Справа № 22 Ц- 9119/ 2010 р. Головуючий у 1 інстанції Пінкевич Н.С.
Категорія 36 Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
19 січня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Яворського М.А.
суддів: Ігнатченко Н.В., Коцюрби О.П.,
при секретарі Джафаровій Т.Г. .,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду від 06 жовтня 2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, -
ВСТАНОВИЛА :
У серпні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила постановити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 в розмірі 600 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона з відповідачем знаходилась в зареєстрованому шлюбі з 2001 року. Від шлюбу мають неповнолітню дитину: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сімейне життя не склалось. В даний час шлюб розірвано. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, не бере участі у їх вихованні. Угоди про добровільну сплату аліментів між ними не досягнуто, тому просила суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини в розмірі 600 грн., до досягнення нею повноліття.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 щомісячно аліменти на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 400 гривень щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27 серпня 2010 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ в розмірі 120 (сто двадцять) грн.
Не погодившись із рішенням суду відповідач по справі ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити в частині визначення розміру та визначити вказану суму в мінімальному розмірі визначеному ч.2 ст. 182 СК України - 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Свої доводи обґрунтовує неправильним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, та не відповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися на розгляд вказаної справи, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду повинно бути змінено, а апеляційна скарга задоволена частково, виходячи з наступного.
Згідно до ст. 309 ЦПК України Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 22 вересня 2001 року між ОСОБА_3. та ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований у відділі реєстрації актів громадянського стану Києво- Святошинського районного управління юстиції Київської області, актовий запис №231.
Від шлюбу мають неповнолітню дитину: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
З довідки № 839 від 28 липня 2010 року, виданої виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області встановлено, що ОСОБА_3 проживає в АДРЕСА_1, разом з нею проживає та знаходиться на її утриманні - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до довідки від 04 жовтня 2010 року ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області доходів ОСОБА_2 з 01 січня 2010 року по даний час не має.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що відповідач як батько дитини відповідно до вимог ст.. 180 СК України зобов’язаний утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, однак даного свого зобов’язання відповідач не виконує, при цьому не має постійного місця роботи тому суд з врахування обставин справи визначив розмір аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 400 грн.
Колегія суддів вважає зазначений висновок в частинні стягнення з відповідача на користь позивачки 400 грн. законним та обґрунтованим .
З матеріалів справи видно, що відповідач матеріальної допомоги на утримання доньки, не надає, хоч вона потребує вказаної допомоги.
Відповідно до вимог ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
При визначенні розміру аліментів, судом було враховано обставини, передбачені ст. 182 Сімейного Кодексу України і розмір аліментів визначено у твердій грошовій сумі, відповідно до вимог ст. 184 Сімейного Кодексу України.
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, щодо стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 в розмірі 400 грн., щомісячно, до досягнення нею повноліття, починаючи з дня звернення до суду. Дана сума визначена з врахуванням прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Однак з резолютивної частини рішення необхідно виключити вказівку щодо стягнення аліментів не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки розмір аліментів судом визначено у твердій грошовій сумі.
Викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта про відсутність постійного доходу не можуть слугувати підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки відповідачем не надано суду доказів, того що він за своїм станом здоров’я не має змоги працювати та отримувати більший дохід ніж ним декларується в апеляційній скарзі.
Доводи апелянта про наявність в нього інших утриманців також не може бути підставою для скасування рішення чи зменшення визначеного розміру аліментів, оскільки апелянтом не подано доказів того що ним вказані витрати проводяться, а також не подано судових рішень про стягнення з нього вказаних коштів, хоч відповідно до вимог ст.ст. 10, 40 ЦПК України саме на нього покладений обов’язок доведення вказаних обставин.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто постановлене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 жовтня 2010 року змінити.
Виключити з резолютивної частини рішення вказівку щодо стягнення аліментів не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий :
Судді: