Справа № 2а – 85/11
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
" 12 " січня 2011 року
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого судді Коренюка В.П., розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду в місті Коростені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася із зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що їй не було проведено у повному обсязі виплати, передбачені ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що призвело до порушення її прав. Заборгованість по доплаті в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування позивачка визначила у розмірі 7122 грн. 40 коп. У своєму позові вона посилалася на те, що отримував відповідні доплати та допомоги у розмірах, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, тоді як Законом визначені інші, значно більші, їх розміри, кратні мінімальній заробітній платі у відповідні періоди.
Позивачка в судове засідання не з’явилася, але надала суду заяву, в якій позов свій підтримала у повному обсязі і просила розглянути справу без її участі.
Відповідач – управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомленні у передбаченому законом порядку, але надав суду заяву, в якій просив справу розглянути без участі представника.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачка проживає у м. Коростені Житомирської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення і вона являється потерпілою 3-ї категорії від Чорнобильської катастрофи.
Отже позивачка має право на отримання коштів в розмірах, що передбачені ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", адже відповідно до ст.37 Закону – "щомісячна грошова допомога в зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва виплачується в розмірі 40% мінімальної заробітної плати".
Отримання позивачем коштів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" суперечить Закону України "Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким встановлені компенсації та доплати громадянам, які проживають та працюють на територіях радіоактивного забруднення.
Тобто у спірний період часу ці доплати та допомоги виплачувались частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не в кратному відношенні до мінімальної зарплати.
Згідно ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закон має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.
Виплатою доплат у твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, порушені права позивача.
Виходячи з пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України – органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Позов в частині стягнення щомісячної грошової допомоги в зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва (ст.37 Закону) підлягає частковому задоволенню, оскільки позивачка звернулася з вимогою про стягнення цих коштів за період з 1 вересня 2006 року по 31 серпня 2009 року, однак не вірно зробила розрахунки, а також пропустила річний строк звернення до адміністративного суду.
Дію ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", абзацу третього частини першої статті 39 зупинено на 2007 рік дію цих норм зупинено згідно із Законом № 489-V від 19.12.2006, на 2008 рік в зв'язку з внесенням змін Законом України "Про державний Бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і лише з 9 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року рішеннями Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 09.07.2007 та № 10-рп від 22.05.2008 року їх дію відновлено.
При стягненні коштів суд виходить з розміру мінімальних заробітних плат, які діяли у вказаних періодах, а саме:
з 1 січня 2006 року – 350 грн.; з 1 липня 2006 року – 375 грн.; з 1 грудня 2006 року – 400 грн.; з 1 квітня 2007 року – 420 грн.; з 1 січня 2008 року – 515 грн.; з 1 квітня 2008 року – 525 грн.; з 1 жовтня 2008 року – 545 грн.; з 1 грудня 2008 року – 605 грн.; з 1 квітня 2009 року – 625 грн. з 1 липня 2009 року – 630 грн.; з 1 листопада 2009 року – 744 грн.
Оскільки відповідач не оспорює розрахунок сум, наданих позивачем, тому суд вважає, що заборгованість перед ОСОБА_1 по ст.37 Закону за період з 1 вересня 2008 року по 31 серпня 2009 року становить в сумі 2830 грн. 80 коп.
Суд, при розгляді даного позову прийшов до висновку, що відповідач при здійсненні нарахувань та виплаті коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", діяв всупереч Закону, а тому відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, виходить за межі позовних вимог і визнає дії відповідача неправомірними.
Оскільки розпорядником цих коштів по ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і в спірний період часу і тепер є управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області, суд стягує заборгованість з нього.
А тому, на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.94, 159 – 163, 167, 254 КАС України, ст.19 Конституції України, ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області щодо нарахування та виплати коштів, передбачених ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відносно ОСОБА_1 – неправомірними.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області на користь ОСОБА_1 – 2830 (дві тисячі вісімсот тридцять) грн. 80 коп. допомоги в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва відповідно до ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 1 вересня 2008 року по 31 серпня 2009 року.
В іншій частині позову ОСОБА_1 – відмовити за його безпідставністю.
Постанова Коростенського міськрайонного суду Житомирської області може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а особою, яка не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: