Справа № 22-ц-4845/2010 Головуючий в суді першої інстанції: Сольона Н.М.
Категорія: 34 Суддя-доповідач: Дубровна В.В.
УХВАЛА
і м е н е м У к р а ї н и
09 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого – Сибільової Л.О.,
суддів - Лузан Л.В., Дубровної В.В.,
за участю секретаря судового засідання – Назарової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 в інтересах якого діє ОСОБА_4 – ОСОБА_5
на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 листопада 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа: ОСОБА_11
про відшкодування збитків,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 листопада 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа: ОСОБА_11 про відшкодування збитків - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд не врахував того, що внаслідок часткового розбирання відповідачами металевого картоплесховища воно було зруйноване і в подальшому не могло використовуватися як об'єкт нерухомості, а тому, відповідно, втратило свою цінність як нерухомість та привабливість для потенційних покупців. Саме через це знизилася його вартість, бо цей об'єкт в подальшому не міг бути проданий як нерухомість, а лише розібраний. Зазначає також, що представники позивача в судових засіданнях неодноразово наголошували на тому, що збитки завдані їх довірителю полягають в тому, що відповідачі, попередньо не погодивши свої дії з позивачем, частково розібрали картоплесховище металеве , а не в не отриманні якихось деталей з цього картоплесховища, як це вважає суд першої інстанції. В судових дебатах представник позивача просив звернути увагу суду на ту обставину, що ОСОБА_6 почала розбирати картоплесховище після того як дізналася, що ОСОБА_3 оформляє документи на нього. До цього вона нічого не збиралася робити з ним. Такі дії відповідача ОСОБА_6 направлені виключно на те, щоб позбавити неповнолітнього ОСОБА_3 його спадщини. І як наслідок таких дій, позивач ОСОБА_3 був змушений в подальшому спільно з відповідачем ОСОБА_6 та третьою особою ОСОБА_6 розбирати картоплесховище, бо в ситуації яка склалася він міг взагалі нічого не отримати.
Суд у своєму рішенні не дав належної оцінки показам свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_17, ОСОБА_18
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_5, який просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення та постановити рішення про задоволення позовних вимог, пояснення ОСОБА_6, її представника ОСОБА_14, які заперечують проти скарги, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, місцевий суд виходив з недоведеності позивачем позовних вимог.
Колегія суддів знаходить рішення суду таким, що відповідає зібраним у справі доказам та ґрунтується на законі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач ОСОБА_3 після смерті його батька ОСОБА_15 успадкував 49/50 часток нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною вартістю 924 570 грн., яка складається в тому числі і із картоплесховища, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24 жовтня 2009 року (а.с.10 ,11).
Відповідачка ОСОБА_6 та третя особа ОСОБА_11 також є спадкоємцями після смерті ОСОБА_15, кожному з них належить по 49/50 часток нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1
Звертаючись у березні 2010 року до суду, уточнюючи в послідуючому позовні вимоги, ОСОБА_3, від імені якого діє законний представник ОСОБА_4, зазначав про те, що ОСОБА_6 за допомогою сторонніх осіб – відповідачів у справі, без погодження питання з ним, як одним із співвласників, у серпні - вересні 2009 року розпочала роботи по демонтажу спадкового майна – картоплесховища, в зв’язку з чим останнє втратило цілісність та перестало бути можливим об’єктом купівлі - продажу. Замість володіння належним йому майном, позивач вимушений був погодитись на подальший демонтаж картоплесховища та отримання конструкцій (балок, ригеля, профлистів, металобрухту), які ним були продані за 165082 грн. Просив стягнути з відповідачів збитки на підставі ст. 22 ЦК України у розмірі 108 251 грн. 71 коп., як різницю між вартістю належної йому частки у картоплесховищі, яка становить 273 333 грн. 71 коп. та отриманих коштів за продані конструкції – 165 082 грн.
Ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду позивач не надав переконливих та достовірних доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що у серпні-вересні ОСОБА_6 за допомогою інших осіб – відповідачів у справі, без погодження цього питання з позивачем, розпочала демонтаж спірної будівлі.
Як пояснила у судовому засіданні ОСОБА_6, після смерті чоловіка позивач ( він же є рідним сином померлого) не оформляв спадкових прав, не турбувався за схоронність спадкового майна. Протягом всього часу – а це три роки - вона утримувала спадкове майно, в тому числі і картоплесховище, наймала охоронців та оплачувала їх роботу. Вона визнає те, що частково дійсно демонтувала картоплесховище, оскільки воно почало приходити в непридатність, дах частково провалився, почав протікати, стіна ушкодилась. Зняті конструкції вона складувала на території картоплесховища. Ці обставини підтверджуються технічним звітом, який оглянутий судом.
З пояснень відповідачки вбачається, що першим почав демонтували приміщення саме позивач через своїх представників –ОСОБА_13 ОСОБА_16 та інш. До матеріалів справи долучені матеріали про відмову у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_6 від 03 листопада 2009 року, у якій йдеться про те, що протягом місяця ОСОБА_13, ОСОБА_16 - мешканці м. Ромни - викрадають метал, що знаходиться по АДРЕСА_1
Опитаний у ході проведення перевірки ОСОБА_5, інші особи, які є представниками позивача у цій справі – пояснили, що 03 листопада вони були присутніми при проведенні робіт по демонтажу ангару, при цьому ОСОБА_16 і ОСОБА_13 займались не розкраданням чужого майна, а забирали те, що по закону належало ОСОБА_3
З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2009 року ОСОБА_6 звернулась з позовом до суду до ОСОБА_3- позивача по даній справі про поділ в натурі спільного спадкового майна –картоплесховища, просила забезпечити позов, посилаючись на те, що невідомі особи самоправно розбирають та вивозять майна, підтвердженням чому є звернення її із заявою до правоохоронних органів. Згідно ухвали Роменського міськрайонного суду від 19 листопада 2009 року позов забезпечено. Накладено арешт на картоплесховище, заборонено вчинення ОСОБА_3, його законним представникам, довіреним особам дій по демонтажу картоплесховища (а.с. 53).
Зазначена ухвала суду ОСОБА_3 оскаржена не була.
05 грудня 2009 року усі спадкоємця, в тому числі позивач в особі його представників ОСОБА_13 та ОСОБА_5 дійшли згоди та склали протокол №1 (а.с. 54) про те, що у зв’язку з руйнуванням об’єкту, вони приймають рішення про його розбирання, про спільний поділ і спільне отримання будівельних елементів, з передачею 1/3 частини – позивачеві, а 2/3 – ОСОБА_6 та ОСОБА_11
Сторони визнають те, що кожен із них отримали свою частину будівельних матеріалів після демонтажу картоплесховища.
Позивачем заявлено, що за продані конструкції ним отримано 165 082 грн., але ця обставина жодним чином не підтверджена документально, у матеріалах справи відсутні накладні, договори, які б свідчили про те, за яку суму продані позивачем розбірні конструкції.
Все вищевикладене свідчить про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог.
Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про невірність застосування судом норм матеріального чи порушення процесуального права, яке призвело або могло призвести до невірного вирішення справи.
Таким чином, на думку колегії суддів, рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, таким, що узгоджується з доказами, наявними у справі, відповідає нормам матеріального права, і тому підстав для його скасування не вбачається.
У відповідності до ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4 – ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту проголошення.
Головуючий:
Судді: