№2-4976/10

З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

08 листопада 2010 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді – Корогодіної О.Е.

при секретарі – Богачові М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сімферопольської міської ради про визнання права власності на конструктивні елементи споруд та будівельні матеріали, треті особи Комунальне  Підприємство Житлово-експлуатаційного об’єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до Сімферопольської міської ради про визнання права власності на конструктивні елементи споруд та будівельні матеріали, мотивуючі позовні вимоги тим, що на праві власності йому належить АДРЕСА_1. До укладення договору дарування квартира належала ОСОБА_6 У дворі по АДРЕСА_1 знаходяться нежилі споруди у вигляді сараїв під літ. «Е», «Р», «О», «Г», які фактично є підсобними приміщеннями та використовувалися мешканцями буд. 16а по вул. Жигаліної для господарський потреб, зберігання дров. Ці громадяни використовували зазначені підсобні приміщення згідно вимог ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року, а також  положень рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 року № 4-рп/2004       передбачають, що власники квартир багатоквартирних будинків є власниками допоміжних приміщень будинку. Ці споруди, на час придбання ОСОБА_1 квартири, знаходилися в технічно аварійному стані. Він за свій рахунок провів ремонт та реконструкцію споруд у вигляді сараїв під літ. «Е», «Р», «О», «Г». Після проведених поліпшувань суттєво змінилися   характеристики цих споруд, площа на 100 м3. Раніш позивач вже звертався до суду з аналогічними позовними вимогами, по цій справі була проведена будівельно-технічна експертиза. Однак, у зв’язку із від’їздом за межі міста та неявкою до суду його позов був залежний ухвалою суду без розгляду. З урахуванням викладеного та з посиланням на ст. 331 ЦК України позивач просив суд: визнати за ним право власності на конструктивні елементи споруд та будівельні матеріали, використані при виконанні реконструкцій і поліпшувань в підсобних приміщеннях сараю літ. «Е», сараю літ. «X», побудованого на місці сараїв літ. «О» і «Г», гаража літ. «С», гаража літ. «П», розташованих по АДРЕСА_1.

У судове засідання позивач не з’явився, надав суду письмову заяву з проханням провести розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, у разі неявки належно повідомленого представника відповідача провести заочний розгляд справи.

У судове засідання по розгляду позову по суті представник відповідача не з’явився, повідомлений  належним чином, відповідно з вимогами діючого законодавства, причин своєї неявки суду не повідомив, заяв про відкладення судового зсідання не надавав.

Треті особи по справі у судове засідання не з’явилися, повідомлені належним чином, відповідно з вимогами діючого законодавства, причин своєї неявки суду не повідомили, заяв про відкладення судового зсідання не надавали. У попередньому судовому засіданні ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили суду, що не заперечують проти позовних вимог ОСОБА_1, оскільки саме він провів поліпшування у зазначених приміщеннях.

З урахуванням заяви позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 224 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, матеріали цивільної справи №2-198/09 за позовом ОСОБА_1 до Сімферопольської міської ради про визнання права власності на конструктивні елементи споруд та будівельні матеріали, оцінивши наявні у справі докази і матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених  статтею  61 ЦПК України.

А відповідно до частини 4 вищенаведеної статті Закону, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Судом встановлено, що за договором дарування від 06.11.1998 року за реєстром №1-3619 ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_1 прийняв у дар квартиру АДРЕСА_1. Вказана квартира в літ. «А» складається з двох житлових кімнат №№1, 12, загальною житловою площею 30,2 кв.м., кухні №2 та знаходиться у багатоквартирному будинку.

ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_1, що відповідає відомостям витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, а отже, у їхню власність як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв тощо) державного житлового фонду. Закон врегульовує також відносини, пов'язані з виникненням, оформленням та набуттям права приватної власності на квартири та інші об'єкти приватизації державного житлового фонду.

Допоміжні приміщення, відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», стають об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру.      

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ОСОБА_7 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004 (справа N 1-2/2004) допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

З матеріалів цивільної справи убачається, що у дворі АДРЕСА_1 розташовані наступні допоміжні приміщення: сараї літ.  «Е», «Р», «О», «Г» та гаражі літ. «С», «П».

Однак, як зазначав позивач та не заперечували співвласники – треті особи по справі, зазначені вище допоміжні приміщення за письмовими згодами співвласників були надані позивачу ОСОБА_1 у користування.

ОСОБА_1 провів поліпшення допоміжних приміщень, чим змінив їх будівельні характеристики. В результаті проведених поліпшувань змінився у бік збільшення будівельний об'єм господарських будов на 100 м3, розташованих на території земельної ділянки жилого будинку АДРЕСА_1.

Також в результаті проведений поліпшувань змінилися будівельні характеристики (будівельний об’єм, площа підстави, розрахункова висота): сарай літ. «Е», сарай літ. «Х» (побудований на місці сараїв  літ. «О», «Г»); гараж літ. «С» - об’єкт незавершеного будівництва; гараж літ. «П». В сараї літ. «Р» поліпшення не проводилися.

Крім того, по цивільній справі №2-198/09 за позовом ОСОБА_1 до Сімферопольської міської ради про визнання права власності на конструктивні елементи споруд та будівельні матеріали,  була проведена судова будівельно-технічна експертиза, згідно з висновками якої від 03.05.2008 року, розташування сараїв літ. «Е», літ. «Х», літ. «Р», гаражем літ. «С», літ. «П» на території земельної ділянки жилого будинку АДРЕСА_1 не суперечить вимогам в частині санітарно-технічних норм. Сараї літ. «Е», літ. «Х», гаражі літ. «С», літ. «П» були реконструйовані. Сарай літ. «Р» - реконструкції не піддавався. Вартість поліпшувань на час проведення оцінки складав 17014,00 грн. Проведення реконструкції не змінило цільового призначення зазначених споруд.

Суд приймає до уваги суду зазначений висновок експерта, оскільки позовна заява ОСОБА_1 ухвалою суду від 13.10.2009 року була залишена без розгляду (справа №2-198/09), а крім того висновок він не суперечить інших дослідженим матеріалах цивільної справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Зі змісту вказаної норми законодавства власником матеріалів слід вважати того, хто надав відповідне майно для здійснення будівництва.

В якості доказів в обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 надав суду довідку та локальні кошториси, з яких убачається, що саме він був замовником будівельних матеріалів та оплатив будівельні роботи боксів по АДРЕСА_1 в розмірі 16186,80 грн., тобто є власником матеріалів для проведення будівельних робіт боксів по АДРЕСА_1, а тому позову ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі статей 1, 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ОСОБА_7 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004 (справа N 1-2/2004), частини 3 статті 331 ЦК України, керуючись статтями 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218, 224-226, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на конструктивні елементи споруд та будівельні матеріали, використані ним при виконанні реконструкцій і поліпшувань в допоміжних  приміщеннях сараю літ. «Е», сараю літ. «X», побудованого на місці сараїв літ. «О» і «Г», гаража літ. «С», гаража літ. «П», розташованих по АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 170 гривень 14 копійок, та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 120 гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.    

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку  до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АРК  шляхом подання апеляційної скарги  протягом десяти днів.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя