Справа № 22-ц-3569/2010 Головуючий в суді першої інстанції: Шершак М.І.
Категорія: 27 Суддя-доповідач: Дубровна В.В.
УХВАЛА
і м е н е м У к р а ї н и
26 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого – Маслова В.О.,
суддів - Сибільової Л.О., Дубровної В.В.,
за участю секретаря судового засідання – Назарової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Бонус”
на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 23 червня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бонус”
про стягнення боргу за рахунок іпотечного майна,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 23 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.
Стягнуто за рахунок предмету іпотеки не житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з ТОВ „Бонус” на користь ОСОБА_3 суму 43 173 грн.
Стягнуто з ТОВ „Бонус” на користь ОСОБА_3 судові витрати: судовий збір - 431 грн., витрати з ІТЗ -120 грн.
В решті вимог ОСОБА_3 відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ТОВ „Бонус”, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з’ясування обставин, що мають істотне значення для справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні дійсним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не було взято до уваги його заяву про застосування строку позовної давності, адже позивач не вказав у заяві жодної підстави, яка дає право на переривання строку позовної давності і цей строк втрачений ще при вчиненні виконавчого напису, який був визнаний судом недійсним. Суд не зважив на ту обставину, що до ІНФОРМАЦІЯ_1 року (день смерті боржника ОСОБА_4 позивач не прийняв жодних заходів по захисту свого порушеного права, тобто не вимагав усунення порушення ОСОБА_4, не звертався з позовом про стягнення боргу з останнього до суду та не виконав вимог ст.35 Закону України „Про іпотеку”. Позивач ОСОБА_3 не мав наміру отримати суму боргу з ОСОБА_4, а хотів отримати її з відповідача.
Рішення суду позивачем ОСОБА_3 не оскаржується.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «Бонус» - Луцика Юрія Володимировича, який підтримує апеляційну скаргу, просить її задовольнити, пояснення ОСОБА_3, який заперечує проти скарги, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції- залишенню без змін, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 05 липня 2004 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_4 договір позики грошей, відповідно до якого передав останньому 8 100 доларів США, що за курсом НБУ-5,33 грн. на час передачі становило 43 173 грн. Відповідач ОСОБА_4 зобов’язався повернути кошти до 05 грудня 2004 року.
У цей же день, 05липня 2004 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ „Бонус" був укладений трьохсторонній договір, за яким ТОВ „Бонус" передало у іпотеку в рахунок забезпечення гарантії повернення коштів за договором позики нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Звертаючись до суду, ОСОБА_3 зазначав про те, що борг ОСОБА_4 не повернутий, останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а тому просив стягнути борг за рахунок предмету іпотеки.
Апелянтом визнається укладення іпотечного договору, наявність боргу, не сплаченого боржником ОСОБА_4
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апелянт зазначає про пропуск строку позовної давності. Але ці доводи не спростовують висновків суду.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно виходив з того, що строк позовної давності не пропущений, оскільки на протязі з 2004 року по цей час позивач обирав різні способи виконання умов договору позики від 05 липня 2004 року.
Договором поруки передбачався строк виконання зобов’язань – 05 грудня 2004 року.
Як зазначили сторони у судовому засіданні, у зв’язку з невиконанням боржником зобов’язань по поверненню боргу, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 неодноразово вносились зміни у договір позики від 05 липня 2004 року. Зокрема, 27 грудня 2004 року внесені зміни у п. 1 щодо збільшення грошової суми до 87430 доларів США; 23.06.2006 року – щодо збільшення суми до 16220 доларів США.
Крім того, 23 .11. 2007 року нотаріусом Таранушичем В.В. був здійснений виконавчий напис, звернуто стягнення на предмет іпотеки. В послідуючому, у судовому порядку виконавчий напис нотаріуса за рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 27 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 13 серпня 2008 року, був визнаний недійсним.
21 травня 2009 року Зарічним районним судом м. Суми постановлено рішення у справі за позовом Обласної ради профспілки працівників кооперації та інших форм підприємництва до ТОВ «Бонус»,Таранушича В.В., ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки, яким відмовлено у задоволенні позову. Дане рішення було предметом апеляційного перегляду , ухвалою апеляційного суду Сумської області від 18 серпня 2009 року рішення суду залишено без змін.
Із позовом про стягнення боргу за рахунок предмету іпотеки позивач звернувся до суду у жовтні 2009 року.
За викладених обставин відсутні підстави вважати, що позивачем пропущений трирічний строк позовної давності звернення до суду, передбачений ст. 257 ЦК України.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують рішення суду.
У відповідності до ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Бонус” відхилити.
Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 23 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: