Справа № 2-2981/2007р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“ 14 ” листопада 2007 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - І.В. Муранової
при секретарі - О.В.Бондаренко,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання права власності на будинок, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з даним позовом, в якому просить визнати за нею право власності на будинок з надвірними спорудами, загальною вартістю 50 772 гривні, в АДРЕСА_1, Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. Вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2та від шлюбу в них народились син та двоє дочок. Під час шлюбу в 1964 році вони з чоловіком за спільні кошти побудували будинок в АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 0,15 га, яка належить Вишеньківській сільській раді. ІНФОРМАЦІЯ_2її чоловік помер, і після його смерті відкрилась спадщина на вказаний будинок з надвірними будівлями. Їх з чоловіком діти ОСОБА_3, ОСОБА_4та ОСОБА_5Позивач відмовились від спадщини на її користь, але отримати свідоцтво про право на спадщину за законом позивач не може, оскільки відсутнє свідоцтво на право власності на будинок на ім'я ОСОБА_2
В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_3 повністю підтримали заявлені позовні вимоги, просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області в судове засідання не з'явився, заперечень проти позову не надав. Відповідач направив до суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника сільської ради.
Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши письмові заяви відповідача, матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги мають бути задоволені повністю з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, перебувала в шлюбі з ОСОБА_2, 1929 року народження, зареєстрованому 09 лютого 1950 року в Вишеньківській сільській раді Бориспільського району Київської області (бюро РАГС с.Вишеньки), актовий запис №6 /а.с.-6/.
Під час шлюбу позивачем та її чоловіком ОСОБА_2 був побудований будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1
ІНФОРМАЦІЯ_2ОСОБА_2помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ОК №НОМЕР_1, виданим виконавчим комітетом Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області /а.с.-8/.
Позивач є спадкоємцем першої черги за законом та відповідно до вимог ч.3 ст.1268 Цивільного кодексу України вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини /а.с.-7/. Інші спадкоємці першої черги, діти померлого: ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, відповідно до ч.1 ст.1274 Цивільного кодексу України відмовились від прийняття спадщини на користь позивача /а.с.-9-11/.
В судовому засіданні встановлено, що будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1був побудований позивачем та її чоловіком ОСОБА_2 на земельній ділянці площею 0,25 га, переданій ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку /а.с.-26/.
Згідно з висновком відділу містобудування та архітектури Бориспільської районної державної адміністрації від 08 листопада 2007 року земельна ділянка в АДРЕСА_1, забудована житловим будинком, сараєм, погребом, літньою кухнею та туалетом; будівельний паспорт на забудову земельної ділянки не виготовлений, нормативні відстані до сусідніх будівель витримані, розміщення туалету не відповідає санітарним вимогам, нормативні відстані до існуючих автодоріг не відповідають нормам чинного законодавства.
Відповідно до вимог ст.380 Цивільного кодексу України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
За змістом ч.2, 3 ст.375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Згідно з вимогами ч.1, 2 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього.
Проте, згідно з вимогами ч.3, 5 вказаної статті право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, або на вимогу власника (користувача) земельної ділянки, якщо це не порушує права інших осіб.
На підставі викладеного, судом встановлено, що позивач та її чоловік ОСОБА_2 на відведеній їм для будівництва та обслуговування житлового будинку земельній ділянці збудували жилий будинок з надвірними будівлями та спорудами без належно затвердженого проекту, проте без істотних порушень будівельних норм та правил. Права інших осіб при цьому порушено не було.
Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 60 Сімейного кодексу України майно, а також частин 1 та 2 статті 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до змісту частин 1,2,3 статті 61 Сімейного кодексу України об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту, а також заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з частиною 1 статті 69, частиною 1 статті 70 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до вимог частин 1,2 статті 370 Цивільного кодексу України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1, є спільною сумісною власністю позивача та її померлого чоловіка ОСОБА_2, оскільки був побудований ними під час шлюбу.
Згідно з записами в погосподарській книзі виконавчого комітету Вишеньківської сільської ради Бориспільського району домоволодіння в АДРЕСА_1 зареєстровано на ім'я померлого ОСОБА_2/а.с.-7/
ОСОБА_2 на момент смерті не отримав свідоцтво про право власності та не зареєстрував його в Бориспільському районному бюро технічної інвентаризації, проте право власності в порядку спадкування має бути визнано за позивачем.
Так, за змістом ст.1216, 1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до вимог ч.5 ст. 1268 Цивільного кодексу України незалежно від час прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявленого позивачем позову про визнання за нею права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташованих по АДРЕСА_1, оскільки право власності на Ѕ частину вказаного домоволодіння позивач набула як співвласник спільної сумісної власності, а право власності на іншу Ѕ частину вказаного домоволодіння позивач набула як спадкоємець першої черги в порядку спадкування за законом після смерті померлого чоловіка ОСОБА_2
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,61,169,209,212,214,215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1право власності на будинок з надвірними будівлями спорудами, загальною вартістю 50772 гривні, розташований в АДРЕСА_1, Бориспільського району Київської області.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення та наступної подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: І.В.Муранова