Копія
справа №2а- 3401/року
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 грудня 2010року. Суддя Конотопського міськрайонного суду Сумської області Лебедько М.М. розглянувши в порядку скороченного провадження матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 Гаврилолвича до Управління Пенсійного Фонду України у м. Конотопі про зобов»язання виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу “Дітям війни”,
В С Т А Н О В И В :
11 листопада 2010р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01 вересня 2007року по 30 листопада 2010р.
В обґрунтування вимог посилається на те, що належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України від 18.11.2004р. “Про соціальний захист дітей війни” (далі-Закон № 2195-IV) з 01 січня 2006 р. має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком.
Однак всупереч Рішенням Конституційного Суду України № 6-рн/2007 від 09 липня 2007 року і за №10-рп/2008 від 22.05.2008р., якими були відповідно визнані некоституційними окремі положення Законів України ”Про державний бюджет України на 2007 рік ” і “Про Державний бюджет України на 2008рік“ в тому числі й щодо зупинення ст. 6 Закону № 2195-IV відповідач не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.
Відповідач у відповідності до ч.3 ст. 183-2 КАС України не надав суду заперечення в передбачений десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття скороченого провадження та копій документів.
Відповідно до п.2 ч.1, ч.4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прихожу до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено і це стверджується матеріалами справи, що предметом спору по цій справі є право позивача на отримання у 2007-2010 роках передбаченого ст. 6 Закону№ 2195-IV підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які проявлені у вигляді бездіяльності суб'єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених зазначеним Законом пільг.
Право позивача на оскарження рішень, дій та бездіяльності відповідача безпосередньо до суду, тобто без попереднього звернення з заявами чи скаргами до відповідача, передбачено ст.10 Закону № 2195-IV та ст.4, ст.6, п.1 ч.1 ст.17 КАС України.
Як достеменно встановлено позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням і це надає йому відповідно до положень ст.1 Закону № 2195-IV, який набрав чинності з 01.01.2006 року, права на отримання пільг та державної соціальної підтримки. (а.с.)
Право на отримання за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону № 2195-IV підтверджено Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007р., яким визнані неконституційним положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що призупиняли на 2007 рік дію ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р.
Право позивача на отримання з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р. підтверджено Рішенням Конституційного Суду України № 10рп від 22.05.2008 р., яким визнані неконституційним положення п.1,2 ст.41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Право на отримання за період з 1 січня по 01 жовтня 2010 року включно, тобто на час розглядуц справи, щомісячного підвищення до пенсії підтверджено безпосередньо вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які за вказаний період були чинними.
Рішенням Конституційного Суду України № 10рп від 22.05.2008 р. визнані неконституційним положення п.1,2 ст.41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Вказане рішення Конституційного суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного закону, тому суд дійшов до висновку про обов'язок відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачці за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно державну соціальну підтримку у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст.87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету,а Пенсійний фонд України згідно ст.21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч.4 ст.22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше. Таким чином, обов'язок по призначенню, нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст.6 Закону України № 2195-IV- покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивачки.
Відповідачем суду не надано доказів правомірності своєї бездіяльності стосовно позивача.
Стосовно початку терміну дії положень рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та рішенням Конституційного Суду України № 10рп від 22.05.2008 р., суд приймає до уваги абзац другий пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року, яким визначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Ухвалою суду від 22.11.2010р. позивачу поновлений строк звернення до суду.
Встановлений судом обов'язок відповідача призначити, перерахувати та виплатити позивачеві підвищення до пенсії за періоди з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 по 31.12.2008 р. узгоджується з п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 р., яким надано роз'яснення про те, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.Оскільки незалежно від того, чи визначено в рішенні, висновку Конституційного Суду України порядок його виконання, відповідні державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, навіть при відсутності належного фінансування державою даного виду виплат, відповідач був зобов'язаний діяти на підставі і у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і використовувати надані йому повноваження з метою, з якою ці повноваження надані.
Керуючись ст. 2, 6, 8, 11, 17-19, 69-72, 87-94, 99, 100, 102, 128, 158-163, 167, 186 КАС України,
П о с т а н о в и в:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі по невиконанню приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», непроведенню ОСОБА_1 як дитині війни перерахунку пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком та вчиненню дій по здійсненню відповідних виплат.
Зобов»язати управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове пенсійне страхування”, та провести відповідні виплати за періоди з 1 вересня 2007року по 31 грудня 2007року, з 22 травня 2008року по 31грудня 2008року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 1 січня 2010 року по 30 листопада 2010 року включно, з урахуванням здійснених за ці періоди виплат.
Допустити негайне виконання постанови.
Постанова суду може бути оскаржена до Харьківського апеляційного адміністративного суду через Конотопський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови із одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.М. Лебедько
Суддя
Згідно