У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 січня 2011 року місто Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Оніщука В.В.
суддів: Чорного В.І., Медвецького С.К.,
при секретарі: Черепановій В.І.,
за участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 26.10.2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про прийом в експлуатацію будинку, господарських будівель і споруд та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Вінницької міської ради, за участю третьої особи – служби у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод в користуванні частиною будинку та визнання рішення Вінницької міської ради незаконним, -
в с т а н о в и л а :
В березні 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно договору купівлі-продажу від 29.11.1966 року вона являється власником будинку АДРЕСА_1 однак придбаний нею будинок з часом був демонтований через незадовільний стан і на належній їй земельній ділянці вона побудувала новий будинок з господарськими приміщеннями, який відповідає санітарним та протипожежним нормам і при його будівництві будь-які претензії сусідами не висловлювались. Даний будинок вона побудувала самовільно, що явилось підставою для її притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, який було сплачено і при вирішенні питання про прийняття будинку в експлуатацію на засіданні комісії по розгляду конфліктних питань та апеляцій в сфері містобудування було вирішено вважати можливим пропонувати самочинно споруджені будівлі для розгляду державною приймальною комісією за умови надання згоди власників сусідніх будинків, якими така згода була надана за виключенням ОСОБА_2, яка без належних обґрунтувань відмовляється підписати відповідні документи, а тому просила дозволити виконавчому комітету Вінницької міської ради прийняти побудований нею будинок в експлуатацію без згоди відповідачки ОСОБА_2.
В грудні 2009 року ОСОБА_2 звернулась в суд із вищевказаним зустрічним позовом, у якому посилається на те, що їй на праві власності належить 17/20 частин будинку АДРЕСА_2 і поруч з належною їй земельною ділянкою знаходиться земельна ділянка, що належить ОСОБА_1, яка самовільно, з порушенням будівельних, протипожежних та санітарних норм побудувала будинок та гаражі, що негативно впливає на належну їй частину будинку і крім того, ОСОБА_1 незаконно, без погодження меж, отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, а тому просила зобов’язати ОСОБА_1 знести самовільно побудовані будинок і господарські приміщення та визнати незаконним рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 25.12.1997 року за №1418, на підставі якого відповідачці було видано державний акт на право власності на земельну ділянку.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 26.10.2010 року позов ОСОБА_1 задоволено та дозволено виконавчому комітету Вінницької міської ради прийняти в експлуатацію побудовані ОСОБА_1 будинок АДРЕСА_1, який позначений літерою «Б», погріб «п/Б» та «п/Б1», сарай «Г», гараж «Д», в технічному паспорті на житловий будинок АДРЕСА_1, виготовлений КП «Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації» станом на 08.05.2008 року, без згоди ОСОБА_2.
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Вінницької міської ради про усунення перешкод в користуванні частиною будинку та визнання рішення Вінницької міської ради №1418 від 25.12.1997 року незаконним, відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким заявлені нею позовні вимоги задовольнити, а у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на порушення норм процесуального і матеріального права та неповне з’ясування обставин справи.
У своїх запереченнях на скаргу, ОСОБА_1 її доводи не визнала, вказавши на безпідставність скарги та законність і обґрунтованість рішення суду.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що спірний будинок, ОСОБА_1 побудувала на земельній ділянці, що належить їй на праві власності і що нею отримано всі необхідні дозволи та висновки для прийняття будинку в експлуатацію, при цьому позовні вимоги ОСОБА_2 є недоведеними і нею пропущено строк позовної давності та не заявлено клопотання про його поновлення.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 29.11.1966 року ОСОБА_1 являється власником будинку АДРЕСА_1 а також, їй на праві власності належить, розташована за вказаною адресою, земельна ділянка площею 0,0507 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №666567, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 25.12.1997 року за №1418.
З матеріалів справи та пояснень сторін видно, що придбаний ОСОБА_1 будинок перебував у непридатному для використання стані та був демонтований і на належній їй земельній ділянці вона побудувала новий будинок з господарськими приміщеннями, які зазначені в технічному паспорті від 08.05.2008 року і при здійсненні будівництва будь-які претензії сусідами не висловлювались.
Також, матеріалами справи підтверджено, що спірний будинок був побудований самовільно, що явилось підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, який було сплачено.
Для оформлення права власності на збудовані приміщення, ОСОБА_1 звернулась до виконавчого комітету Вінницької міської ради з відповідним зверненням, а також нею було отримано необхідні висновки і дозволи контролюючих органів щодо відповідності будинку та господарських споруд діючим протипожежним та санітарним нормам.
Згідно витягу з протоколу №4 від 12.09.2008 року засідання комісії по розгляду конфліктних питань та апеляцій в сфері містобудування, при розгляді заяви гр. ОСОБА_1 було вирішено вважати можливим пропонувати самочинно споруджені будівлі для розгляду державною приймальною комісією за умови надання згоди власників сусідніх будинків.
Зі змісту нотаріально посвідчених заяв видно, що громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не заперечують проти прийняття в експлуатацію збудованих ОСОБА_1 будівель, за виключенням відповідачки ОСОБА_2, яка відмовилась підписати відповідні документи.
Згідно вимог ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Вимогами ст. 375 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову та ін..
Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його прав власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Належні докази, які б свідчили про те, що збудованими ОСОБА_1 будинком і господарськими спорудами порушено інтереси ОСОБА_2 відсутні і остання відмовилась оплатити призначену за її клопотанням експертизу, тоді як згідно вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Крім того, судом першої інстанції правильно звернуто увагу на час проведення ОСОБА_1 будівництва та прийняття виконавчим комітетом Вінницької міської ради рішення про надання останній у власність земельної ділянки і обґрунтовано застосовано норму щодо пропуску строку позовної давності, при цьому твердження ОСОБА_6, що про зазначені обставини їй стало відомо лише у 2009 році, на увагу не заслуговують, оскільки остання мешкаючи поруч, достовірно знала про роботи, які виконуються у ОСОБА_1 і вона ставилась до відома при обстеженні меж земельної ділянки, що підтверджується відповідним протоколом від 07.03.2002 року.
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, який є безпідставним.
Крім того, при розгляді вимоги ОСОБА_2 про зобов’язання знести будинок, колегія суддів, також враховує і інтереси неповнолітніх дітей, які проживають у вказаному будинку.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто постановлене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 26.10.2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
З оригіналом вірно: