Справа № 22ц-649/2011р. Головуючий в 1 інстанції: Кравченко Н.О.
Категорія_________ Доповідач: Коротенко Є.В.
У Х В А Л А
Іменем України
13 січня 2011 року
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого – судді Коротенка Є.В.
суддів- Заіка В.В., Гаврилюка В.К.
при секретарі – Давиденко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 16 листопада 2010 року за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства „АС-салон” про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за період затримки розрахунку, визнання наказу незаконним, зміну формулювання звільнення, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом приватного підприємства „АС-салон” до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, зобов’язання вчинити певні дії,
встановила:
09 листопада 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ПП „АС-салон” про анулювання наказу від 03.08.2009 року № 44-К, змінення підстав звільнення на частину 3 статті 38 КЗпП України із виплатою 3-місячного середнього заробітку, анулювання в штатному розкладі коефіцієнту до окладу розміром 0,25, здійснення доплати до заробітної плати за червень, липень 2009 року, виплату середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку в сумі 5749,76 гривень.
В подальшому позивачем були уточнені позивні вимоги, в яких ОСОБА_2 просив суд стягнути з ПП «АС -салон» на його користь заборгованість з заробітної плати в сумі 6545 грн. 20 коп., вихідну допомогу у розмірі 10760 грн. 40 коп., середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 04.08.2009 року по дату прийняття рішення у справі, моральну шкоду у розмірі 5000 гривень, визнати наказ від 03.08.2009 року № 44-К незаконним, визнати незаконним наявний в штатному розкладі коефіцієнт до окладу розміром 0,25, змінити підстави його звільнення на частину 3 статті 38 КЗпП України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01.06.2009 року по 04.08.2009 року він працював у ПП «АС-салон» на посаді головного інженера проектів, протягом двох місяців відповідач не надавав йому розрахунки по заробітній платі, необгрунтовано змінивши коефіцієнт окладу до 0,25, чим в односторонньому порядку зменшив місячний заробіток в четверо. Підставою для звільнення відповідач вважав погіршення здоров'я, хоча заяву з відповідним формулюванням позивач ніколи не писав. Також на день звільнення відповідачем не була нарахована та виплачена належна заробітна плата та інші грошові виплати. Порушення адміністрацією підприємства його трудових прав призвело до моральних страждань. Моральну шкоду він оцінює у 5000 грн.
ПП „АС-салон” було заявлено зустрічний позов до ОСОБА_2, у якому просить згідно змінити підстави звільнення відповідача за зустрічною позивною заявою ОСОБА_2 зі ст.38 КЗпП на частину 4 статті 40 КЗпП України, зобов'язати ОСОБА_2 надати ПП „АС-салон” трудову книжку для внесення відповідних змін, стягнути грошову компенсацію за нанесені збитки.
Рішенням Ленінського районного суду м.Луганська від 16 листопада 2010 року у задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_2 до ПП „АС-салон” та зустрічних позовних вимог „АС-салон” до ОСОБА_2 було відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням місцевого суду в частині відмови у задоволенні його позовних вимог, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою на нього, вважає його в цій частині незаконним, необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення змінити, задовольнивши його позов у повному обсязі.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.212, 213 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом встановлено, що в ідповідно до власноруч написаної заяви від 01 червня 2009 року на ім’я директора ПП „АС-салон” ОСОБА_2 просив прийняти його на посаду головного інженера проектів з 01.06.2009 року згідно до штатного розкладу (а.с.49).
Наказом № 36-К від 01.06.2009 року по ПП «АС-салон» ОСОБА_2 був прийнятий на посаду головного інженера проектів з 01.06.2009 року згідно до штатного розкладу (а.с.48).
Згідно із штатним розкладом , яке існувало у ПП «АС-салон» станом на 01 червня 2009 року, коефіцієнт посадового окладу головного інженеру проекту ПП «АС-салон» ОСОБА_2 становив 0,25 (а.с.24).
Крім того, відповідно до наказу № 37-К від 01.06.2009 року по ПП «АС-салон» «Про режим праці» у зв'язку з відсутністю належного обсягу замовлень на проектування, достатньої для повноцінної діяльності підприємства, встановлено головному інженеру проекту ОСОБА_2 режим праці на 0,25 ставки (2 години на день - з 10 до 12 години) на весь період роботи над проектами. Ознайомившись із зазначеним наказом, ОСОБА_2 від підпису на ньому щодо цього ознайомлення відмовився, що підтверджується відповідною відміткою на наказі та підписами свідків (а.с.52). Факт відмови ОСОБА_2 01 червня 2009 року від підпису на вказаному наказі підтвердили допитані в судовому засіданні апеляційного суду в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Таким чином ОСОБА_2 був у повній мірі обізнаний про умови праці (у тому числі і про умови оплати праці).
Про наявність встановленого режиму праці ОСОБА_2 на 0,25 ставки (2 години на день) свідчать і табелі обліку використання робочого часу за червень-липень 2009 року по ПП «АС-салон», із яких убачається, що ОСОБА_2 працював по 2 години в день (а.с.242-244).
Із матеріалів справи також убачається, що наказом № 44-к від 03.08.2009 року по ПП «АС-салон» ОСОБА_2 був звільнений з 04.08.2009 року з посади головного інженера проектів по ст.38 КЗпП України за власним бажання саме згідно із особистою заявою ОСОБА_2 від 03.08.2009 року (а.с.4, 10 -12). Достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору позивачем суду не надано.
Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про необгрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання наказу № 44-к від 03.08.2009 року по ПП «АС-салон» незаконним та щодо зміни формулювання звільнення. При цьому судова колегія приймає до уваги, що наказом № 45-к від 04.08.2009 року пункт 1 наказу № 44-к від 03.08.2009 року було скасовано (а.с.51).
Із матеріалів справи убачається, що на час звернення ОСОБА_2 до суду із зазначеним позовом відповідачем йому були сплачені всі належні при звільненні суми, а також компенсація за несвоєчасний розрахунок при звільненні згідно із ст.117 КЗпП України (а.с.18-19). Будь-яких належних та допустимих доказів щодо існування заборгованостей у ПП «АС-салон» перед ОСОБА_2 позивачем суду не надано.
Також, на думку судової колегії, суд першої інстанції дійшов правильного висновку і про відсутність спричинення моральної шкоди ОСОБА_2 діями ПП «АС-салон» та про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, будь-яких належних доказів на підтвердження своїх доводів апелянт суду не надав, тому судом першої інстанції постановлене правильне по суті і справедливе рішення.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст.304, п.1 ст.307, 308, 314-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 16 листопада 2010 року за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства „АС-салон” про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за період затримки розрахунку, визнання наказу незаконним, зміну формулювання звільнення, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом приватного підприємства „АС-салон” до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, зобов’язання вчинити певні дії відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 16 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, однак її може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: