УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Руснак А.П.
Суддів Адаменко О.Г.
Кірюхіної М.А.
При секретарі Бініашвілі Б.Ш.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Залізничного районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28 січня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
19 жовтня 2009 року публічне акціонерне товариство «ПриватБанк» (далі ПАТ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 квітня 2008 року між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №22942- cred про надання кредиту у розмірі 30000 грн. для споживчих цілей у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку під 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Внаслідок порушення ОСОБА_5 умов договору про своєчасне погашення кредиту і процентів станом на 2 серпня 2009 року склалась заборгованість у сумі 21127,34 грн., у тому числі: заборгованість по кредиту в сумі 16651,56 грн.; заборгованість по процентах в сумі 3231,62 грн.; штраф у сумі 1244,16 грн.
Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28 січня 2010 року позов задоволено, з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість по кредиту в сумі 21127,34 грн., а також судові витрати в сумі 331,27 грн.
Ухвалою Залізничного районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 5 липня 2010 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_5 про перегляд зазначеного заочного рішення.
ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення суду від 28 січня 2010 року і направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, зазначає, що вона не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, а також її заяви про перегляд заочного рішення, у зв’язку з чим не була присутня в судових засіданнях і не мала змоги надати заперечення проти позову і докази на їх підтвердження, а саме - платіжні доручення і квитанції про погашення кредиту і сплату процентів. Вказані порушення призвели до того, що рішенням суду з неї було стягнуто суму значно більшу, ніж фактична заборгованість.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача і відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач не виконала умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 2 серпня 2009 року утворилась заборгованість в загальній сумі 21127,34 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
З матеріалів справи вбачається, що 18 квітня 2008 року між ПАТ «Приват Банк» з одного боку і ОСОБА_5 з другого боку був укладений кредитний договір №222942-cred, згідно з яким позичальнику було надано кредит в розмірі 30000 грн. на споживчі цілі у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок №НОМЕР_1, відкритий позичальнику згідно з договором №41228 від 07.12.2006 року під 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення згідно з п. 1.4 договору до 16.10.2009 року.
Відповідно до вимог частини 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з вимогами частини 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідач не виконала умови договору щодо своєчасного погашення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого станом на 2 серпня 2009 року утворилась заборгованість в сумі 21127, 34 грн., в тому числі: заборгованість по кредиту в сумі 16651,56 грн.; заборгованість по процентах в сумі 3231,62 грн.; штраф в сумі 1244,16 грн.
Відповідно до вимог частини 2 ст. 10 і частини 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач всупереч зазначеним процесуальним нормам не надала доказів на підтвердження сплати заборгованості за кредитним договором, що утворилась станом на 2 серпня 2009 року.
Доводи ОСОБА_5 про неможливість надання таких доказів до суду першої інстанції у зв’язку з неналежним повідомленням про час та місце розгляду справи спростовуються розпискою відповідача про повідомлення про час та місце розгляду справи (а.с. 22). Крім того, представлені відповідачем копії квитанцій (а.с. 60-61) свідчать про перерахування нею коштів на інший рахунок, ніж передбачено додатком до кредитного договору, а тому не підтверджують виконання зобов’язань за цим договором.
Сплата ОСОБА_5 у виконання кредитного договору 1000 грн. згідно з чеком №19052010102220 була здійснена 19 травня 2010 року, тобто після ухвалення судового рішення, а тому не дає підстав для його скасування або зміни.
За таких обставин, відповідно до вимог частини 1 ст. 308 ЦПК України колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Заочне рішення Залізничного районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: