Справа № 22-ц-4863/2010 Головуючий в суді першої інстанції: Шершак М.І.
Категорія: 51 Суддя-доповідач: Дубровна В.В.
УХВАЛА
і м е н е м У к р а ї н и
22 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого – Сибільової Л.О.,
суддів - Лузан Л.В., Дубровної В.В.,
за участю секретаря судового засідання – Назарової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 04 листопада 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Комунальної установи Сумської обласної ради „Сумський обласний центр соціальної реабілітації дітей – інвалідів”, третя особа - Сумська обласна рада
про зміну підстав звільнення, стягнення сум,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 04 листопада 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Комунальної установи Сумської обласної ради „Сумський обласний центр соціальної реабілітації дітей- інвалідів" про зміну підстав звільнення, стягнення сум - відмовлено за необґрунтованістю вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також порушення норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи і ухвалення незаконного судового рішення, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги, а саме: визнати неправильним формулювання причини звільнення ОСОБА_3 з посади лікаря дитячого невролога і змінити формулювання причини її звільнення, вказавши причину звільнення - невиконання власником законодавства про працю і умови колективного трудового договору, стягнути з відповідача - Комунальної установи «Сумський обласний центр соціальної реабілітації дітей - інвалідів» на користь ОСОБА_3 вихідну допомогу в розмірі, визначеному положеннями ст. 44 КЗпП України.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом невірно встановлено, що позивач на час її звільнення з посади лікаря дитячого невролога працювала за сумісництвом, адже після звільнення з посади директора Комунальної установи «Сумський обласний центр соціальної реабілітації дітей - інвалідів» єдиним, а тому основним місцем роботи позивача була її робота на посаді лікаря дитячого невролога . За наведених обставин вважає помилковим твердження суду про те, що позивач на час її звільнення з посади лікаря дитячого невролога працювала на цій посаді за сумісництвом. Відповідно до запису в трудовій книжці позивача на цій посаді вона працювала з 26 січня 1991 року, а не з 02 січня 2007року, як це помилково зазначено в рішенні суду.
В розглянутому позові позивач ставить перед судом питання про поновлення порушених прав при звільненні її, як лікаря дитячого невролога, а не як директора.
Сторона позивача під час розгляду справи наводила суду докази порушення прав позивача, які підтверджують наявність таких фактів, що відбулися вже після її звільнення з посади директора, коли позивач перебувала в трудових відносинах з відповідачем тільки як лікар дитячий невролог. Саме ці факти порушення прав позивача і стали підставою вимушеного звільнення позивача з роботи з посади лікаря дитячого невролога.
Також зазначає, суд першої інстанції помилково зазначив в рішенні, що позивач вважала порушенням її трудових прав дії адміністрації відповідача по відібранню у позивача робочого кабінету, в якому позивач проводила прийом хворих, коли працювала директором. Таке твердження суду свідчить про невірне встановлення обставин справи. Поза увагою суду першої інстанції залишилися досліджені в судовому засіданні обставини, за яких позивачу було видано трудову книжку особисто новим директором відповідача ОСОБА_5, яку в якості свідка допитано в судовому засіданні 25 лютого 2010 року і яка повідомила суду, що на її вимогу трудову книжку позивач отримала особисто від неї після оформлення звільнення її з посади директора 28 вересня 2009 року всупереч тому, що позивач ще знаходилася в трудових відносинах з відповідачем і перебувала на посаді лікаря дитячого невролога.
При ухваленні оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції невірно зроблено висновки про те, що відсутність кабінету у позивача як у лікаря невролога не є порушенням її трудових прав, адже саме ці обставини вказують на невиконання роботодавцем своїх обов'язків, передбачених законодавством про працю, щодо забезпечення працівника належними умовами роботи і насамперед робочим місцем.
Зробивши висновок про відсутність порушень трудового законодавства відповідачем щодо надання робочого місця позивачеві, суд не прийняв до уваги специфіку роботи лікаря дитячого невролога та вимоги до робочого місця лікаря. Та обставина, що інші лікарі, які працюють у відповідача, не скаржаться на умови праці не є підставою для відмови позивачу в позові та визнанні відсутності порушень трудових прав позивача з боку відповідача. Суд ухвалив оскаржуване рішення, яке ґрунтується лише на хибних висновках відповідача про відсутність з його боку порушень трудових прав позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, її представника ОСОБА_6, які просять апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог, пояснення представників відповідача- Комунальної установи Сумської обласної ради „Сумський обласний центр соціальної реабілітації дітей – інвалідів” ОСОБА_5, ОСОБА_7, пояснення представника третьої особи - Сумської обласної ради ОСОБА_4, які заперечують проти скарги, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, місцевий суд виходив з того, що не знайшло свого підтвердження порушення трудових прав позивачки, а відсутність особистого кабінету для виконання обов’язків лікаря дитячого невролога не являється порушенням трудового законодавства.
Колегія суддів знаходить рішення суду таким, що відповідає зібраним у справі доказам і ґрунтується на законі.
Відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 зазначала про те, що 22 жовтня 2009 року вона подала відповідачеві заяву про її звільнення з роботи з 23 жовтня 2009 року, з посади лікаря дитячого невролога за ч.3 ст. 38 КЗпП України, у зв’язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю і умов колективного договору. Не зважаючи на зазначені нею підстави та дату звільнення, відповідач звільнив її з роботи 06 листопада 2009 року з інших, ніж вона просила підстав – за ст. 38 КЗпП України, чим позбавив її права на отримання вихідної допомоги, передбаченої ст. 44 КЗпП України. Просила зобов’язати відповідача змінити підстави звільнення, вказавши причину звільнення - невиконання власником законодавства про працю і умов колективного договору, стягнути на її користь вихідну допомогу у розмірі, визначеному ст. 44 КЗпП України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачка ОСОБА_3 працювала на посаді директора Комунальної установи Сумської обласної ради „Сумський обласний центр соціальної реабілітації дітей - інвалідів".
Крім того, відповідно до наказу № 15-к від 25 січня 1991 року за сумісництвом вона обіймала посаду лікаря дитячого невролога в цій Комунальній установі.
25 вересня 2009 року власником – третьою особою Сумською обласною радою – ОСОБА_3 була звільнена з посади директора за одноразове грубе порушення трудових обов’язків.
Згідно наказу відповідача (роботодавця) № 229-о від 06.11.2009 року звільнено сумісника ОСОБА_3 з посади лікаря-невролога дитячого за власним бажанням – за ст. 38 КЗпП України.
Представники відповідача у судовому засіданні пояснили, що з боку відповідача невиконання трудового законодавства чи умов колективного договору відносно позивачки не мало місце, в чому воно полягало – ОСОБА_3 при зверненні із заявою про звільнення до відповідача не зазначала. Отримавши заяву про звільнення, відповідач звертався письмово до ОСОБА_3 (а.с. 17) з проханням пояснити, які саме та в чому полягають порушення, але позивачка так їх і не назвала. Отримання зазначеного листа підтвердила в судовому засіданні і сама ОСОБА_3
Із заяви ОСОБА_3. від 22.10.2009 року про звільнення з роботи з посади лікаря дитячого невролога з 23 жовтня 2009 року у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю і умов колективного договору (а.с.2) вбачається, що зміст цієї заяви зводиться до того, що власником (в даному випадку ним є третя особа у справі) вчиняються дії по розповсюдженні щодо неї ганебної інформації, в якій ставиться під сумнів її гідність, професійні та ділові якості, власником приймаються відносно неї протиправні рішення, які спрямовані на приниження її як людини і фахівця.
Заява не містить будь яких пояснень, в чому полягає невиконання відповідачем у справі, який є роботодавцем відносно позивачки, як лікаря дитячого невролога, трудового законодавства та умов колективного договору.
І в позовній заяві також не зазначено, в чому полягає не виконання відповідачем законодавства про працю і умов колективного договору.
У суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 та її представник пояснили, що причиною звернення до роботодавця із заявою про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України та до суду із зазначеним позовом стало порушення останнім трудового законодавства та умов колективного договору, які полягають у тому, що ОСОБА_3 після звільнення з посади директора вручили трудову книжку, не зважаючи на те, що вона залишалась працювати на 0,5 ставки на посаді лікаря дитячого невролога, тобто перервано правовий зв’язок з нею, й крім того, після звільнення її з посади директора Центру їй не були забезпечені належні умови праці – не визначене робоче місце для прийому дітей.
Колегія суддів знаходить вірним та обґрунтованим висновок суду про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_3, нею не доведене невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного договору.
Сторонами не спростовується те, що працюючи директором Центру, позивачка використовувала службовий кабінет директора для прийому дітей, відповідно до затверджених графіків, з 16 до 19 години щоденно, крім суботи та неділі.
25 вересня 2009 року, коли Сумською обласною радою був винесений наказ про звільнення ОСОБА_3 з посади директора, представниками цієї ж ради о 17 год. 07 хв. був опломбований кабінет директора Центру (а.с. 89), що унеможливило проведення позивачкою прийому хворих дітей саме в кабінеті директора, в той же час, зазначені обставини не були перешкодою для організації прийому дітей як в цей день, так і в понеділок, 28 вересня 2009 року, оскільки прийом хворих дітей спеціалістами – лікарями неврологами - проводиться в спеціально відведеному місці, яким є кабінет лікаря невролога, де всі лікарі ведуть прийом хворих. Як пояснили представники відповідача, 25.09.2009 року ще не було призначене нове керівництво Центром, а в понеділок 28.09.2009 року була призначена в.о. директора Центру - представник відповідача у справі – ОСОБА_5, яка суду пояснила, що позивачка в цей день на прийом не з’явилась, кудись поспішала. Як і всі інші лікарі неврологи вона була забезпечена робочим місцем, яким є кабінет лікаря невролога. Незадовільні умови роботи у зазначеному кабінеті, в тому числі ведення прийому одночасно кількома лікарями, були створені за час керівництва Центром самою ж позивачкою і за таких умов вона мала б виконувати обов’язки лікаря-невролога дитячого у спеціально відведеному кабінеті.
До дня звільнення позивачка жодного дня більше не працювала, оскільки з 29.09.2009 року до 23.10.2009 року знаходилась у відпустці, а після написання 22.10.2009 року заяви про звільнення за ч.3 ст. 38 КЗпП України, на роботі не з’являлась.
У розумінні ч. 3 ст. 38 КЗпП України видача трудової книжки у зв’язку із звільненням з основного місця роботи не є таким порушенням, яке може розцінюватись як невиконання власником або уповноваженим ним орган законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.
Саме по собі звільнення ОСОБА_3 з основної роботи не означає, що її робота за сумісництвом автоматично перетворюється на роботу за основним місцем, так як наказ про це не видавався. Звільнення з роботи за сумісництвом провадиться на підставах, передбачених законодавством, а також у випадку прийняття працівника, який не є сумісником, це регламентовано Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43.
В апеляційній скарзі не наведені обставини та докази, які б ставили під сумнів законність рішення місцевого суду.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про невірність застосування судом норм матеріального чи порушення процесуального права, яке призвело або могло призвести до невірного вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі викладеного, керуючись : ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 04 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту проголошення.
Головуючий:
Судді: