Справа № 22-ц-30911/2010р. Головуючий 1-ї інстанції –
Бондаренко В.В.
Категорія : відшкодування Доповідач - Черкасов В.В.
моральної шкоди
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого судді - Кукліної Н.О.
суддів - Черкасова В.В., Пономаренко Ю.А.
при секретарі - Каплоух Н.Б., Назаренко О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3
на рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 07 жовтня 2010 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до статутного територіально галузевого об’єднання «Південна залізниця», ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди заподіяної злочином, -
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ДП «Південна залізниця», ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди заподіяної злочином.
В обгрунтуванні позову посилались на те, що 23 грудня 2006 року виникла пожежа у вагоні електропоїзду у зв'язку з порушенням ОСОБА_4 п.4.1.3. підпункту «а» Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених 28.07.1998 року, оскільки він перевозив легкозаймисту рідину. Внаслідок пожежі загинули їх матері ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 травня 2007 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.119, ст.196 КК України та засуджено до 7 років 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вважають ДП «Південна залізниця» винною у пожежі та її наслідках, оскільки вона є особою, яка відповідає за спричинену шкоду, якщо не доведе, що шкода була спричинена внаслідок непереборної сили або наміру потерпілого.
Тому позивачі просили стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 500 000 грн. на кожного, витрати на правову допомогу, а також судові витрати.
У судовому засіданні представник СТГО «Південна залізниця» заперечував проти задоволення позову, вказуючи, що не мають жодного відношення до смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Це підтверджується вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 травня 2007 року. СТГО «Південна залізниця» не може нести відповідальності у вигляді відшкодування позивачам моральної шкоди, спричиненої злочином. Просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Залучений до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_4, який на теперішній час відбуває покарання, написав до суду заяву з проханням слухати дану цивільну справу за його відсутності.
Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 07 жовтня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 ставлять питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким просили задовольнити їх позовні вимоги у повному обсязі.
В обгрунтуванні доводів апеляційної скарги посилаються на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачі в своїх позивних вимогах не надали суду належних доказів, які обґрунтовують їх позовні вимоги.
Наявність вчинення яких - не будь противоправних дій 23 грудня 2006 року в той час коли виникла пожежа у вагоні електропоїзду, відповідачем, як володільцем джерела підвищеної небезпеки та причинно-наслідкового зв'язку між загибеллю матерів позивачів і діяльністю відповідача судом не встановлено, тому вимоги щодо стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягали.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 23 грудня 2006 року виникла пожежа у вагоні електропоїзду у зв'язку з порушенням ОСОБА_4 п.4.1.3. підпункту «а» Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених 28.07.1998 року, оскільки він перевозив легкозаймисту рідину. Внаслідок пожежі загинули матері позивачів: ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
Вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 травня 2010 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.119, ст.196 КК України та засуджено до 7 років 6 місяців позбавлення волі.
Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України „ Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою».
Тобто, факт вчинення вбивства по необережності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ОСОБА_4, в також те, що смерть настала внаслідок саме дій ОСОБА_4 не потребують додаткового доведення в суді.
Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів
Твердження позивачів, що смерть ОСОБА_7 та ОСОБА_6 нібито настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, не знайшли підтвердження у вироку суду.
Крім того, як вбачається із акту комісії Південної залізниці службового розслідування пожежі в вагоні від 28 грудня 2006 року, пожежа виникла внаслідок підпалу ОСОБА_4 легко займаної речовини в салоні вагону електропоїзду, який порушив вимоги пункту 14 Правил поведінки громадян на залізничному транспорті, затверджених постановою КМ України від 10.11.1995 р.№903(використання відкритого вогню та перевезення вогненебезпечних та легкозаймистих речовин).
Тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволені позову, оскільки смерть матерів позивачів настала внаслідок необережного вбивства їх засудженим ОСОБА_4, тобто з його дій випливає причинно-наслідковий зв'язок моральних страждань позивачів, а не дій джерела підвищеної небезпеки відповідача.
Доводи позивачів стосовного того, що є вина відповідачів і відповідальність СТГО «Південна залізниця» за смерть їх матерів є безпідставним, оскільки при вирішені спору противоправність дій відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою та його вини до суду на підтвердження своїх вимог відповідно до вимог ст.60 ЦПК України не надано.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відмовив у задоволені позову згідно вимог закону.
Рішення суду першої інстанції законне і обґрунтоване, ухвалено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст..ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307,ст.ст.308,313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст. 315, 317, 319,325 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 – відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 07 жовтня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого касаційного спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: