807 /2010 р.                              Головуючий по першій  інстанції

                                                                                   Сидоренко Ю.В.                                                                                                      

                                                                                Суддя-доповідач  Обідіна О.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А ЇН И

            2010  року      листопада   місяця    « 15 »   дня                                   м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого:                          Обідіної  О.І.                                              

Суддів:                          Дорош А.І., Пилипчук  Л.І.            

            при  секретарі                          Киві А.М.    

розглянувши у відкритому  судовому засіданні цивільну справу за  апеляційною скаргою  ОСОБА_1  на рішення Миргородського  міськрайонного суду від  25 серпня 2010 року  по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним  договору дарування (пожертви) ,

  колегія суддів  ,  заслухавши доповідь судді -  доповідача  Обідіної О.І.

В С Т А Н О В И Л А :

    Рішенням  Миргородського  міськрайонного суду  Полтавської області від 25 серпня 2010 року  позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Визнано дійсним договір дарування  (пожертви) грошових коштів, укладений  15.02.2005 р.  між ОСОБА_2  та ОСОБА_3.

З рішенням суду першої інстанції не погодилась ОСОБА_1 яка в апеляційній скарзі, посилаючись на  невірне  застосування норм  матеріального права та   неправильне   встановлення  обставини по справі,  що, на її думку,  призвело до невірного   вирішення спору, просить рішення місцевого суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 309 ч.1 п.3, 4 ЦПК України    підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення   нового рішення або зміни рішення є  невідповідність висновків  суду обставинам справи,  порушення або неправильне застосування норм матеріального  або процесуального права…

По справі встановлено,  що  18.02.2005 р.  між ОСОБА_4 та  ОСОБА_3 укладено  договір купівлі-продажу , за умовами якого ОСОБА_4 продав , а ОСОБА_3 придбав  житловий будинок  АДРЕСА_1  за 21231 грн. Вказаний договір  посвідчений  нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 874.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд  першої інстанції виходив з того, що 15.02.2010 р. ОСОБА_2 подарував своєму сину  ОСОБА_3  22000 грн. для придбання житлового будинку  АДРЕСА_1, про що  сторони уклали письмовий  договір дарування ( пожертви) , визначивши в порядку ст. 259 ЦК  України збільшений строк позовної давності  до  жовтня 2010 р.

З вказаним  не може погодитись колегія суддів  з наступних підстав.

Згідно ч.2  ст. 220  ЦК України  якщо строни домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується  письмовими доказами, в відбулось  повне або часткове виконання договору, але одна  із сторін ухилилась від його  нотаріального посвідчення , суд  може визнати такий договір дійсним…

Відповідно до  п. 13  Постанови ПВСУ  за № 9 від  06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду  цивільних справ про визнання правочинів  недійсними» при розгляді таких справ суди повинні з»ясувати , чи   підлягає правочин обов»язковому  нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно  сторона ухилялась від його посвідчення та чи втрачена така  можливість, а також чи немає  інших підстав нікчемності правочину.

 Колегією суддів  встановлено, що свої висновку місцевий суд обґрунтовував  посиланням на положення ст. 220, 719 та 729 ЦК України, зазначаючи, що  сторони правочину домовились  щодо  усіх істотних умов договору,  відбулось    повне виконання  його умов , досягнута мета  договору  та в даний час   сторонами втрачена  можливість  його  нотаріального посвідчення  .

Так, встановивши, що   сторона правочину – обдарований ОСОБА_3    ухиляється від  нотаріального освідчення  договору дарування , суд першої інстанції послався на докази на а.с. 7, 8 , які представляють собою  ксерокопії  листів ,  складених 20.02.2005 р. та 27.02.2005 р.  та   адресованих    від імені ОСОБА_3  своєму батькові  ОСОБА_2  Про те, до вказаних  письмових документів колегія суддів відноситься критично і  відхиляє їх як докази, оскільки   вказані листи ніким не посвідчені, в матеріалах справи відсутні їх оригінали,  а також відсутні будь-які докази про підтвердження факту  направлення   відповідачем та відповідно  отримання  позивачем  таких листів. Крім того,   інших доказів, які б свідчили про ухилення  однієї із сторін правочину від його  нотаріального посвідчення договору, матеріали  справи не містять.

При цьому,  колегія суддів  звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про   втрату сторонами можливостей  для здійснення нотаріального посвідчення договору  , зважаючи на те, що сторонами навіть вирішено питання про  збільшення   строку  позовної давності  до п»яти з половиною років.

Також не відповідає фактичним обставинам справи висновок суду першої інстанції про те, що  визнання в судовому порядку  договору дарування грошових коштів на придбання будинку  не порушує  нічиїх прав та інтересів, оскільки має  юридичне значення лише для сторін договору.  В даному випадку, колегією суддів  встановлено і не заперечується  сторонами по справі , що з  2009 р в провадженні Миргородського  міськрайонного суду знаходилась справа за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про  визнання права  власності та  реальний розподіл майна, що є  спільною   сумісною власністю  подружжя, де предметом спору  є вказаний  житловий будинок,  розташований  АДРЕСА_1.

10.06.2010 р. по вказаній справі було постановлено рішення, яким вказаний будинок визнано  спільною сумісною власністю  та здійснено його реальний розподіл  ( (рішення  не набрало законної сили, оскільки до  даного часу в апеляційній інстанції не розглянута апеляційна скарга  ОСОБА_3). В ході  розгляду вказаної справи  ОСОБА_2   вимог    про визнання  договору  дарування  коштів для придбання  спірного будинку,  не  заявляв  і лише після  того, як  судом було задоволено позов  ОСОБА_1  про визнання  вказаного будинку  об»єктом   спільної сумісної власності подружжя ,  в серпні 2010 року подав вказаний позов.

Рішенням про визнання дійсним договору  дарування коштів  для придбання  будинку ,  який  був придбаний ОСОБА_3. під  час  шлюбу  з ОСОБА_1 суд першої інстанції  фактично виключив  підстави    набуття  спірним  будинком   статусу об»єкту  спільної сумісної власності подружжя ,  що   встановлено попереднім  рішенням  Миргородського  міськрайонного суду .

Беручи до уваги, що до вказаних  висновків  суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального  права , колегія суддів вважає за необхідне рішення місцевого суду скасувати та постановити нове  про відмову в задоволенні позовних вимог  як  таких, що не ґрунтуються на законі .

керуючись ст. 303,  309 ч.1 п.3,4 , 316, 317   ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А   :

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1  задовольнити.

Скасувати рішення Миргородського міськрайонного суду   Полтавської області від  25  серпня 2010 року .

В задоволенні позову ОСОБА_2  до ОСОБА_3  про  визнання дійсним договору дарування  відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення  і може бути оскаржене до Вищого   спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

С У Д Д І   :     З оригіналом  згідно   С У Д Д Я             Обідіна О.І.