Справа № 22ц-518/2011р. Головуючий в 1 інстанції: Соболєв Є.О.
Категорія_________ Доповідач: Коротенко Є.В.
У Х В А Л А
Іменем України
18 січня 2011 року
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого – судді Коротенка Є.В.
суддів- Гаврилюка В.К., Околот Г.М.
при секретарі – Давиденко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 28 жовтня 2010 року за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Станично-Луганської районної державної адміністрації про визнання договору оренди землі поновленим,
встановила:
Позивачі звернулись із зазначеним позовом до суду, в якому просили визнати договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення - земель водного фонду (штучне водосховище «Свинарне») із складу земель Розквітненської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, площею 4,2382 га, укладений 10 лютого 2005 року між Станично-Луганською районною державною адміністрацією та ними - поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.
В обгрунтування свого позову позивачі посилалися на те, що до закінчення строку дії договору, в обумовлений договором строк - за 60 днів, вони письмово повідомили орендодавця - відповідача у справі про намір продовжити його дію. Після закінчення строку оренди від відповідача на їхню адресу письмових заперечень щодо продовження строку оренди земельної ділянки не надійшло, тому вони, продовжуючи користуватись нею та сплачувати за неї орендну плату, вважали за доцільне звернутись до суду із зазначеним позовом.
Рішенням Станично-Луганського районного суду Луганської області від 28 жовтня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Станично-Луганської районної державної адміністрації про визнання договору оренди землі поновленим було відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням місцевого суду, позивачі звернулись з апеляційною скаргою на нього, вважають його незаконним, необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, прохають рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги у повному обсязі.
Апелянти до судового засідання до апеляційного суду Луганської області не з’явились, про час та місце судового розгляду були (з огляду на положення абз.5 ч.5, ч.6 ст.74 ЦПК України) повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.212, 213 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, 10 лютого 2005 року між позивачами та відповідачем у справі було укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення - земель водного фонду (штучне водосховище «Свинарне») із складу земель Розквітненської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, площею 4,2382 га (а.с.5).
Відповідно до п.33 вказаного договору його дія припиняється у разі закінчення сроку, на який його було укладено, а згідно із п.7 цей договір було укладено строком на п'ять років з правом його пролонгації. Після закінчення строку договору орендарі наділялися переважним правом на його поновлення на новий строк. У цьому разі вони повинні були за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір його продовжити.
Договір оренди 11 лютого 2005 року був зареєстрований у Луганській регіональній філії державного земельного кадастру за № 040542300001 та 11 лютого 2005 року вказана земельна ділянка була передана позивачам згідно акту прийому-передачі (а.с.6).
Частиною третьою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Як убачається із матеріалів справи, 09 грудня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 письмово повідомили орендодавця про намір продовжити зазначений договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення (а.с.7).
Але 10 березня 2010 року (тобто не пізніше одного місяця після закінчення строку договору) орендодавець направив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 письмове заперечення у вигляді листа-повідомлення, у якому повідомив, що дія договору оренди за № 040542300001 припиняється у зв’язку з закінченням строку, на який його було укладено (а.с.25, 33, 38, 39).
Факт направлення рекомендованим листом Станично-Луганською районною державною адміністрацією письмового заперечення проти пролонгації (поновлення) договора оренди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 10 березня 2010 року у повній мірі підтверджується відповідними фіскальними чеками №№ 9008, 9009 від 10.03.2010 року та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.33, 39).
Таким чином, прийнявши рішення не пролонговувати (не поновлювати) договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення - земель водного фонду (штучне водосховище «Свинарне») із складу земель Розквітненської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, площею 4,2382 га з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, орендодавець виконав вимоги ч.3 ст.33 Закону України «Про оренду землі» та у встановлений законом строк направив орендарям відповідне письмове заперечення у вигляді листа-повідомлення.
При таких обставинах суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необгрунтованість позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Станично-Луганської районної державної адміністрації про визнання договору оренди землі поновленим.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, будь-яких належних доказів на підтвердження своїх доводів апелянти суду не надали, тому судом першої інстанції постановлене правильне по суті і справедливе рішення.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст.304, п.1 ст.307, 308, 314-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 28 жовтня 2010 року за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Станично-Луганської районної державної адміністрації про визнання договору оренди землі поновленим відхилити.
Рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 28 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, однак її може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: