Справа № 2-680/2011  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И  

11 січня   2011 року                     м. Сімферополь  

Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О., при секретарі Халілової Е.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення грошової суми,  

ВСТАНОВИВ:  

  Позивач ОСОБА_1  звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 25250 грн.  Свої вимоги обґрунтовує тим, що 14.11.2007 року вона позичила  відповідачу  гроші у розмірі 25250 грн. Строк повернення грошей був встановлений не пізніше 14.12.2007 року. До наявного часу позичені грошові кошти не повернені. Частковість погашення боргу заперечує.  

  У судовому засіданні  позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі, на їх задоволенні наполягала.  

Відповідач позовні вимоги позивача визнала частково, суду пояснила, що вона дійсно зичила зазначену грошову суму у позивачці, але неодноразово частково її  повертала, проте доказів тому не має, так як розписок про це не брала.  

  Вислухавши учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню  за наступних підстав.  

  Судом встановлено, що 14.11.2007 року ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1 гроші у розмірі 25250 грн., які повинна була повернути до 14.12.2007 року, про що було укладено письмовий договір від 14.11.2007 року.  

  До наявного часу ОСОБА_2 свого грошового зобов’язання перед ОСОБА_1 не виконала, що стало підставою для звернення позивачем в суд із зазначеним позовом.  

  Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.  

  Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Факт отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 25250 грн., за договором позики від 14.11.2007 року підтверджується власною розпискою відповідачки від 14.11.2007р.  

  Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.  

  Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.  

В силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. За ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням.  

Суд критично ставиться до пояснень відповідачки щодо частковості погашення суми боргу, оскільки ця обставина належними доказами не підтверджена.  

Таким чином, з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 по грошовому зобов’язанню підлягає стягненню загальна сума невиконаного грошового зобов’язання в розмірі 25250 грн.  

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, сплачені ОСОБА_1 судові витрати у розмірі  252 грн. 50 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційне – технічне забезпечення розгляду справи у суді, повинні бути стягненні з відповідача на її користь.  

  На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 533, 551, 549, 550, 625,  1049 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215  ЦПК України, суд      

ВИРІШИВ:  

Позовні вимоги  ОСОБА_1  задовольнити.  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 25250 грн. грошового зобов’язання за договором позики і 372,50 грн. судових витрат.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Суддя: