№2-1680/10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2010 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді – Корогодіної О.Е.

при секретарі – Усеїнові Р.Х.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, мотивуючі позовні вимоги тим, що 17.10.2009 року між позивачем та відповідачем була досягнута письмова згода про те, що відповідач с трок до 01.11.2009 року зобов’язується виплатити позивачу 40000 грн., як відшкодування заподіяного автомобілю позивача Ауді А-6, державний номер НОМЕР_1 в результаті дорожньо-транспортної події, яка сталася 17.10.2009 року на перехресті вулиць Желябова та Горького в м. Сімферополі, що підтверджується розпискою від 17.10.2009 року. Розмір шкоди був встановлений рахунком-фактурою від 17.10.2009 року. Органами ДАІ дорожньо-транспортна подія не була оформлена, оскільки позивач по справі на цьому не настоював та оскільки відповідач визнав, попросив пробачення та погодився відшкодувати заподіяну шкоду. Однак, свої зобов’язання по відшкодуванню шкоди відповідач не виконав. Крім того позивачу була спричинена й моральна шкода, яку він оцінює в 15000 грн. та яка полягає в тому, що позивачі працював на своєму автомобілі в ТОВ «Винер Крим ЛТД»на посаді маляра по фарбуванню автомобілів та його робота носила роз’їзний характер. Після пошкодження автомобіля позивач не міг виконувати свої обов’язки та пообіцяв роботодавцю відновити автомобіль в строк до 01.11.2009 року. Однак, провести ремонт автомобіля не зміг у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань. З урахуванням викладеного та з посиланням на ст.ст. 6, 11, 14-16, 509, 526, 530 ЦК України позивач просив суд: стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 40000 грн. та моральну шкоду в розмірі 15000 грн.

Під час провадження по справі, позивач звернувся до суду з заявою про зміну предмету позову та просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду, заподіяну невиконання зобов’язань в розмірі 40000 грн. та моральну шкоду в розмірі 15000 грн.

До суду позивач не з’явився, повідомлений належним чином, відповідно з вимогами діючого законодавства, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність та у разі неявки належно повідомленого відповідача провести заочний розгляд справи .

Відповідач у судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення судового засідання не надавав. Відповідач був допитаний Солонянським районним судом Дніпропетровської області на виконання судового доручення. З протоколу допиту ОСОБА_2 від 25.03.2010 року убачається, що позов ОСОБА_1 від визнає частково в сумі, що складає різницю між вартістю автомобіля Опель Омега, що належав йому на праві власності і який він передав позивачу на підставі генеральної довіреності в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, яким той мав право розпоряджатися на власний розсуд, в тому числі й продати, а кошти, вилучені від продажу цього автомобіля, використати на відновлювальний ремонт свого автомобіля Ауді А-6, д.н.з. НОМЕР_1. позовні вимоги про стягнення з нього моральної шкоди він не визнав взагалі.  

З урахуванням письмової згоди позивача, суд, ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. ст. 169, 224  ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази і матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених  статтею  61 ЦПК України.

А відповідно до частини 3 вищенаведеної статті Закону, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що 17.10.2009 року на перехресті вулиць Желябова та Горького в м. Сімферополі сталася дорожньо-транспортна подія за участю автомобілів AUDI A6, 1996 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, який належав та знаходився під куруванням позивача по справі – ОСОБА_1 та автомобіля Опель Омега, державний номер НОМЕР_3, під керуванням відповідача по справі – ОСОБА_2

У зв’язку з тим, що учасники дорожньо-транспортної події не настоювали на складення протоколу про адміністративне правопорушення та ОСОБА_2 погодився в добровільному порядку відшкодувати заподіяну шкоду, співробітників ДАІ не викликали та протокол по справі про адміністративне правопорушення не складався.

Так, ОСОБА_2 написав ОСОБА_1 розписку, з якої убачається, що він зобов’язується відшкодувати ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди в розмірі 40000грн., заподіяний внаслідок дорожньо-транспортної події, яка мала місце 17.10.2009 року на перехресті вул. Горького-Желябова в м. Сімферополі за участю транспортних засобів Опель Омега, №42896 АЕ, під його керуванням на підставі довіреності та автомобіля Ауди А-6, №НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1

Кінцевим днем розрахунку, згідно розписки, було 01.11.2009 року.    

Оригінал розписки був досліджений судом у судовому засіданні та доданий до матеріалів цивільної справи.

Відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання по відшкодуванню матеріальної шкоди.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.      

Частиною 1 статті 530 встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у  разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як було встановлено судом, ОСОБА_2 взяті на себе зобов’язання перед ОСОБА_1 не виконав.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача відносно того, що він передав за генеральною довіреністю свій автомобіль ОСОБА_1 на відшкодування частини матеріальних збитків, оскільки належних доказів, підтверджуючих ці заперечення він не надав.

Таким чином, загальна сума матеріальної шкоди, заподіяна невиконанням зобов’язань складає 40000 грн., яка й підлягає стягненню з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_1

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди в розмірі 15000 грн., суд дійшов до висновку про відмову у їх задоволенні, враховуючи наступне.

Так, звертаючись до суду із зазначеними позовними вимогами, ОСОБА_1 обґрунтовував їх своїми переживаннями, викликаними пошкодженням свого майна, приниженням ділової репутації, посилаючись при цьому на статтю 1167 ЦК України.

Разом з тим, положення статті 1167 ЦК України взагалі не підлягають застосуванню для регулювання спірних правовідносин, оскільки регулюють деліктні - недоговірні відносини,  але ж,  як було встановлено судовим розглядом, між сторонами по справі існують договірні відносини.

А умовами розписки від 17.10.2009 року не передбачено, що відшкодуванню підлягає моральна шкода.

 Тому позивачеві у задоволенні позовних вимог у цієї частині слід відмовити – за безпідставністю.

Відповідно до статті 214 ЦПК України, суд при ухваленні рішення, повинен, у тому числі, вирішити питання щодо розподілу між сторонами  судових витрат.

Так відповідно до положень частини 1 статті 88 ЦПК України та пропорційно задоволеним вимогам з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ОСОБА_1 і документально підтверджені витрати – судовий збір у розмірі 400,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 120 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями  6, 11, 509,526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 221-226, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Широке, Солонянського району, Дніпропетровської області, на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у зв’язку з невиконанням зобов’язання в розмірі 40000 гривень 00 копійок, судові витрати у розмірі 400 гривень 00 копійок – судовий збір та 120 гривень 00 копійок –  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді, а всього стягнути 40520 (сорок тисяч п’ятсот двадцять) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.    

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку  до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АРК  шляхом подання апеляційної скарги  протягом десяти днів.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя