РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     12 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Кірюхіної М.А.

           Суддів: Руснак А.П.

Адаменко О.Г.

                       При секретарі: Бініашвілі Б.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну  справу за позовом державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки  Крим до виконавчого комітету Ялтинської міської ради, виконавчого комітету Гаспринської селищної ради, ОСОБА_5, неповнолітньої ОСОБА_6 в особі законного представника - ОСОБА_5, ОСОБА_7, третя особа - комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», про  скасування рішення  виконавчого комітету Ялтинської міської ради, скасування рішення виконавчого комітету Гаспринської селищної ради,  скасування свідоцтва про право власності на житло, за апеляційними скаргами державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки  Крим та помічника  прокурора м. Ялта Автономної Республіки Крим на рішення Ялтинського міського суду  Автономної Республіки Крим від  10 серпня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

     1 березня 2010 року державна податкова інспекція у м. Ялта Автономної Республіки Крим (далі ДПІ у м. Ялта) звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Ялтинської міської ради, виконавчого комітету Гаспринської селищної ради, ОСОБА_5, неповнолітньої  ОСОБА_6 в особі законного представника - ОСОБА_5, ОСОБА_7, в якому просить: скасувати підпункти  5.1 і 5.2 пункту 5 рішення виконавчого комітету  Ялтинської міської ради № 361(2) від 22 серпня 1997 року «Про затвердження рішень адміністрації та профспілкових комітетів підприємств, установ і організацій з розподілу житла»; скасувати рішення виконавчого комітету  Гаспринської селищної ради № 170 від 31 липня 2003 року «Про переведення службового житлового приміщення в ордерне»; скасувати свідоцтво про право власності на квартиру № АДРЕСА_1,  видане 4 квітня 2005 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради на ім’я ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7

Позовні вимоги мотивовані тим, що держава в особі ДПІ у м. Ялта в порядку спадкування за законом набула право власності на вищевказану квартиру. Проте,  без відома власника, у порушення права державної власності, на підставі оскаржуваних правових актів індивідуальної дії, виданих органами місцевого самоврядування, зазначена квартира була переведена у категорію службових і надана ОСОБА_5 і членам її сім’ї,  а у подальшому переведена у категорію державного житлового фонду і на підставі  розпорядження органу приватизації № 9-п від 4 квітня 2005 року передана у спільну часткову власність відповідачів ОСОБА_5  відповідно до свідоцтва про право власності № 2595-V від 4 квітня 2005 року.

     Рішенням Ялтинського міського суду  Автономної Республіки Крим від 10 серпня 2010 року у задоволенні позову ДПІ у м. Ялта відмовлено.

ДПІ у м. Ялта та помічник прокурора м. Ялта Автономної Республіки Крим, що  приймав участь у справі  в інтересах держави в особі ДПІ у м. Ялта, подали апеляційні скарги.

ДПІ у м. Ялта в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, вказує, що суд не врахував той факт, що за даними матеріалів інвентарної справи БТІ спірна квартира перебуває у власності ДПІ у м. Ялта, а будь-які документи про право власності відповідачів на цю квартиру відсутні.

Застосовуючи до спірних правовідносин позовну давність, суд не врахував вимоги пункту 4 частини 1 ст. 268 і частини 1 ст. 261 ЦК України, а також не взяв до уваги, що про порушення свого права ДПІ у м. Ялта дізналась з листа БТІ, отриманого 18.02.2010 року.

Крім того, суд необґрунтовано застосував до спірних правовідносин норми ЦК України в редакції 1963 року.

Суд безпідставно вважав, що позивач обрав неправильний спосіб захисту порушеного права, а також зробив висновок про неправомірну бездіяльність позивача щодо реалізації спірної квартири.

Суд не звернув уваги на той факт, що «Порядок обліку, оцінки й реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що за правом успадкування перейшло у власність держави, та скарбів» не встановлює строк, протягом якого це майно має бути реалізоване, а також, що постановою Кабінету Міністрів України № 1340 від 25.08.1998 року затверджено новий «Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, яке переходить у власність держави, і розпорядження ним», згідно з яким квартира має бути реалізована через аукціони, що організуються податковими інспекціями.

Суд не з’ясував яким чином органами БТІ було оформлено право власності на одну й ту саму квартиру за різними особами і не врахував вимоги ст. ст. 316, 317, 386 ЦК України.

Помічник прокурора м. Ялта в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати і закрити провадження у справі, також посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, зазначає, що дана справа  повинна розглядатись за нормами КАС України, а не ЦПК України,  оскільки спір стосується оскарження рішень суб’єкта владних повноважень.

Крім того, суд не застосував до спірних правовідносин пункт 4  частини 1 ст. 268 ЦПК України і не врахував, що про порушення свого права ДПІ у м. Ялта дізналась лише у 2010 році.

Суд залишив поза увагою вимоги позивача про скасування рішень виконавчого комітету Ялтинської міської ради і виконавчого комітету Гаспринської селищної ради; не врахував, що  постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. N 1340 постанову Кабінету Міністрів України від 6 липня 1992 р. N 375 «Про затвердження Порядку обліку, оцінки й реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що за правом успадкування перейшло у власність держави, та скарбів» визнано такою, що втратила чинність;  не прийняв до уваги матеріали інвентарної справи БТІ, згідно з якими власником спірної квартири вважається ДПІ у м. Ялта.

У письмових запереченнях відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_7 просять апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

     Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що  апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

     Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих  обставин, на які сторони  посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

     Відмовляючи у задоволенні позову ДПІ  у м. Ялта, суд виходив з того, що  позивач пропустив встановлений законом строк на звернення до суду з позовом про скасування рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради і скасування свідоцтва про право власності. Крім того, порушене право власності держави на нерухоме майно не підлягає захисту шляхом скасування свідоцтва про право власності на житло, що видане на підставі рішення органу приватизації.

     Колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ДПІ у м. Ялта, проте, погоджується з доводами апеляційних скарг, що суд необґрунтовано застосував до спірних правовідносин ст. ст. 71, 75, 76, 80 ЦК України в редакції 1963 року і ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України в редакції 2003 року щодо  позовної давності, а також порушив норми процесуального права, не зазначивши  у рішенні мотивів відмови  у задоволенні позову про скасування рішення виконавчого комітету Гаспринської селищної ради.

     З матеріалів справи вбачається, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 4 квітня 1996 року власником квартири № 51по вул. Маратівській, 53  в смт. Гаспра м. Ялта є держава в особі ДПІ у м. Ялта (а.с. 4).

     Це право було зареєстровано в КП ЯМР «БТІ»  4 квітня 1996 року за № 1-817 (а.с. 22).

      Відповідно до підпункту «а» пункту 6  «Порядку обліку, оцінки й реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що за правом успадкування перейшло у власність держави, та скарбів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 1992 року № 375, будівлі і споруди (в тому числі житлові будинки) та їх частини, що за правом успадкування перейшли у власність держави,  безплатно передаються у комунальну власність, якщо інше не передбачено законодавством.

     Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. N 1340 постанову Кабінету Міністрів України від 6 липня 1992 р. N 375 «Про затвердження Порядку обліку, оцінки й реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що за правом успадкування перейшло у власність держави, та скарбів» визнано такою, що втратила чинність, і затверджено «Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним».

     Відповідно до підпункту 1 пункту 9 зазначеного Порядку будівлі, споруди, житлові приміщення та їх частини реалізуються через біржові торги, аукціони у порядку, встановленому законодавством України.

     Пунктом 14 Порядку встановлено, що кошти, одержані від реалізації майна, перераховуються до державного бюджету.

     В установленому порядку квартира № АДРЕСА_1 у комунальну власність передана не була.

     Проте, рішенням виконкому Ялтинської міської ради № 361 (2) від 22.08.1997 року дана квартира як житловий фонд ЖРЕП була переведена до категорії службових і надана ОСОБА_5 на сім’ю з трьох осіб (а.с. 7).

    На підставі цього рішення  ОСОБА_5 18 вересня 1997 року було видано  ордер № 672, і  вона оселилась і зареєструвалась в цій квартирі з членами сім’ї (а.с. 35).

    Рішенням виконкому Гаспринської сільської ради м. Ялта від 31 липня 2003 року № 170 спірна квартира була виключена з числа службових і надана ОСОБА_5 на сім’ю з трьох осіб (а.с. 5).

     На підставі цього рішення ОСОБА_5 18 листопада 2003 року було видано ордер № 15 на спірну квартиру (а.с. 38).

     Згідно з частиною 1 ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

     Відповідно до вимог частини 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

     Оскільки на момент прийняття виконавчим комітетом Ялтинської міської ради підпунктів  5.1 і 5.2 пункту 5 рішення  № 361(2) від 22 серпня 1997 року «Про затвердження рішень адміністрації та профспілкових комітетів підприємств, установ і організацій з розподілу житла», а також виконавчим комітетом Гаспринської селищної ради рішення № 170 від  31 липня 2003 року квартира № АДРЕСА_1  належала на праві власності державі в особі ДПІ у м. Ялта і  в установленому законом порядку не була передана у комунальну власність, зазначені  рішення  порушують право власності держави в особі ДПІ у м. Ялта на це майно.

     Зауваження суду, що органи місцевого самоврядування правомірно розпорядилися спірною квартирою, оскільки при своєчасному виконанні ДПІ у м. Ялта  вимог      постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. N 1340 спірна квартира все одно б перейшла  у комунальну власність, суперечить вимогам частини 2 ст. 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

     Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.

     Відповідно до частини 2 цієї статті способом захисту цивільних прав та інтересів зокрема може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових  і службових осіб.

     Частиною 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» також передбачено, що  акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності  Конституції  або  законам  України визнаються незаконними в судовому порядку.

     Скасування в судовому порядку рішень органів місцевого самоврядування як спосіб захисту порушеного права власності законом не передбачений.

     У зв’язку з цим вимоги позивача про скасування рішень виконавчого комітету Ялтинської міської ради і виконавчого комітету Гаспринської селищної ради є необґрунтованими  і задоволенню не підлягають.

     Статтею 215 ЦПК України встановлено, що  рішення суду складається в тому числі з мотивувальної частини із зазначенням:

     встановлених  судом обставин і визначених відповідно до них  правовідносин;

     мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти;

     чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких  особа звернулась до суду, а якщо були, то ким;

     назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.

     Оскільки суд  відмовив у задоволенні позову ДПІ у м. Ялта про скасування рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради  у зв’язку з пропущенням позивачем строку позовної давності при необґрунтованості цих вимог і у порушення вимог ст. 215 ЦПК України не мотивував належним чином  своє  рішення про відмову у задоволенні позову про скасування рішення виконавчого комітету Гаспринської селищної ради, колегія суддів відповідно до вимог пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України вважає необхідним змінити рішення в частині правового обґрунтування  відмови у задоволенні цієї частини позову.

     З матеріалів справи також вбачається, що  розпорядженням органу приватизації № 9-п від 4 квітня 2005 року квартира № АДРЕСА_1  передана у спільну часткову власність ОСОБА_5, ОСОБА_7 і ОСОБА_6  на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».   4 квітня 2005 року ОСОБА_6 було видано свідоцтво № 2595-У про право власності на житло, яке є правовстановлювальним документом (а.с. 36).

     Зазначений документ дійсно порушує право власності держави на спірну квартиру, проте законодавством України не передбачена можливість захисту права власності на нерухоме майно шляхом  скасування правовстановлювального документу, виданого на підставі розпорядження органу приватизації.

     У зв’язку з цим суд обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ДПІ у м. Ялта про   скасування свідоцтва про право власності на житло саме з цих підстав.

     Оскільки у позові ДПІ у м. Ялта про скасування свідоцтва про право власності на житло відмовлено у зв’язку з його необґрунтованістю, суд помилково  застосував до спірних правовідносин положення частини 4 ст. 267  ЦК України і відмовив у задоволенні цього  позову ще  і у зв’язку зі спливом  позовної давності.

     З огляду на зазначене,  колегія суддів приходить до висновку, що  рішення суду в цій частині відповідно до вимог пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України також підлягає  зміні шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання на сплив  позовної давності як підставу відмови у позові.

     Оскільки даний позов заявлений на захист права власності держави на нерухоме майно, доводи прокурора, що дана справа має розглядатися в суді за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, суперечать вимогам  пункту 1 частини 1 ст. 15 ЦПК України, згідно з яким  справи щодо порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин розглядаються судами у порядку цивільного судочинства

     Відповідно до вимог частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

     Проте, частиною 3 цієї статті передбачено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.    

     Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

     Згідно з частиною 1 ст. 118 і частиною 1 ст. 119  ЦПК України позов пред’являється шляхом подання до суду першої інстанції позовної заяви в письмовій формі.

     З позовної заяви ДПІ у м. Ялта, поданої відповідно до вимог частини 1 ст. 119 ЦПК України в письмовій формі, вбачається, що позивач не заявляв вимоги про визнання незаконними рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради і рішення виконавчого комітету Гаспринської селищної ради, а лише просив  їх скасувати.

     Проте,  суд першої інстанції  у порушення вимог частини 1 ст. 11 ЦПК України розглянув  такі позовні вимоги і ухвалив рішення про відмову у їх задоволенні.

     Враховуючи вказані процесуальні порушення, колегія суддів вважає необхідним вийти за межі апеляційних скарг і скасувати рішення у зазначеній частині.

     На підставі викладеного, керуючись ст. ст.  303, 304, 307,  пунктом 4 частини 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

     Апеляційні скарги державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки  Крим та  помічника прокурора м. Ялта Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

     Рішення Ялтинського міського суду  Автономної Республіки Крим від  10 серпня 2010 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання незаконними рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради і рішення виконавчого комітету Гаспринської селищної ради.

     Рішення Ялтинського міського суду  Автономної Республіки Крим від  10 серпня 2010 року змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову про скасування рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради і рішення виконавчого комітету  Гаспринської селищної ради, а також виключивши з його мотивувальної частини посилання на сплив  позовної давності як  підставу відмови у задоволенні позову про скасування свідоцтва про право власності на житло.

     В решті рішення  Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 серпня 2010 року залишити без змін.

     Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його  проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо  до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним  законної сили.

     Судді: