Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________________________________________________________

Справа №  1-32/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

18.01.2011м. Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого Леньо В.В.,

при секретарі – Дорда Д.В.,

за участю прокурора – Стільника А.М.,

підсудного – ОСОБА_1,

захисника – адвоката ОСОБА_2,

потерпілих – ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника потерпілих – адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця  АДРЕСА_1, Закарпатської області, українця, громадянина України, розлученого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, з середньо-спеціальною освітою, непрацюючого, раніше судимого 14.05.1996 року Виноградівським районним судом за ст.206 ч.2 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки із застосуванням ст.46-1 КК України з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 28.01.1998 року Виноградівським районним судом за ст.206 ч.2 України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік на підставі ст.43 КК України приєднано частину не відбутого покарання за вироком від 14.05.1996 року, остаточний термін 1 рік 6 місяців посиленого режиму; 05.10.2000 року Судовою колегією Закарпатського обласного суду за ст.229-1 ч.3, ст.80 ч.2 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років, суворого режиму, з конфіскацією майна (вступив в закону силу 14.12.2000року за вироком Верховного суду України, який призначив остаточний термін 6 років ВТК суворого режиму з конфіскацією майна) який звільнившись умовно достроково з не відбутим терміном 23 дні, повернувшись по місцю свого проживання з встановленим над ним адміністративним наглядом строком на 1 рік,

за ч.1 ст.185, ч.1 ст.162, ч.2 ст.186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 23.06.2007 року приблизно об 8 годині 30 хвилин прийшов до будинку АДРЕСА_2, де діючи умисно, впевнившись у відсутності сторонніх осіб, не маючи дозволу ОСОБА_4, всупереч волі та дозволу володільця, відімкнув ключем вхідні двері і таємно, не законно проник в приміщення даного будинку чим порушив недоторканість житла, що гарантується ст.30 Конституції України.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину не визнав, та показав, що з потерпілою ОСОБА_3 вони почали зустрічатися на початку 2007 року. Він неодноразово заходив до потерпілої додому. Крім того, приблизно в середині березня ОСОБА_3 він був запрошений до неї додому на святкування дня народження її матері – ОСОБА_4 Іноді, коли не було вдома матері потерпілої – ОСОБА_4, він залишався ночувати. ОСОБА_3 дала йому ключ від вхідних дверей. Він дійсно вранці 23.06.2007 року відкрив двері ключем та зайшов до ОСОБА_3 додому. Поспілкувавшись, він пішов по справах. Тому вважає, що недоторканості житла не порушував і вини своєї не визнає.

У відповідності до ч.3 ст.323 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Заслухавши пояснення всіх учасників процесу, дослідивши та давши оцінку всім доказам по справі, як зібраним на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Незважаючи на невизнання підсудним вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, така стверджується доказами, зібраними на досудовому слідстві та перевіреними в судовому засіданні.

Так, потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні показала, що 22.06.2007 року в неї  був вихідний день. Ввечері повечеряла та лягла спати приблизно о 22 годині. Свій мобільний телефон марки «Самсунг Е-530», як завжди, поставила біля себе на ліжко. Вранці в суботу 23.06.2007 року, вона прокинулась від того, що її хтось почав будити. Відкривши очі вона побачила перед собою ОСОБА_1, та дуже перелякалась. З ОСОБА_1 вона товаришувала, проте припинила з ним будь-які відносини. По його зовнішньому вигляду вона зрозуміла, що він перебував в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння. Прийшовши до тями від шоку, вона потягнулась відразу ж за телефоном, щоб викликати когось на допомогу, але телефону на ліжку не було. Тоді вона почала спокійно говорити до нього, заспокоювати його, змінюючи теми розмови. Проте ОСОБА_1 почав з неї руками стягувати нижню білизну. Після змінюючи теми розмови відійшла від нього ніби за кішкою, підбігла до вхідних дверей, які були закриті з внутрішньої сторони і відкривши дані двері вона вибігла на подвір'я. За нею відразу ж вибіг ОСОБА_1, але вона відійшла від нього в сторону, знайшла відро з водою і схопивши його, вилила на нього воду з відра, після чого вона вибігла на вулицю, щоб покликати когось на допомогу. В цей момент під'їхали на автомобілі її знайомі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 Вона попросила ОСОБА_7, щоб він терміново їхав за її мамою. ОСОБА_1 побачивши сторонніх осіб, перебіг на вул.Руська і пішов у невідомому напрямку, після чого вона його вже не бачила.  Також зазначила, що ОСОБА_1 вже на протязі тривалого часу погрожував їй, і при зустрічах принижував її честь та гідність. Крім того зазначила, що ОСОБА_1 вкрав у неї мобільний телефон.

Потерпіла ОСОБА_4, в судовому засіданні показала, що її дочка зустрічалась з ОСОБА_1 Проте, дізнавшись, що ОСОБА_1 має дружину та двох неповнолітніх дітей, та перебував в місцях позбавлення волі, вона переговорила про це з дочкою. Її дочка довідавшись про це припинила з ОСОБА_1 будь-які відносини. 23.06.2007 року вона вранці біля 7-ї години пішла на роботу в магазин “Гранд”, що знаходиться в м.Виноградів по вул.Станційна, замкнувши на ключ вхідні двері будинку та калітку огорожі. Вдома залишилась дочка спати. На роботі вона попросила співробітників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щоб відвезли бруси до неї додому для господарських потреб. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 загрузивши до автомобіля бруси, приблизно о 8-й годині 30 хвилин поїхали до неї додому. Через декілька хвилин їй зателефонував ОСОБА_6 та сказав, щоб вона скоріше виходила з магазину так як з ОСОБА_3 щось сталося і за нею виїхав ОСОБА_7. Приїхавши вона побачила свою дочку ОСОБА_3 на подвір’ї їхнього  будинку.  Стан  її був  дуже схвильований, переляканий і вона плакала. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відразу поїхали на роботу до магазину. Залишившись з дочкою вдома вона спитала, що трапилося. ОСОБА_3 відповіла, що ОСОБА_1 проник до них додому, розбудив її та  намагався зняти з неї спідню білизну.  Їй вдалося вирватися від нього та відімкнувши двері, вибігти на вулицю. В той час під'їхали ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а ОСОБА_1, злякавшись, втік. Після чого її дочка заспокоївшись звернулась до райвідділу міліції з письмовою заявою. Також зазначила, що ні дозволу заходити в її будинок, ні ключів від дверей та калітки підсудному ОСОБА_1 не давала. Крім того, їй дочка повідомила, що ОСОБА_1 вкрав у неї мобільний телефон.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 показав, що в кінці червня 2007 року в ранці разом з колегою ОСОБА_7 приїхали до магазину по вул.Станційна в м.Виноградів. Згодом ОСОБА_4 попросила його відвезти до неї додому декілька дерев’яних брусків. Він разом з ОСОБА_7 завантажили ці бруски в автомобіль марки «Фольксваген-транспортер». За кермом автомобіля був ОСОБА_7. Повернувши на вул.Партизанську, проїхавши декілька метрів через переднє вітрове скло він побачив на вулиці ОСОБА_3 дочку ОСОБА_4, яка була трохи далі за своїм будинком, біля неї була її собака, а також побачив, що вхідні двері воріт перед будинком відкриті. Вони продовжували рух та коли майже під'їхали до будинку, то він побачив, що з їхнього подвір’я будинку №44, що належить ОСОБА_4 через двері огорожі на вулицю вийшов ОСОБА_1, який швидким темпом перейшов через проїзну частину дороги зайшов на територію кладовища, як він зрозумів, що він їх побачив і втік. Під’їхавши до їх будинку вони зупинились і в цей час до них підійшла ОСОБА_3 та повідомила, що ОСОБА_1 проник в будинок після чого вона попросила зателефонувати її матері. Після цього він відразу сказав ОСОБА_7 щоб поїхав за ОСОБА_4, а він тим часом залишився з ОСОБА_3 і зателефонував її матері, та сказав, що за нею приїде автомобіль, і щоб вона приїхала додому. Потім вони з ОСОБА_3 зайшли на подвір'я будинку. ОСОБА_3 зайшла в будинок, а він тим часом залишився на подвір'ї закрив на замок вхідні двері огорожі і став чекати приїзду ОСОБА_7. Через декілька хвилин ОСОБА_7 приїхав разом з ОСОБА_4, яка відразу зайшла на подвір'я, а потім і в будинок до ОСОБА_3, а вони разом з ОСОБА_7 поїхали по своїх справах залишивши їх вдома. Крім того додав, що ОСОБА_3 була у дуже налякана.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 показав, що в кінці червня 2007 року в ранці разом з колегою ОСОБА_6 приїхали до магазину по вул.Станційна в м.Виноградів. Згодом ОСОБА_4 попросила його відвезти до неї додому декілька дерев’яних брусків. Він разом з ОСОБА_6 завантажили ці бруски в автомобіль марки «Фольксваген-транспортер». Він сів за кермо автомобіля. Повернувши на вул.Партизанську, проїхавши декілька метрів через переднє вітрове скло він побачив на вулиці ОСОБА_3 дочку ОСОБА_4, яка була трохи далі за своїм будинком, біля неї була її собака, а також побачив, що вхідні двері воріт перед будинком відкриті. Вони продовжували рух та коли майже під'їхали до будинку, то він побачив, що з подвір’я будинку-44, що належить ОСОБА_4 через двері огорожі на вулицю вийшов ОСОБА_1, який швидким темпом перейшов через проїзну частину дороги зайшов на територію кладовища, як він зрозумів, що він їх побачив і втік. Під’їхавши до їх будинку вони зупинились і в цей час до них підійшла ОСОБА_3 та повідомила, що ОСОБА_1 проник в будинок після чого вона попросила зателефонувати її матері. Після цього він поїхав за ОСОБА_4, а ОСОБА_6 залишився з ОСОБА_3. Через декілька хвилин він привіз ОСОБА_4, а вони разом з ОСОБА_6 поїхали по своїх справах.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 показала, що їй відомо, що ОСОБА_3 перебувала в досить нормальних відносинах з ОСОБА_1 на протязі 6-7 місяців, а в травні 2007 року ОСОБА_3 сказала ОСОБА_1, що не хоче з ним товаришувати, але останній не хотів розривати з нею відносини. Приблизно в кінці червня 2007 року вони з ОСОБА_3 повертались з обідньої перерви до магазину, і коли проходили біля магазину «Кодак» по вул.Станційна в м.Виноградів в напрямку магазина «АВС» то до них з сторони великого ринку підійшов ОСОБА_1 і зупинився навпроти ОСОБА_3. Коли тільки ОСОБА_1 підійшов до них, ОСОБА_3 відразу почала казати йому, щоб він до неї не приставав, і залишив її в спокої, так як вона не хоче з ним нічого мати. На це ОСОБА_1 почав голосно виражатись на адресу ОСОБА_3 нецензурними словами в образливій формі, тоді вони почали переходити на іншу сторону вулиці, а ОСОБА_1 продовжував виражатись на її адресу нецензурними словами, але вони не зупиняючись пройшли далі в магазин на її робоче місце.  

Крім показів потерпілих та свідків, вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст.162 КК України стверджується і матеріалами кримінальної справи, зокрема:

Заявою від 23.06.2007 року ОСОБА_3, в якій вона повідомила правоохоронні органи про скоєння злочину по відношенню до неї (Т.1 а.с. 4-5);

Рапортом Слідчого СВ  Виноградівського РВ ГУМВС України в Закарпатській області старшого лейтенанта міліції Попович В.І. (Т.2 а.с.4);

Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 10.08.2007 року за участю потерпілої ОСОБА_3 (Т.1 а.с.177-185);

іншими матеріалами кримінальної справи.

При викладених обставинах, оцінюючи всі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.162 КК України є доведеною, а юридична кваліфікація його дій, як незаконне проникнення до житла, що порушила недоторканість житла – є правильною.

Крім цього, органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він 23.06.2007 року приблизно о 8 годині 40 хвилин, знаходячись в спальній кімнаті будинку АДРЕСА_2 де проживає ОСОБА_3, користуючись тим, що потерпіла спала, таємно викрав з ліжка мобільний телефон марки «SAMSUNG SGH-Е 530», вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи складає 630 гривень, в якому знаходилась сім-карта вартістю 20 гривень, які належали ОСОБА_3, після чого з викраденим зник, чим заподіяв останній матеріальну шкоду на загальну суму 650 гривень,чим вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.185 КК України – крадіжка.

Так, об’єктивна сторона цього злочину полягає в дії, тобто активній поведінці і означає незаконне, безоплатне вилучення чужого майна поза волею власника. Таке вилучення обов’язково повинно бути таємним. Викрадення повинно бути безоплатним – винний не повертає викрадене, не оплачує його вартість, не відшкодовує її будь-яким еквівалентом. З суб’єктивної сторони крадіжка передбачає тільки прямий умисел. Обов’язковими суб’єктивними ознаками крадіжки є корисливий мотив – спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета – збагатитись самому або незаконно збагатити інших осіб.

В судовому засіданні підсудний заявив, що дійсно, 23.06.2007 року, перебуваючи вдома у ОСОБА_3, взяв її мобільний телефон, щоб подивитися на список дзвінків, які остання здійснювала. Після цього ненавмисно поклав його у свою кишеню та забув про нього. Вийшовши з дому ОСОБА_3 він помітив, що взяв телефон ОСОБА_3 та відразу ж повідомив маму ОСОБА_3 – ОСОБА_4 текстовим повідомленням, зазначивши, що в нього мобільний телефон і спитав, як його повернути. Проте, телефон згодом розрядився. На другий день він пішов до магазину по продажу мобільних телефонів та попросив продавця його зарядити. Привласнювати даний мобільний телефон він наміру не мав.

Дані покази підтверджуються показами потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дані в судовому засіданні. Зокрема, потерпіла ОСОБА_3 підтвердила, що ОСОБА_1 надіслав на мобільний телефон її матері ОСОБА_4 текстове повідомлення, в якому вказав, що взяв з собою її мобільний телефон, зараз знаходиться на Тисі та спитав як його повернути. Це підтвердила також ОСОБА_4

Допитаний в якості свідка ОСОБА_12 показав, що в кінці червня 2007 року, в неділю вранці в магазин «Лайф» по вул.Миру-17 в м.Виноградів, зайшов візуально знайомий йому чоловік ОСОБА_1 який спитав, чи не має у нього зарядного пристрою до мобільного телефону. Він взяв в руки від ОСОБА_1 мобільний телефон та підібрав зарядний пристрій та погодився зарядити телефон. ОСОБА_1 він сказав, щоб той прийшов за телефоном пізніше. Після чого після обіду до нього в магазин прийшли працівники міліції, які почали розпитувати його за мобільний телефон марки «Самсунг Е-530», і він сказав їм, що дійсно ОСОБА_1 залишив для підзарядки мобільний телефон та показав телефон. Працівники міліції оглянувши даний мобільний телефон повідомили йому, що телефон викрадений. Почувши це він відразу добровільно видав даний мобільний телефон.

Твердження підсудного про те, що він відразу повідомив ОСОБА_3, що випадково взяв її мобільний телефон та питався як його повернути підтверджується також матеріалами справи, зокрема протоколом допиту потерпілого від 26.06.2007 року (Т.1.а.с.29-31), протоколом огляду предметів від 03.08.2010 року (а.с.134-155).

За таких обставин, в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України, тому підсудній підлягає виправданню в частині даного обвинувачення, у зв’язку з відсутністю у діях складу злочину.

Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується також у тому, що він 22.11.2007 року приблизно 19 години 30 хвилин, знаходячись біля будинку №23 по вул.Партизанській в м.Виноградові, де з метою заволодіти чужим майном, підійшов до ОСОБА_3, якій наніс декілька ударів руками по обличчю чим самим спричинив останній фізичну біль, після чого повторно, відкрито заволодів, вирвавши з руки мобільний телефон марки «Нокія-8800», в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора «МТС», після чого з викраденим зник, чим заподіяв ОСОБА_3, матеріальну шкоду на загальну суму 1500 гривень, та скоїв злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого вчинений повторно.

Підсудний категорично заперечив свою участь у даному злочині, зазначив, що жодних насильницьких дій щодо потерпілої ОСОБА_3 22 листопада 2007 року не вчиняв, мобільний телефон не викрадав. Про даний випадок йому нічого не відомо. Зазначив, що у вказаний час його взагалі в м.Виноградів небуло.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3, показала, що 22 листопада 2007 року вона працювала в магазині супермаркеті «Гранд» по вул.Станційній в м.Виноградів. Після закінчення робочого дня, приблизно о 18 годині вона вийшла на вулицю і пішла пішки додому. Дійшовши до перехрестя вул.Миру з вул.Партизанська повернула на ліво і пішла по вул.Партизанській в напрямку свого будинку. В цей час була темна пора доби, вуличне освітлення ще не горіло. Вона йшла по тротуару з лівої сторони дороги і пройшовши взуттєву фабрику близько 100 метрів знаходячись десь біля будинку №23, почула, що ззаду хтось біжить, в зв'язку з цим, вона відразу ж зупинилась і повернувшись назад побачила, що до неї на відстані витягнутої руки підбіг ОСОБА_1 Він відразу ж почав виражатись нецензурними словами на її адресу і наносити їй удари долонями рук по обличчю. Всього їй було нанесено близько п’ятдесят ударів. Вона почала кричати і кликати на допомогу та вийняла зі своєї сумки мобільний телефон марки «Нокія 8800», в якому знаходилась СІМ картка мобільного оператора МТС, та намагалась комусь зателефонувати, щоб покликати на допомогу. Проте, ОСОБА_1 відразу вирвав силоміць з її руки її телефон. В цей час на її крики на вулицю вийшла візуально знайома їй жінка з сусіднього будинку, яка почала голосно говорити, щоб залишили дівчину у спокої. Після цього ОСОБА_1 побіг в сторону вул.Сонячна разом з її мобільний телефоном, яким заволодів від неї незаконно. Ця жінка впустила її до будинку, дала їй заспокійливі ліки і вона трішки заспокоїлась. З цього будинку її відвіз чоловік даної жінки на АДРЕСА_3 до її сестри ОСОБА_13, де і залишилась. Оговтавшись від отриманого шоку через декілька днів звернулась до райвідділу міліції з заявою.

Свідок ОСОБА_14 показала, що 22 листопада 2007 року біля 18 години вона прийшла з роботи додому і переодягнувшись пішла спочатку поратись господарству. В той час до неї підійшов син ОСОБА_15, та сказав, що на вулиці біля їх паркана якийсь хлопець б'є дівчину, вона тоді відразу вибігла на подвір'я свого будинку і побачила дівчину, яка плакала та кричала «допоможіть» і намагалася виривалась від якогось чоловіка. Побачивши це вона крикнула, «що ви робите» після чого даний чоловік побіг в сторону переулку який веде до вул.Сонячна м.Виноградів і забіг до нього. Вона підійшла до дівчини та запросила її до будинку де вони з сином надали їй першу медичну допомогу. На обличчі у потерпілої ОСОБА_3 був відбиток долоні  руки  , а з губ також текла кров. Вона дала дівчині заспокійливих ліків і та трішки заспокоїлась. Після цього дівчина розповіла, що на неї напав її колишній хлопець з яким вона зустрічалась. Потім приїхав її чоловік ОСОБА_11 та відвіз дівчину на автомобілі. Крім того додала, що надворі в той час було темно, обличчя чоловіка, що напав на потерпілу вона не бачила, оскільки той перебував весь час спиною до неї. Може тільки повідомити, що це був чоловік середнього зросту міцної тілобудови.

З показів свідка ОСОБА_11 даних на досудовому слідстві (Т.2 а.с.180-182) та оголошених у судовому засіданні вбачається, що 22 листопада 2007 року близько 19 год. 00 хв. він прийшов додому перекусити. Його дружина ОСОБА_14 приготувала швиденько йому вечерю. Син в той час займався навчанням. Після чого він поїхав на роботу і знаходився біля «Уневермага» в м.Винорадів по вул.Миру. Через одну годину йому зателефонувала ОСОБА_14 і сказала, щоб він швидко їхав додому, нічого не пояснюючи, що трапилось. Він відразу поїхав додому. Приїхавши додому побачив, що в них на стільці сидить їх сусідка ОСОБА_3 і плаче, а ОСОБА_14 її заспокоює. Також звернув увагу на те, що з її губ текла кров. Він запитав, що сталось і почув відповідь від ОСОБА_14, що на ОСОБА_3 хтось напав. Після чого через 5-10 хвилин, коли ОСОБА_3 прийшовши до себе так як вона та в шоковому стані попросила його відвести її до сестри на АДРЕСА_3 після чого він відвіз її до сестри.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_13, яка показала, що 22 листопада 2007 року приблизно в 20 годині до неї додому приїхала її сестра ОСОБА_3. Вона була дуже налякана, обличчя було червоне, а з губ текла кров. На її запитання, що сталося ОСОБА_3 відповіла, що повертаючись додому на вул.Партизанська на неї напав ОСОБА_1, побив її та відібрав у неї її мобільний телефон. На її крики про допомогу вибігла сусідка, яка відлякала ОСОБА_1 Крім того вона повідомила, що ОСОБА_1 переслідує її сестру ОСОБА_3 та постійно їй погрожує.

У відповідності до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ні матеріалами досудового слідства ні в судовому засіданні не встановлено причетність підсудного ОСОБА_1 у відкритому викраденні у потерпілої ОСОБА_3 мобільного телефону “Нокія 8800”.

Заслухавши пояснення підсудного, потерпілої, свідків, дослідивши матеріали кримінальної справи, суд вважає, що обвинувачення базується тільки на припущеннях, які не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. Безспірних доказів участі ОСОБА_1 у вчиненні злочину щодо потерпілої ОСОБА_3, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого вчинений повторно, в судовому засіданні не встановлено, а відтак підсудний ОСОБА_1 за даним епізодом обвинувачення щодо вчинення злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України  підлягає виправданню у зв’язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

Обираючи міру покарання підсудному, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним злочину та дані особистості – в лікарів нарколога, психіатра та фтізіатра на обліку не перебуває (Т.2 а.с.155), по місцю проживання характеризується негативно (Т.2 а.с.155-156), раніше не одноразово судимий  (Т.2 а.с.158, Т.1 а.с 88-95, Т.1 а.с.97-97-102, Т.1 а.с.106-116).

Обставини, що пом’якшують покарання підсудного судом не встановлено.

Обставини, що обтяжують покарання підсудного слід визнати рецидив злочинів.

При викладених обставинах, оцінивши всі докази в їх сукупності, зважаючи на те, що підсудний своєї вини у вчиненні злочину не визнав та не розкаявся, відсутності пом’якшуючих обставин та наявності обтяжуючої обставини – рецидив злочинів, беручи до уваги те, що підсудний був неодноразово судимий, суд вважає, що до нього необхідно обрати покарання в межах максимальної санкції статті, за якою кваліфіковано його дії.

Вирішуючи питання про задоволення заявленого цивільного позову, згідно якого потерпіла ОСОБА_3 просить стягнути з підсудного 2130 гривень матеріальної шкоди та 20000 гривень моральної шкоди, суд виходить з того, що підсудного ОСОБА_1 виправдано за ст.185 ч.1 та ст. 186 ч.2 КК України, а відтак у відшкодуванні матеріальної шкоди у вартості 2130 гривень, тобто вартості мобільних телефонів, відповідно до вимог ст.328 КПК України, слід відмовити. Крім того суд зазначає, що мобільний телефон марки «SAMSUNG SGH-Е 530», вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи складає 630 гривень потерпілій ОСОБА_3 повернено (Т.1 а.с.156-158).

Щодо задоволення пред’явленого цивільного позову у частині стягнення моральної шкоди, суд вважає за справедливе задоволити такий частково у сумі 5000 гривень.

Питання про речові докази вирішити в порядку ст. 81 КПК України.

Питання про судові витрати по справі за проведення судово – товарознавчої експертизи у сумі 146,56 гривень (Т.1 а.с.64) вирішити в порядку ст. 93 КПК України

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.162 КК України та призначити йому покарання у вигляді трьох років обмеження волі.

ОСОБА_1 за ч.1 ст.185 КК України – виправдати, у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_1 за ч.2 ст. 186 КК України – виправдати у зв’язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

Зарахувати в строк відбуття покарання строк тримання під вартою 235 днів з розрахунку один день тримання під вартою за два дні обмеження волі.

Речовий доказ – мобільний телефон марки «SAMSUNG SGH-Е 530», переданий ОСОБА_3 на відповідальне зберігання (Т.1 а.с.156-158) залишити їй як законному власнику.

Судові витрати по справі за проведення судово – товарознавчої експертизи у сумі 146,56 гривень (Т.1 а.с.64) віднести на рахунок держави.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 5000 (пять тисяч) гривень

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання цим вироком законної сили змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши засудженого ОСОБА_1 з-під варти негайно в залі суду.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом 15 діб через даний районний суд.

ГоловуючийВ. В. Леньо