Справа № 2а-274-2010
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 грудня 2010р. Христинівський районний суд Черкаської області
в складі:
головуючого - судді Олійника М.Ф.,
при секретарі Кришевській Т.О.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівці Черкаської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Миколаївській області та інспектора ДПС Первомайської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Павлова Олексія Юрійовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до УДАІ УМВС України в Миколаївській області та інспектора ДПС Первомайської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Павлова О.Ю. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, відшкодування моральної шкоди.
Просив визнати протиправною та скасувати постанову інспектора ДПС Первомайської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Павлова О.Ю. від 25.07.2010р., а також стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 10000 грн.
В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 посилався на такі обставини.
Постановою інспектора ДПС Первомайської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Павлова О.Ю. від 25.07.2010р. його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.
Зазначена вище постанова не відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства з таких підстав.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення були грубо порушені його громадянські права, а саме: інспектор ДАІ не представився, на його вимогу службове посвідчення не показав, з його правами та обов’язками відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП його не ознайомив, справу розглянув без його участі (склав протокол у своєму службовому автомобілі та без його участі), відмовився надати йому пояснення по справі, поводив себе зухвало, принижував його гідність, залякував адміністративним затриманням та арештом, вимагав його присутності в своєму службовому автомобілі.
Також співробітник ДАІ не надав йому змогу ознайомитись із матеріалами справи. На його прохання надати документи, що свідчать про повірку вимірювального пристрою, які підтверджують законність його застосування, а також картку маршруту патрулювання (поста), передбачену наказом МВС України від 27.03.2009р. за №111, що свідчить про законність дій співробітника ДАІ, він отримав відмову у грубій формі.
У протоколі про адміністративне правопорушення та зазначеній постанові відсутні докази належності вимірюваної швидкості саме його автомобілю. Фактично йому співробітником ДАІ, який склав протокол, було продемонстровано тільки цифри швидкості, які могли належати будь-якому транспортному засобу, оскільки він рухався у транспортному потоці (спереду та й позаду його автомобіля рухались інші автомобілі). За таких обставин встановити та довести, що виміряна швидкість належить саме його автомобілю, неможливо. Насправді була виміряна швидкість автомобіля «Фольксваген Туарег», який рухався у кількох десятках метрів від його автомобіля із більшою швидкістю.
Згідно з вимогами ст.ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, в якій їх результат може бути використаний як доказ по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. Кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований свідоцтвом про метрологічну сертифікацію та актом повірки. Таких документів на його прохання працівником ДАІ йому продемонстровано не було, що дає підстави вважати застосування вимірювального пристрою незаконним, оскільки за таких умов його показання не можуть бути доказом у справі.
Перевірити номер засобу вимірювальної техніки, який вказаний у протоколі та постанові, з тим, яким проводили вимірювання, неможливо. Працівник ДАІ відмовився надати прилад для огляду,
2
внаслідок чого перевірити наявність цих документів неможливо. Розміри похибок вимірювань співробітник ДАІ йому не повідомив, що відповідно до вимог зазначеного вище закону перешкоджає використанню результатів вимірювання.
Працівник ДАІ під час здійснення вимірювання тримав вимірювальний пристрій в руці, що робить можливим рух назустріч автомобілю, швидкість якого вимірюється, внаслідок чого відносна швидкість, зафіксована приладом, збільшується.
Співробітник ДАІ знаходився та проводив вимірювання, а також зупинив його автомобіль в місці, де ідентифікувати місцезнаходження неможливо.
Окрім того, при складанні протоколу співробітник ДАІ грубо порушив п. 1.6. розпорядження МВС України від 21.05.2009р. за №466 про необхідність виключення випадків складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними порушень ПДР (фото-, відеоматеріалів, показів свідків тощо).
Крім того, розгляд справи на місці, без підготовки та надання йому часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, не тільки порушує його права, але й призвів до того, що при винесені постанови не було враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід врахувати при призначені адміністративного стягнення відповідно до вимог ст. 3 КУпАП.
