Справа № 14095/10 Головуючий в 1 інстанції:
Баличева М.Б.
Доповідач – Іванова І.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2011р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого – Іванової І.П.
суддів: Фарятьєва С.О.,Украінцевої Л.Д.
при секретарі – Міщенко А.В.
за участю прокурора Смирнова О .О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 27.09.2010р.
за позовом прокурора м. Краснодон в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 27.09.2010р. позов прокурора м. Краснодон в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином було задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 883,45 грн., моральної шкоди – 10000 грн., витрати на юридичні послуги – 750 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити рішення, зменшивши суму стягнення моральної шкоди до 1000 грн. з кожного. Апелянт вважає, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, не з’ясував всіх обставин справи.
Заперечення на апеляційну скаргу іншими учасниками судового процесу не надано.
Судом першої інстанції встановлено наступне. 10.02.2004р. ОСОБА_4, ОСОБА_2 спричинили тілесні ушкодження ОСОБА_3, які відповідно висновку експертизи віднесені до ушкоджень середньої тяжкості.
Заслухавши доповідача, вислухавши прокурора, дослідивши матеріали справи, перевірив законність та обґрунтованість рішення, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.1ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
При розгляді даної справи судом дотримано вимог зазначених норм закону. Відповідачами не було надано жодного доказу, який би спростовував вказані позивачем обставини, або які б свідчили про матеріальний стан відповідачів, хоча судом першої інстанції було роз’яснено їх права, передбачені ст.27 ЦПК України. Тому довід апелянта про те, що суд не врахував його сімейний та матеріальний стан необґрунтований.
Не заслуговує на увагу довід апелянта, що суд повинен був застосувати ст.454 ЦК України. Вказаною статтею діючого ЦК України передбачено порядок використання фонограми, відеограми, що зовсім не відноситься до спірних правовідносин.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Постановою суду від 13 липня 2010р. була встановлена вина відповідачів у спричиненні ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесних ушкоджень (а.с.28).
Згідно ч.4ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізічній або юридічній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім’ї чи близьких родичів.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з вимог ст.23 ЦК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. ( зі змінами) “Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди” де вказано, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. ( Абзац пункту 5 в редакції Постанови Пленуму Верховного суду N 5 ( v0005700-01 ) від 25.05.2001 )
Суд обґрунтував свій висновок про розмір моральної шкоди. А довід апелянта про відсутність висновків про розмір моральної шкоди є голослівним.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування рішення колегія не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись п.1ч.1ст.307, ст.308, п.1ч.1ст.314, ст.315 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 27.09.2010р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: