Справа № 2-281/11
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 січня 2011 року
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого Чопик В.В. при секретарі Олексій Я.В., з участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 де третя сторона приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Гунда Анжеліка Михайлівна про визнання права власності на спадкове майно.
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 де третя сторона приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Гунда Анжеліка Михайлівна про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що її батько ОСОБА_5 помер, ІНФОРМАЦІЯ_1. Все своє життя проживав за адресою АДРЕСА_1. Після смерті батька спадкоємцями першої черги є її мама ОСОБА_3 та бабуся ОСОБА_6 Після смерті батька вона в установлений законом шестимісячний строк звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за померлим батьком. Бабуся та мама звернулись з відповідними заявами про відмову від прийняття спадщини на її користь. Після спливу шестимісячного терміну вона звернулась до нотаріуса про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, однак, нотаріус повідомив її, що видати свідоцтво не можливо, так як в свідоцтві про право власності на житло № 1013 від 26 травня 2006 року не визначено частку її батька, так як будинок в якому проживав батько належав і їй і мамі і бабусі. Рішенням Тячівського районного суду від 26.08.2010 року визнано за ним право власності на 2/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1. Після постановлення даного рішення суду їй стало відомо, що у власності батька також знаходиться земельна ділянка площею 0,0900 га, яка знаходиться за адресою м. Тячів, вул.. Ленінградська, 5 та належить на праві приватної власності згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 12.05.2008 року. Тому вона вирішила визнати за нею право власності на дану земельну ділянку. Коли вона звернулась до нотаріуса про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, нотаріус знову повідомив її, що видати свідоцтво не можливо, так як згідно даного державного акту співвласником вказаної земельної ділянки є її мати ОСОБА_7, однак, частки не визначені. Її мама та бабуся відмовились від їх часток у спадковому майні на її користь. Тому просить суд визнати її власником ? частини земельної ділянки площею 0,0900 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, Тячівського району та належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7 та померлому ОСОБА_5 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 12 травня 2008 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, але надала суду заяву в якій просить суд справу розглядати у її відсутності, а тому суд на підставі ст. 169 ЦПК України справу розглянув у її відсутності.
Третя сторона приватний нотаріус Гунда А.М. в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, а тому суд на підставі ст. 169 ЦПК України справу розглянув у його відсутності.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що батько позивачки ОСОБА_5 помер, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 15.01.2010 року, який за своє життя проживав за адресою АДРЕСА_1.
Рішенням Тячівського районного суду від 26.08.2010 року визнано за позивачкою право власності на 2/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1.
Після ухвалення вказаного рішення позивачці стало відомо, що за вказаним будинком закріплена земельна ділянка площею 0,900 га.
Цей факт стверджено державним актом на право власності на земельну ділянку від 12.05.2008 року.
Однак, вказаний державний акт на земельну ділянку виданий на ім’я матері позивачки ОСОБА_5
Згідно ч. 2 ст. 370 ЦК України … частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності вважаються рівними, якщо інше встановлено за домовленістю співвласників, законом або рішенням суду.
Таким чином, частки на вказану земельну ділянку ОСОБА_5 та ОСОБА_3 були рівними.
Мати позивачки та бабуся відмовились від своїх часток у спадковому майні на користь позивачки.
Згідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків від фізичної особи, яка померла , інших осіб.
Відповідно до ст. 1223 Цивільного кодексу України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем наведено достатньо доказів, які підтверджують її право на спадкове майно, а отже слід визнати ОСОБА_2 власником ? частини земельної ділянки площею 0,0900 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, Тячівського району та належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7 та померлому ОСОБА_5, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 12 травня 2008 року..
Керуючись ст. 10, 213-215 ЦПК України, ч. 2 ст.370, ст.ст. 1216, 1223 Цивільного кодексу України, суд-
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 власником ? частини земельної ділянки площею 0,0900 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, Тячівського району та належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7 та померлому ОСОБА_5 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 12 травня 2008 року.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були пристуні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: В.В. Чопик