Йому також була нанесена моральна шкода. Моральна шкода полягає у тому, що відносно нього було необґрунтовано винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та необґрунтовано звинувачено у вчиненні адміністративного правопорушення. При цьому йому фактично було відмовлено у будь-якій можливості захисту своїх інтересів. Внаслідок неправомірних дій посадової особи владних повноважень він був змушений витрачати час на збирання доказів, складення документів, звернення до суду, участь у судових засіданнях. У нього зірвались життєві плани, він змушений нервуватись, дана ситуація (починаючи з моменту винесення несправедливої постанови) є для нього стресовою, і кожне судове засідання у справі поглиблює його стрес. Вважає, що спричинену йому моральну шкоду адекватно та повністю у матеріальній формі відшкодувати неможливо. Суму,яка б частково могла загладити його моральні страждання, він оцінює у 10000 грн.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві.
Представник відповідача УДАІ УМВС України в Миколаївській області та відповідач інспектор ДПС Первомайської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Павлов О.Ю. у судове засідання не з’явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. Від відповідача УДАІ УМВС України в Миколаївській області надійшло письмове заперечення на позов ОСОБА_1, в якому вказано, що постанова інспектора ДПС Первомайської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Павлова О.Ю. від 25.07.2010р. була винесена правомірно, з дотриманням вимог діючого законодавства та з урахуванням усіх обставин правопорушення. Також відповідач УДАІ УМВС України в Миколаївській області просить розглянути справу без участі його представника.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача УДАІ УМВС України в Миколаївській області та відповідача інспектора ДПС Первомайської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Павлова О.Ю., а справу вирішити на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, дослідивши письмові докази: копії протоколу серії ВЕ1 № 052368 про адміністративне правопорушення від 25.07.2010р., постанови про накладення адміністративного стягнення серії ВЕ № 196944 від 25.07.2010р., інформаційного запиту ОСОБА_1 до відповідача УДАІ УМВС України в Миколаївській області від 02.10.2010р., відповіді на цей запит від 26.10.2010р., суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судом встановлено, що постановою інспектора ДПС Первомайської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Павлова О.Ю. від 25.07.2010р. позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за те, що 25.07.2010р. о 15 год. на 283 км автодороги Київ-Одеса ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Фолькваген», н/з НОМЕР_1 перевищив встановлене обмеження швидкості руху транспортних засобів на 31 км/год., рухався зі швидкістю 141 км/год. при дозволеній швидкості не більше 110 км/год., чим порушив вимоги пп. «ґ» п. 12.6 ПДР.
У протоколі про адміністративне правопорушення відсутні докази належності вимірюваної
3
швидкості саме автомобілю позивача ОСОБА_1 Фактично йому співробітником ДАІ, який склав протокол, було продемонстровано тільки цифри швидкості, які могли належати будь-якому транспортному засобу, оскільки позивач ОСОБА_1 рухався у транспортному потоці (спереду та й позаду його автомобіля рухались інші автомобілі). За таких обставин встановити та довести, що виміряна швидкість належить саме його автомобілю, неможливо.
Згідно з вимогами ст.ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, в якій їх результат може бути використаний як доказ по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. Кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований свідоцтвом про метрологічну сертифікацію та актом повірки. Таких документів на прохання позивача ОСОБА_1 працівником ДАІ продемонстровано не було, що дає підстави вважати застосування вимірювального пристрою незаконним, оскільки за таких умов його показання не можуть бути доказом у справі.
Крім того, справа про адміністративне правопорушення була розглянута на місці його вчинення без надання ОСОБА_1 часу для підготовки та звернення за правовою допомогою.
Позивач ОСОБА_1 просить також стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 грн. Суд вважає, що скасування постанови про накладення на нього адміністративного стягнення є достатньою моральною сатисфакцією, тому у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн. необхідно відмовити.
Відповідачі не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні та на надання суду доказів щодо правомірності своїх дій та рішення. А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки докази вчинення адміністративного правопорушення, крім протоколу про адміністративне правопорушення, в якому позивач ОСОБА_1. заперечив факт порушення ним ПДР, відсутні, а сам позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні також заперечив факт вчинення адміністративного правопорушення, тому постанову про накладення адміністративного стягнення від 25.07.2010р., винесену інспектором ДПС Первомайської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Павловим О.Ю. щодо ОСОБА_1, необхідно визнати протиправною та скасувати її, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Керуючись ст.ст.71 ч.2, 86, 105 ч.4, 159, 161-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Миколаївській області та інспектора ДПС Первомайської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Павлова Олексія Юрійовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора ДПС Первомайської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Павлова Олексія Юрійовича від 25.07.2010р. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М. Ф. Олійник