Справа № 22-ц-310/2011р. Головуючий1-ї інстанції:
Категорія: визнання права Тарасенко Л.М.
власності на обов’язкову частину Доповідач: Черкасов В.В.
у спадщині
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого-судді – Черкасова В.В.,
суддів – Кокоші В.В., Кукліної Н.О.
при секретарі – Каплоух Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: 12-та Харківська державна нотаріальна контора, 8-ма Харківська державна нотаріальна контора про визнання права власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями, як частину у спільному майна подружжя, визнання частково недійсним заповіту, визнання права на обовязкову частину у спадщині та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: 12-та Харківська державна нотаріальна контора про визнання права власності на 5\6 частин житлового будинку з надвірними будівлями в порядку спадкування за заповітом
за апеляційною скаргою: ОСОБА_2
на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 травня 2010 року та додаткове рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2010 року;
встановила:
01.04.2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на 1\2 частину житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в м. Харкові, як частину у спільному майні подружжя, визнання частково недійсним заповіту складеного ОСОБА_5 на користь відповідачів та визнання за нею права власності на 1 \4 частину житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в м. Харкові в порядку спадкування після ОСОБА_5, як обов»язкову частину в праві власності.
В подальшому позивачка уточнила позовні вимоги, просила визнати за нею право власності на 18 \ 100 частини житлового будинку з надвірними будівлями, на 1 \2 частину сараю літ.»Е», 1 \2 частину літньої кухні літ.»И», 1 \2 частину хвіртки № 3 по АДРЕСА_1 в м. Харкові, як частину у спільному майні подружжя; визнати заповіт, складений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і посвідчений нотаріусом 8-ої Харківської державної нотаріальної контори 6 листопада 1997 року недійсним на 18 \ 100 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в м. Харкові; визнати за нею право власності на 41 \300 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в м. Харкові, як обов»язкову частину в спадщині після померлого ОСОБА_5.
ОСОБА_2 посилалась на те, що з червня 1963 року проживала разом з ОСОБА_5 в АДРЕСА_1. 19 липня 1964 року шлюб між ними був зареєстрований в Московському відділі запису актів громадянського стану м. Харкова.
Житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в м. Харкові був зареєстрований на праві власності на імя ОСОБА_5 Житловий будинок був саманний, дах був покритий толем, підлога земляна. Будинок мав одну кімнату, кухню та сіни зроблені з дерева. Водопровід та газове обладнання було відсутнє. Вона разом з чоловіком в період шлюбу за сумісні кошти фактично перебудували старий будинок, прибудували -:ові приміщення. Будинок обклали цеглою , покрівлю даху - шифером. Провели водопровід, газифікували будинок, встановили газове обладнання Крім того, побудували сарай літ.»Е», літню кухню літ.»И», дворовий водопровід, замощення асфальтне, хвіртку.
У 1983 році будинок був прийнятий в експлуатацію . На теперішній час будинок має чотири кімнати. Розміри будинку та його вартість збільшилась за рахунок сумісних коштів з чоловіком. Вважає, що як дружина має право на половину зазначеного будинку та надвірних будівель.
Після смерті чоловіки вона звернулась до нотаріальної контори з заявою про оформлення спадкових прав, але дізналась, що її чоловік ще за життя зробив заповіт на користь відповідачів, тим самим розпорядився її частиною житлового будинку.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов не визнали, звернулись до позивачки з зустрічним позовом в якому просили визнати за ними право власності за заповітом на 5\6 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в м. Харкові, відповідно по 5\ 12 частин за кожним.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посилались на те, що вищевказаний будинок зареєстрований на ім.»я їх батька ОСОБА_5. Ще за життя батько склав заповіт згідно якого на випадок смерті заповідає своїм дочкам належний йому на праві власності житловий АДРЕСА_1 в рівних частинах коленій.
Оскільки на момент смерті батька позивачка досягла пенсійного віку визнають, що мала право на обов’язкову частину в спадщині, що складає 1 \б частину спадкового майна.
У судовому засіданні відповідачі підтримали свої позовні вимоги.
Позивачка по первісному позову зустрічний позов не визнала, наполягала на своїх вимогах.
Треті особи: представники 12-тої Харківської державної нотаріальної контори та 8-ої Харківської державної нотаріальної контори не з»явились, надали письмові заяви про розгляд справи за їх відсутністю.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 травня 2010 року, ухваленого за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: 12-та Харківська державна нотаріальна контора, 8-ма Харківська державна нотаріальна контора про визнання права власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями, як частину у спільному майна подружжя, визнання частково недійсним заповіту, визнання права на обов’язкову частину у спадщині та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: 12-та Харківська державна нотаріальна контора про визнання права власності на 5\6 частин житлового будинку з надвірними будівлями в порядку спадкування за заповітом.
Заповіт, складений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6, ОСОБА_4, посвідчений нотаріусом 8-ої Харківської державної нотаріальної контори 6 листопада 1997 року, визнано недійсним на 18\100 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в м. Харкові.
За ОСОБА_2 визнано право власності на 18\100 частини житлового будинку з надвірними будівлями, на 1\2 частину сараю літ.»Е», 1\2 частину літньої кухні літ.»И», 1\2 частину хвіртки №3 по АДРЕСА_1 в м. Харкові, як частину у спільному майні подружжя, а також за нею визнано право власності на 41\300 частину житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в м. Харкові, як обовязкову частину у спадщині після смерті ОСОБА_5.
За ОСОБА_6 визнано право власності на 82\300 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в м. Харкові за заповітом.
За ОСОБА_4 визнано право власності на 82\300 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в м. Харкові за заповітом.
ОСОБА_2 звернулася до суду про ухвалення додаткового
рішення суду, оскільки вважає, що судом у судовому засіданні розглянуті всі позовні
вимоги, але не прийняте рішення в частині права відповідачів на 41/300
частину домоволодіння в рівних частках.
Додатковим рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2010 року доповнено рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 травня 2010 року, яким за ОСОБА_6 та ОСОБА_4 визнано право власності по 41\600 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в м. Харкові в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_5.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2010 року виправлено арифметичні помилки у рішенні Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 травня 2010 року та у додатковому рішенні Фрунзенського районного суду м. Харкова від 7 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання права власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями, як частину у спільному майні подружжя, визнання частково недійсним заповіту, визнання права власності на обов’язкову частину у спадщині та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання права власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями в порядку спадкування за заповітом.
Визнано за ОСОБА_7 право власності на 36\200 частини житлового АДРЕСА_1, як частину у спільному майні подружжя, на 82\600 частину - як обовязкову частину у спадщині після смерті ОСОБА_5.
Визнано заповіт, складений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_4 від 6 листопада 1997 року, недійсним на 36\200 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в м. Харкові.
Визнано за ОСОБА_6 право власності на 205 \600 частини житлового АДРЕСА_1, замість 82 \300 частини та 41 \600 частини.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 205 \600 частини житлового АДРЕСА_1, замість 82 \300 частини та 41 \600 частини.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення та додаткове рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким вирішити питання прав власності сторін на будинок у відповідності до матеріалів справи, оскільки вважає, що рішення ухвалено в її відсутність та суперечить вимогам діючого законодавства та порушує її права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на підставі рішення виконкому Сталінської райради депутатів трудящих ся м. Харкова від 11 травня 1954 року ОСОБА_5 виділена земельна ділянка для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 в м. Харкові.
Згідно повідомлення КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 27 грудня 2007 року житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в м. Харкові на праві власності зареєстрований на імя ОСОБА_5 в цілому на підставі договору безстрокового користування земельною ділянкою, посвідченим 24 вересня 1954 року 3-ою Харківською державною нотаріальною конторою.
19 липня 1964 року ОСОБА_2 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб та проживали разом у АДРЕСА_1.
У судовому засіданні встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що за час сумісного життя ОСОБА_5 та ОСОБА_7 розміри та вартість житлового будинку була збільшена за рахунок сумісних коштів та праці.
У відповідності до ст. 22 КпШС України 1970 року та ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.
Статею 25 КпШС України та статею 62 СК України зазначено, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано визначив, що позивачка ОСОБА_2 має право на 18\100 частини (36\ 100:2) домоволодіння, а також на 1\2 частину - сараю літ.»Е», літній кухні літ.»И», хвіртки №3, як частини спільної сумісної власності подружжя.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина житлового будинку з надвірними будовами та спорудами по АДРЕСА_1 в м. Харкові.
Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив.
Сторони являються спадкоємцями першої черги.
На момент смерті ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_1 року) позивачка проживала разом з ним в АДРЕСА_1 в м. Харкові, проти чого не заперечували відповідачі та що підтверджується даними будинкової книги.
У відповідності до ч 3 ст. 1268 ЦК України позивачка вважається такою, що прийняла спадщину після померлого чоловіка.
Частиною 2 ст. 1269 ЦК України зазначено, що заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Як встановлено у судовому засіданні, позивачка ОСОБА_2 звернулась до 12-ої Харківської державної нотаріальної контори з письмовою заявою про прийняття спадщини і дізналась про те, що ще 6 листопада 1997 року її чоловік ОСОБА_5 склав заповіт, яким заповідав житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в м. Харкові в рівних частинах своїм дочкам ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Цей заповіт посвідчений державним нотаріусом 8-ої Харківської державної нотаріальної контори.
Судом першої інстанції обгрунтовано визнано частково недійсним заповіт складений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки за час свого життя померлий ОСОБА_8 без згоди дружини ОСОБА_7 розпорядився її часткою в сумісній власності.
Згідно довідки серії Д-71 № 340436 МСЕК ОСОБА_2 являється інвалідом 2-ої групи з 10 листопада 1982 року безстроково і в відповідності до ч.1. ст.1241 ЦК України спадкує, незалежно до змісту заповіту, половину(обов’язкова частка).
За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що частка ОСОБА_9 більша від частки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки відповідно до закону їй належить обов’язкова частка після смерті чоловіка у сумісній власності.
Судом першої інстанції обгрунтовано визнано частково недійсним заповіт складений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки за час свого життя померлий ОСОБА_8 без згоди дружини ОСОБА_7 розпорядився її часткою в сумісній власності.
У відповідності до п 1 ч 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, ухвалити додаткове рішення.
Судом встановлено і не заперечується сторонами, що вони є спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 та прийняли спадщину у відповідності до закону.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 травня 2010 року за сторонами визнано право власності у відповідних частках в порядку спадкування.
Із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції 07 вересня 2010 року ухвалив додаткове рішення за заявою ОСОБА_2, яким визнав право власності за відповідачами на частини будинку з надвірними будівлями, оскільки предметом розгляду були позовні вимоги сторін по яким судом не було ухвалено рішення суду від 26 травня 2010 року.
Ухвалою судової колегії судової палати Апеляційного суду Харківської області від 13 жовтня 2010 року апеляційна скарга ОСОБА_2 зі справою направлена до суду першої інстанції, оскільки в у рішенні та додатковому рішенні суду першої інстанції допущені арифметичні помилки при розрахуванні та визнанні права власності за сторонами частин житлового будинку з надвірними будівлями.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2010 року виправлено арифметичні помилки у рішенні Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 травня 2010 року та у додатковому рішенні Фрунзенського районного суду м. Харкова від 7 вересня 2010 року в яких наведені частки, що переходять у власність сторін, які були вирахувані правильно та склали одиницю часток сторін у домоволодінні по АДРЕСА_1 м. Харкова.
За таких обставин судова колегія знаходить, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про ухвалення рішення та додаткового рішення суду за предметом розгляду позовних вимог один до одного сторін в ході розгляду справи по суті, а також які не були враховані судом при ухвалені рішення суду.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими та не дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303,304, п.1 ч.1 ст.307,ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319,325 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 травня 2010 року та додаткове рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого касаційного спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: