Справа  № 2-365/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

14 січня 2011 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

           в складі: головуючого судді – Присакар О.Я.,

           при секретарі – Горбуновій Х.М.,  

     за участю позивача –  ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2, представника відповідача та третьої особи -  ОСОБА_3,

       розглянувши у відкритому   судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі справу за позовом  ОСОБА_1 до  ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору –  ОСОБА_5 про стягнення  матеріальної, моральної шкоди, витрат,-

                                              ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про  відшкодування матеріальної та моральної шкоди, під час розгляду справи позивач декілька разів уточнювала позовні вимоги, згідно останнього уточнення позовної заяві від 22.06.2010 року (вх. № 16099 від 19.07.2010 р.) позивач просила стягнути з відповідача  5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 891, 34 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, мотивуючи тим, що  25.09.2005 року ОСОБА_5 керуючи автомобілем ГАЗ -53, який належить ОСОБА_4 здійснив наїзд на неї, у результаті чого вона отримала тілесні ушкодження, ОСОБА_6 вироком Ізмаїльського міськрайонного суду  від 10.09.2007 року  було визнано винним у скоєнні ДТП. У результаті отриманих тілесних ушкоджень позивач проходила курс лікування, на лікування було витрачено 236, 25 грн., вважає, що  витрати на лікування необхідно стягнути з урахуванням індексу інфляції в сумі 192, 02 грн., в зв’язку з отриманою травмою позивачка у жовтні 2009 року проходила курс лікування  та витратила 466, 57 грн. також позивачка вважає, що діями особи винної у ДТП їй завдано моральну шкоду на суму 5000 грн.

          В судовому засіданні позивач свої уточнені позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

          Представник відповідача уточнені позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні,  мотивуючи тим, що ОСОБА_5 не визнавав своєї вини у  ДТП, що відбулося 25.09.2005 року, в даний час оскаржує вирок Ізмаїльського міськрайонного суду  від 10.09.2007 року до Верховного Суду України і у разі  скасування вироку, рішення по цій справі буде незаконним.

          В судовому засіданні представник третьої особи, заперечував проти задоволення позову.

          Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача та третьої особи, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

          В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію  транспортного засобу ОСОБА_4 є власником  автомобілю ГАЗ 5317, реєстраційний номер НОМЕР_1.

           Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду  від 10.09.2007 року, встановлено, що 25.09.2005 р. ОСОБА_5 керуючи автомобілем ГАЗ 5317, реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив ДТП, у результаті якої ОСОБА_1 отримала  травму лівої руки,  ОСОБА_5 було визнано винним по ст. 286 ч. 1 КК України.

          Відповідно до п. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

          Згідно п. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

          Відповідно до п. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

          Пунктом 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення          

          Згідно довідки лікарської амбулаторії с. Броска Ізмаїльського р-ну від 2009 р. (а.с. 107) ОСОБА_1 кожного року, регулярно проходить  профілактичне лікування у  фізкабінеті  в зв’язку з переломом лівої  кисті, крім цього згідно  довідки лікарської амбулаторії с. Броска Ізмаїльського р-ну (а.с. 108) ОСОБА_1 проходила лікування у  фізкабінеті  з 10.01.2006 р. по 10.02.2006 р. в зв’язку з переломом лівої  кисті.

          Судом встановлено, що згідно квитанцій  № 139723, № 139730, № 139731 (а.с. 21) позивач  витратила на лікування 236, 25 грн, крім цього згідно квитанцій (а.с. 142 -148) позивач  витратила на лікування 466, 57 грн., а разом  702, 82 грн.

          Згідно  наданого позивачем розрахунку  індексу інфляції за період з вересня 2005 р. по жовтень 2009 р. індекс інфляції склав 81, 2%,  сума індексу інфляції складає 192, 02 грн.

          Згідно пп.1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

          Відповідно до п. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

          Згідно п. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

      Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує суть позовних вимог, характер діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичні та моральні страждання позивача, в зв’язку з чим вважає, що розмір моральної шкоди повинен бути стягнутий з відповідача у розмірі 3000 грн.   

      Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача матеріальна шкода в сумі 702, 82 грн.,  сума індексу інфляції 192, 02 грн., моральна шкода в сумі 3000 грн.

        На підставі ордеру № 18814/9 (а.с. 152) інтереси позивача представляла адвокат ОСОБА_2, згідно квитанції № 44  від 09.07.2009 р. (а.с. 153) позивач сплатила за  правову допомогу 2000 грн.

        Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої  сторони  понесені  нею і документально підтверджені судові витрати.  Якщо   позов   задоволено   частково,   судові   витрати присуджуються   позивачеві   пропорційно  до  розміру  задоволених позовних вимог,  а відповідачеві -  пропорційно  до  тієї  частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

         Таким чином, підлягають стягненню  з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог  в сумі 1500 грн., також підлягають стягненню з відповідача на користь держави  витрати по сплаті держмита в сумі 51 грн. та  витрати за  інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

        Керуючись ст.ст.10,60 ЦПК України, ст.ст. 625, 1167, 1168, 1187, 1195 ЦК України суд, -

                                                         ВИРІШИВ:

      Позов  ОСОБА_1 до  ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору –  ОСОБА_5 про стягнення  матеріальної, моральної шкоди, витрат – задовольнити частково.

       Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 702, 82 грн.,  суму індексу інфляції 192, 02 грн., моральну шкоду в сумі 3000 грн., витрати на правову допомогу в сумі  1500 грн.

      Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати по сплаті держмита в сумі 51 грн. та  витрати за  інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

        У задоволенні решти позовних вимог -  відмовити.

        Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

        Суддя: