Справа № 22-ц-31557/2010 Головуючий 1-ї інстанції –
Трофименко М.А.
Категорія : договірне Доповідач - Черкасов В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого судді - Кукліної Н.О.
суддів - Черкасова В.В., Пономаренко Ю.А.
при секретарі - Каплоух Н.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 02 серпня 2010 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа – приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу – Алексєєва Л.В. про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності , -
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа – приватний нотаріус ХМНО – Алексєєва Л.В. про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.
В обгрунтуванні позову позивач посилався на те, що 26.11.2008 року між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_4 була укладена угода про передачу ОСОБА_2 легкового автомобіля TOYOTA Carina E, 1997 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2 та визнання права власності на вказаний автомобіль. Вказана угода була оформлена сторонами шляхом оформлення генеральної довіреності від 26.11.2008 року та розпискою, у відповідності до якої ОСОБА_4 отримав від позивача для передачі ОСОБА_3 гроші в сумі 55000 грн.
ОСОБА_2 вказує, що він протягом року добросовісно володів та користувався вказаним автомобілем, слідкував за його технічним станом, проводив технічний ремонт та обслуговування. Крім того він неодноразово звертався до відповідачів з проханням переоформити вказаний автомобіль на його ім’я, проте це зроблено не було. Наприкінці осені 2009 року позивач вирішив зареєструвати автомобіль на своє ім’я. Звернувся до УДАІ при ГУМВСУ в Харківській області, де дізнався, що ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 10.08.2009 року накладено арешт на майно ОСОБА_3, у тому числі й на спірний автомобіль.
Тому ОСОБА_2 просив визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобіля від 26.11.2008 року. Визнати за ним право власності на автомобіль TOYOTA Carina E, 1997 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні 18 березня 2010 року позов визнав в повному обсязі, просив суд про його задоволення, в подальшому в судове засідання не з’являвся, заяв про розгляд справи у його відсутності суду не надав.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в судове засідання не з’являлися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Заперечень проти позову чи заяв про розгляд справи за їх відсутності до суду не надійшло.
Третя особа в судове засідання не з’явилася, просила суд розглядати справу у її відсутності.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 02 серпня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування заочного рішення суду першої інстанції ухваленням нового, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
В обгрунтуванні доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту домовленості між сторонами про укладення договору купівлі-продажу спірного автомобіля.
Такі висновки колегія суддів вважає правильними і зробленими у відповідності із зібраними по справі доказами.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемний. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним на підставі ст. 220 ЦК України.
Судом встановлено, підтверджено наявними доказами та не заперечується сторонами, що 26.11.2008 року ОСОБА_3 видав довіреність на право керування, експлуатації та розпорядження належним йому автомобілем TOYOTA Carina E, 1997 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2 (а.с.4).
Проте видача довіреності не є належним доказом укладення договору купівлі-продажу автомобіля, а лише посвідчує факт можливості довіреної особи керувати, експлуатувати та розпоряджатися вказаним автомобілем, діючи при цьому від імені довірителя.
Крім того, матеріали справи не містять доказів стосовно отримання ОСОБА_3 грошей в сумі 55000 грн. за продаж спірного автомобіля.
Статтями 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.
За таких обставин, колегія суддів, вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено позивачу у задоволені позовних вимог в частині визнання договору купівлі-продажу дійсним, оскільки ОСОБА_2 беззаперечних доказів на підтвердження своїх позовних вимог відповідно до вимог ст.60 ЦПК України не надано.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307,ст.ст.308,313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст. 315, 317, 319,325 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 02 серпня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого касаційного спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: