№ 2-2905/2007р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“ 29 ” листопада 2007 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - І.В. Муранової
при секретарі - О.В. Бондаренко
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача ОСОБА_2, до ОСОБА_3про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
В С Т А Н О В И В:
26 вересня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду з даним позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення завданої йому та його родині в наслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди у розмірі 66 639 гривень 24 копійки та моральної шкоди в сумі 10000 гривень, а також понесених судових витрат в сумі 776 гривень.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 24 грудня 2006року о 17.00годині в м.Києві на великій Кільцевій дорозі, водій автомобіля „ВАЗ-2104” державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 не виконав вимоги дорожнього знаку „Рух прямо”, при здійсненні розвороту не впевнився в безпеці, не оцінив дорожню обстановку, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем „Ауді-А6” державний номерний знак НОМЕР_2 під його керуванням, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Відповідно до калькуляції вартість ремонту автомобіля позивача становить: вартість робіт - 35613 гривень 19 копійок, вартість запчастин, які підлягають заміні, та матеріалів - 29 560гривень 05 копійок, за послуги по складанню калькуляції та проведення фотозйомки ним сплачено 446 гривень. За надання юридичної допомоги позивачем сплачено 1000 гривень. Позивач також стверджував, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому завдана моральна шкода, його малолітні діти, які знаходились з ним автомобілі, сильно злякались під час аварії, він був стурбований їхнім станом, йому було неприємно тривалий час бачити свій автомобіль в пошкодженому стані, який втратив товарний вид, а також нервував через неможливість використовувати автомобіль у родинних потребах. Завдану моральну шкоду він оцінює в сумі 10000 гривень.
В судовому засіданні позивач підтримав позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, пояснив, що розмір завданих йому матеріальних збитків, визначив юрист, який готову ва позовну заяву. Фактично ним на ремонт автомобіля було витрачено близько 25 тисяч гривень, але документів на підтвердження понесених витрат він не має, оскільки ремонтував його в приватної особи. Всі пошкоджені замінені деталі були викинуті. Пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль був придбаний ними з дружиною під час шлюбу, і дружина не заперечувала проти того, щоб він звернувся з позовом про відшкодування завданої шкоди.
Третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні заявили, що з позовними вимогами згодна та не заперечує, що кошти на відшкодування завданих внаслідок пошкодження автомобіля збитків, а також завдана їх з позивачем неповнолітнім дітям моральна шкода, була стягнута на користь позивача. Вони з позивачем перебувають в зареєстрованому шлюбі і пошкоджений автомобіль є їх спільної власністю, хоча зареєстрований на її ім'я. В момент аварії її не було, вона приїхала на місце дорожньо-транспортної пригоди пізніше, бачила пошкоджені автомобілі. Їх з позивачем діти були в момент аварії в автомобілі, перелякались, але тілесних ушкоджень не отримали. Вона з власного рішення направляла їх в санаторій в Білорусії, щоб вони пролікувались, але яке лікування вони отримували, їй невідомо, документів про те, що їх з позивачем діти звертались за медичної допомогою після аварії та проходили лікування, вона не має.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що вважає, що дорожньо-транспортна пригода сталась не з його вини. Йому відомо, що постановою судді Голосіївського району його визнано винним в порушенні правил дорожнього руху та дорожньо-транспортній пригоді, дану постанову він не оскаржував. Він рухався на власному автомобілі ВАЗ-210 державний номерний знак НОМЕР_1, який належить йому на праві власності, виїжджав з магазину і пересік суцільну лінію розмітки, щоб розвернутись, бо перед ним в тому місці розвертались інші автомобілі. Автомобіль під керуванням позивача він не бачив, після розвороту проїхав близько 50 метрів та відчув удар в задню частину автомобіля. Він вважає, що позивач їхав на великій швидкості та не дотримав дистанції. Він сподівається на справедливе рішення, інших доказів, крім того, що він пояснив суду, не має..
Заслухавши пояснення сторін дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 24 грудня 2006року о 17.00годині в м.Києві на великій Кільцевій дорозі сталась дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля „ВАЗ-2104” державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія - відповідача ОСОБА_3 та автомобіля „Ауді-А6” державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія - позивача ОСОБА_1, внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження.
Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Сторонам по справі були роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки а також наслідки вчинення чи не вчинення процесуальних дій, в тому числі щодо обов'язку сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Підстави звільнення від доказування наведені в статті 61 Цивільного процесуального кодексу України. Так, відповідно до частини 4 вказаної статті постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
З постанови судді Голосіївського районного суду м.Києва від 26 січня 2007 року /а.с.-26/ встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталась з вини відповідача ОСОБА_3, який не виконав вимогу дорожнього знаку «Рух прямо», при здійсненні розвороту не впевнився в безпеці, не оцінив дорожню обстановку, чим порушив п.п. 10.1, 4.1 додатку 1 Правил дорожнього руху України.
З наданих позивачем документів встановлено, що автомобіль „Ауді-А6” державний номерний знак НОМЕР_2 належить дружині позивача ОСОБА_2 на праві власності згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії ОКА № НОМЕР_3 /а.с.-31/ та згідно з поясненнями третьої особи ОСОБА_2 є спільної власністю їх з позивачем подружжя.
Згідно з висновком спеціаліста-автотоварознавця ТОВ „Автомобільний центр Голосіївський” ОСОБА_4, викладеному в Акті №24 від 17 січня 2007 року /а.с.-9-11/, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля „Ауді-А6” державний номерний знак НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП складає 22104 гривні 25 копійок.
Крім того, позивачем ОСОБА_1 понесені витрати на оплату автотоварознавчого дослідження та фотопослуг в сумі 466 гривень /а.с.-24/.
З урахуванням наданих позивачем та досліджених в судовому засіданні доказів, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення матеріальних збитків у розмірі, що визначається відповідно до калькуляції, складеної спеціалістом-автотоварознавцем, та виходячи з вартості робіт - 35613 гривень 19 копійок та вартості запчастин, які підлягають заміні, та матеріалів - 29 560гривень 05 копійок, є необґрунтованою, оскільки суперечить висновкам спеціаліста-товарознавця та не враховує фізичного зносу пошкоджених запчастин.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до вимог ч.2,5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
В судовому засіданні встановлено, що водій ОСОБА_3 керував автомобілем „ВАЗ-2104” державний номерний знак НОМЕР_1, який належить йому на праві власності. Дана обставина повністю визнана відповідачем в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ч.1,2 ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Таким чином, матеріальні збитки, завдані позивачу ОСОБА_1 в сумі 22570 гривень 25 копійок (22104,25грн.+442,0грн.+24,0грн.=22570,25грн.) підлягають стягненню на його користь з відповідача ОСОБА_3, оскільки проти цього не заперечує третя особаОСОБА_2
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу ОСОБА_1 завдана також не майнова - моральна шкода у вигляді переживань з приводу пошкодження його майна та порушення права власності а також у вигляді душевних переживань з приводу фізичного та психологічного стану його неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2народження, які в момент дорожньо-транспортної пригоди, що сталась з вини відповідача, знаходились в автомобілі, яким керував позивач.
Згідно зі ст. 23 Цивільного Кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення її прав. Моральна шкода також полягає у душевних стражданнях яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, а також у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої та членів її сім'ї.
Відповідно до ч.1 ст.1167 Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
З урахуванням викладеного, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості та враховуючи характер, глибину моральних страждань, що носили характер простих переживань з приводу порушення права власності, тривалості негативних наслідків, внаслідок чого позивач був вимушений звернутись до суду за захистом порушеного права, а також враховуючи характер і глибину душевних страждань позивача ОСОБА_1 у вигляді переляку щодо можливого пошкодження здоров'я його неповнолітніх дітей в момент аварії та душевних переживань з приводу фізичного та психологічного стану його неповнолітніх дітей після дорожньо-транспортної пригоди, суд прийшов до висновку, що заявлений ОСОБА_1 позов про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в розмірі 4000 гривень.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження глибини та тривалості понесених моральних страждань та погіршення стану здоров'я позивача та його неповнолітніх дітей, суду не надано та не зазначено джерел їх здобуття.
По даній справі позивачем понесені судові витрати на оплату судового збору в розмірі 676 гривень 39 копійок та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень /1-2/, які підлягають стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, в тому числі про відшкодування завданої матеріальної шкоди в сумі 225 гривень 70 копійок, моральної шкоди в сумі 8 гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень, а всього на загальну суму - 440 гривень 20 копійок.
На підставі викладеного, ст.ст.23, 1166,1167, 1187, 1188 ЦК України, п.п.10.1, 4.1 додатку 1 „Правил дорожнього руху України”, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001року №1306, та керуючись ст.ст.10,11,60,61,88,212,214,215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3народження, на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 22570 гривень 25 копійок та судові витрати в сумі 440гривень 20 копійок, а також моральну шкоду в розмірі 4000 гривень, а всього на загальну суму 27010 гривень 45 копійок (двадцять сім тисяч десять гривень сорок п'ять копійок).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Складання повного рішення відкласти на строк не більше ніж п'ять днів.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення та наступної подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: І.В.Муранова