Справа № 22-ц-4/11Головуючий у 1-й інстанції Антоновський О. О.
Категорія - Доповідач - Сташків Б.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 січня 2011 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Сташківу Б.І.
Суддів - Фащевської Н.Є., Гурзель І.В.
при секретарі - Сеник В.В.
з участю сторін - апелянта ОСОБА_1
його адвоката ОСОБА_2, адвоката позивачки ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заліщицького районного суду від 03 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Зозулинської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно,-
ВСТАНОВИЛА:
В червні 2010 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Зозулинської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно —житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 Заліщицького району Тернопільської області, що належали на право власності її чоловікові ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що їй було відмовлено в оформленні права власності на житловий будинок після смерті її чоловіка ОСОБА_5, у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів, хоча в установлений строк вона зверталася в нотаріальну контору про прийняття спадкового майна.
ОСОБА_1 звернувся із зустрічною позовною заявою, в якій просить визнати за ним право власності на спадкове майно після смерті його рідного дядька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та після смерті бабці ОСОБА_6, яка померла у січня 1991 року, посилаючись на те, що він на протязі 6 місяців опікувався над хворим дядьком ОСОБА_5, який хворів і потребував стороннього догляду.
Рішенням Заліщицького районного суду від 03 листопада 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено і визнано за нею право власності на спадкове майно, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований в АДРЕСА_1 Заліщицького району Тернопільської області, вартістю 95554 грн., яке залишилося після смерті чоловіка ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року та після смерті матері чоловіка –ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати за ним право на спадкування спадкового майна після смерті ОСОБА_5, посилаючись на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, не врахував, що він на протязі листопада 2008 року по травень 2010 року опікувався над своїм дядьком ОСОБА_5, надавав йому допомогу у лікуванні, так як він через важку хворобу та похилий вік перебував у безпорадному стані, а тому він має право на заміну черговості одержання права на спадкування. Крім цього, суд першої інстанції безпідставно відмовив у визнанні за ним права власності на спадкове майно, яке належало його бабці ОСОБА_6, у вигляді ? частини спірного житлового будинку на праві власності, оскільки його батько ОСОБА_7 фактично вступив у розпорядження її майном після смерті у ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
В апеляційній інстанції апелянт підтримав апеляційну скаргу, зіславшись на доводи викладені в ній.
Позивачка ОСОБА_4 звернулася з телеграмою, в якій просить розглядати апеляційну скаргу без її участі, апеляційну скаргу заперечила, а рішення суду вважає законним.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду та вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
У відповідності до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Під час ухвалення рішення, як зазначено в ст. 214 ЦПК України, суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що вона є спадкоємницею першої черги, після смерті чоловіка ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року у встановлений законом строк звернулася із заявою у нотаріальну контору про прийняття спадкового майна у вигляді житлового будинку, що підтверджується свідоцтвом на спадщину за законом виданого на ім’я ОСОБА_8, а відповідач- позивач ОСОБА_1 не представив суду жодних доказів на заміну черговості одержання права на спадкування, оскільки його опіка над померлим ОСОБА_5 носила тимчасовий характер, надавалася в період коли він перебував на лікуванні, а його батько не прийняв спадкове майно у встановленому законом порядку після смерті матері ОСОБА_7
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки він узгоджується з матеріалами справи і не суперечить положенням чинного законодавства.
Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла ОСОБА_6, яка була власницею 1/2 частину домоволодіння у АДРЕСА_1. За час її життя разом із нею проживав її син ОСОБА_9, який після смерті матері вступив у фактичне володіння спадковим майном, що виразилося у постійному проживанні у житловому будинку та користуванні майном до своєї смерті.
Відповідно до технічного паспорта на садибний житловий АДРЕСА_1 власниками даного житлового будинку по ? частини будинку були ОСОБА_9 та ОСОБА_6 (а.с.6).
Після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 року, відкрилась спадщина, яку прийняла дружина померлого ОСОБА_10, яка є спадкоємницею першої черги і є єдиною спадкоємницею померлого, шляхом подачі заяви у нотаріальну контору у встановленому законом порядку, що підтверджується листом нотаріальної контори № 805/1-25 від 14 листопада 2009 року. Однак оформити своє право на спадкове майно не має можливості із-за відсутності правовстановлюючих документів на дане домоволодіння.
Брат ОСОБА_9 - ОСОБА_7 спадщини після смерті своєї матері не прийняв. Докази, що він претендував на майно матері або, що він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном в матеріалах справи відсутні, не надав їх суду і позивач.
Як роз’яснив Пленуму Верховного Суду в п.4 постанови від 24 червня 1983 року №4 “Про практику розгляду судами України справ про спадкування”, чинними на час відкриття спадщини, після смерті спадкодавця, визначалося, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з дня її відкриття фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Так, як вбачається з відповіді Заліщицької державної нотаріальної контори № 621/1-14 від 15 вересня 2010 року ОСОБА_1 при подачі заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 не подав нотаріусу жодного документу, який надавав би йому право бути спадкоємцем померлого ОСОБА_5 (а.с.38).
Безпідставним вважає колегія суддів твердження апелянта про безпідставну відмову йому у визнанні права власності на спадкове майно його дядька ОСОБА_5, посилаючись на те, що він на протязі листопада 2008 року по травень 2009 року опікувався ним, надавав йому допомогу у лікуванні, так як він був у безпорадному стані, у зв’язку з чим він має право на заміну черговості на спадкування.
Відповідно до вимог ч.2 ст.1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Факт догляду за дядьком ОСОБА_5, в даному випадку, не може бути підставою для усунення від спадкування по черговості, оскільки він носив тимчасовий характер. А те, що апелянт навідувався до дядька під час хвороби, свідчить, що він лише допомагав йому.
Крім того, витрати, які апелянт поніс під час лікування свого дядька ОСОБА_5 можуть бути покладені в основу іншого позову.
Не заслуговує на увагу колегії суддів твердження апелянта, що суд безпідставно відмовив йому у визнанні права власності на спадкове майно після смерті його бабки ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, оскільки його батько перед смертю його матері ОСОБА_6 обходив її, доглядав, допомагав по господарству і похоронив її, у зв’язку з чим фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.
Як вбачається з довідок виданих Зозулинською сільською радою від 11 вересня 2009 року ОСОБА_5 проживав та був зареєстрований по АДРЕСА_1, доглядав свою маму ОСОБА_6, обходив господарство, а після смерті матері залишився проживати в даному будинку до дня своєї смерті ОСОБА_7 не проживав в господарстві ОСОБА_6 на протязі шести місяців після її смерті та на день смерті, а тому не прийняв спадщини після смерті матері. (а.с.15, 48).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно з’ясував характер спірних правовідносин, підставно застосував до них норми матеріального права і виставки суду про встановленні обставини є вичерпними, а наведенні в апеляційних скаргах доводи є необґрунтованими і правильність висновків не спростовують.
Керуючись п.1ч.1 ст.307,ст.ст. 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Заліщицького районного суду від 03 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Б.І. Сташків