АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОІ ОБЛАСТІ

             Справа № 22 ц  - 11805 /2010 р.                              Головуючий по першій  інстанції

                                                                                   Степура А.А.                                                                                                      

                                                                                Суддя-доповідач  Обідіна О.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А ЇН И

            2010  року      грудня   місяця    « 22 »   дня                                   м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого:                          Обідіної О.І.                                              

Суддів:                          Карнауха П.М., Прядкіної  О.В.              

            при  секретарі                          Киві А.М.    

розглянувши у відкритому  судовому засіданні цивільну справу за  апеляційною скаргою   ОСОБА_3 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука  від  12 серпня 2010 року по  справі за позовом ОСОБА_3   до ОСОБА_4  про визнання недійсним договору дарування та про стягнення коштів ,

  колегія суддів  ,  заслухавши доповідь судді -  доповідача  Обідіної О.І.,

В С Т А Н О В И Л А :

    У вересні  2008 р.  ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом при визнання недійсним договору дарування  квартири АДРЕСА_1 ,  посвідченого  19.04.2006 р.  приватним нотаріусом  Дзюбою В.І. , із застосування реституції  та про стягнення  з відповідача 12584 грн.

В обґрунтування посилалась на те, що вказаний правочин  вона вчинила  внаслідок помилки щодо  природи правочину, добросовісно  вважаючи, що укладає  з ОСОБА_4  договір довічного утримання.

    Рішенням  Крюківського  районного суду  м. Кременчука від 12 серпня 2010 п в задоволенні  позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржила позивач, яка в апеляційні скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду  фактичним обставинам справи та невірну оцінку доказів , що ,на її думку,  призвело до неправильного вирішення спору, просить рішення скасувати та постановити нове про задоволення її вимог.

Апеляційна скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України  апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

По справі встановлено, що 16.04.2008 р. приватним нотаріусом Дзюбою В.І. було посвідчено договір дарування, за яким   дарувальник ОСОБА_3  передала в дарунок обдарованій ОСОБА_4  квартиру  АДРЕСА_1. За договором  сторони домовились,  прийняття обдарованою цього договору  є фактом прийняття дарунку.

    Відмовляючи в задоволенні позову, суд  першої інстанції ,  враховуючи обов»язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються,  виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів  на підтвердження обставин,  якими остання   обґрунтовувала свої вимоги. Зокрема судом зазначено, що  доказів, які б свідчили про  укладання  позивачем  оспорюваного договору  під впливом помилки  щодо природи правочину ,  оскільки на її думку  укладався договір довічного  утримання , вона  не надала.

З вказаними  висновками погоджується колегія судів з наступних підстав.

Згідно ст. 229 ЦК України , посиланням на яку позивач обґрунтовувала  заявлені вимоги, встановлено,  судом може бути визнаний недійсним правочин , якщо  особа  , яка  вчинила правочин , помилилась щодо обставин , які мають  істотне значення.

Істотне значення  має помилка щодо природи правочину, прав  та обов»язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують  її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.  Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

 Судом першої інстанції  вірно взято до уваги  пояснення   нотаріуса Дзюби В.І. та свідка ОСОБА_6, які  зазначали, що  перед  укладанням  договору дарування  квартири     ОСОБА_3  було детально роз»яснино  суть такої  угоди та її правові наслідки ,  при цьому вони підтвердили, що  позивач наполягала  на укладанні саме договору  дарування  квартири своїй  подрузі.

Крім того,  місцевим судом  з»ясовано, що  на момент укладання вказаної угоди відповідач вже  проживала  в  іншій  країні, тому  критично віднісся до  доводів позивача   щодо  її намірів укласти договір довічного утримання з ОСОБА_4  оскільки такий правочин  передбачає  постійний догляд  набувача за  відчужувачем  , надання допомоги та інше   піклування .

Також погоджується колегія суддів з висновками суду  в частині  відсутності  підстав для стягнення  з відповідача на користь  позивача   2600 доларів США , що в  еквіваленті  становить 12584 грн., оскільки  позивач ОСОБА_3 не зазначила  жодного правового обґрунтування ,   на підставі якого в неї виникло  право такої вимоги.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне  виключити з  мотивувальної частини судового рішення посилання  на застосування до спірних правовідносин    роз»яснень  Постанови  Пленуму ВСУ № 3 від 28.04.1978 р , із подальшими змінами  «Про судову практику в справах про визнання угод  недійсними», оскільки   вказана Постанова  втратила свою чинність  у зв»язку з прийняттям  нової Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» .

Апеляційна  скарга   не містять нових фактів чи засобів доказування, які б  спростували висновки суду першої інстанції.  Доводи   апелянта   фактично  ґрунтуються на її  власних  тлумаченнях  обставин по справі  та  власній оцінці  спірних правовідносин.

Оскільки  судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права , підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 303, 308,  315, 317  ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А   :

Апеляційну скаргу  ОСОБА_3  відхилити, а рішення Крюківського  районного суду м. Кременчука  від 12 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України  з розгляду  цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

С У Д Д І  :   З оригіналом  згідно      С У Д Д Я   Обідіна О.І.