Справа № 2-9682/10
П О С Т А Н О В А
Іменем України
27 грудня 2010 року Заводський районний суд міста Миколаєва в складі:
головуючого - судді Агєєвої Л.І.,
при секретарі – Юрчак Я.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Заводському районі міста Миколаєва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги «Дітям війни»,
ВСТАНОВИВ:
13.12.2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Заводського району міста Миколаєва про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, вказавши в позовній заяві, що вона, відповідно до статті 1 Закону України № 2195-ІУ від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни та згідно зі статтею 6 зазначеного закону з 1 січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках їй така допомога не виплачувалась, у зв’язку з чим вона змушена звернутись до суду з даним позовом.
В судове засідання позивач не з’явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала.
Представник відповідача надіслав заперечення проти позову, посилаючись на відсутність законодавчого визначення мінімального розміру пенсії за віком для громадян, яким пенсію слід підвищувати відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, відсутність законодавчо визначеного механізму нарахування та виплати цієї соціальної допомоги та пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого порушеного права, просив суд в задоволені позову відмовити повністю. Також при розгляді справи застосувати наслідки пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду з позовом.
Одночасно представник відповідача звернувся до суду з заявою, в якій просив розглянути справи без його участі.
Вивчивши матеріали справи, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав:
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є особою, на яку поширюється дія ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01 січня 2006 року і відповідно до якого вона набула статусу «дитини війни».
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком. Такі виплати позивачці у 2006 та у 2007 роках відповідачем не проводились.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-VI внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункт 17 ст. 77, а ст. 110 викладена в іншій редакції. Зокрема встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абз. 7 ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6 – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, то вимоги позивачки, що стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 р. № 6-рп/2007 визнано неконституційним положення п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, щодо зупинення на 2007 рік дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 цього Закону, згідно з якою у 2007 році підвищення дітям війни пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачується особам які є інвалідами, (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Оскільки з ухваленням Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційним положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ці норми втрачають чинність та не підлягають застосуванню з дня ухвалення рішення про їх неконституційність, тому немає правових підстав для зобов’язання відповідача здійснювати нарахування підвищення до пенсії позивачу цілком за весь 2007 рік.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 152 Конституції України - Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року позивачка також не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена. А тому, позивачка має право на виплату підвищення до пенсії за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як вбачається з заяви, позивачка дізналася про порушення своїх прав ще в 2007 році, але до суду не зверталася.
Згідно ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Керуючись ст. ст. 11, 14, 100, 122, 159, 160-161, 163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Заводському районі м. Миколаєва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за 2006-2007 року – відмовити.
Постанова набирає чинності через 10 днів з моменту її проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва в строк та порядок, передбачений ст.186 КАС України.
Головуючий суддя Агєєва Л.І.