Справа № 14009/2010 Головуючий в 1 інстанції:
Фастовець В.М.
Доповідач – Іванова І.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2011р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого – Іванової І.П.
суддів: Украінцевої Л.Д., ФарятьєваС.О.
при секретарі –Міщенко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 23.09.2010 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, 3-я особа – орган опіки та піклування,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 23.09.2010р. позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано договір купівлі-продажу від 04 листопада 2009 року квартири АДРЕСА_1 у м Лисичанську, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, недійсним. Стягнуто з позивача на користь відповідача грошові кошти у розмірі 120000 грн.. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 45 грн. 50 коп..
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позивних вимог ОСОБА_3 Апелянт вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, не з’ясував всіх обставин справи.
У запереченнях на апеляційну скаргу представник позивачки вважає рішення законним та обґрунтованим.
Судом першої інстанції встановлено наступне. ОСОБА_3 працювала ведучим бухгалтером Лисичанського відділення №2867 ВАТ “Ощадбанк”. Вона була визнана винної у заволодінні чужими коштами на суму 10838гривень. Під впливом психічного насильства з боку посадової особи філіалу ВАТ “Ощадбанк” ОСОБА_5, ОСОБА_3 04.11.2009 року уклала з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу АДРЕСА_1.
Заслухавши доповідача, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевірив законність та обґрунтованість рішення, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Проте рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам наведеного закону.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що укладення позивачкою договору купівлі-продажу квартири не відповідало її справжній волі та було здійснено під впливом психічного насильства з боку посадових осіб філії – ЛВ ВАТ “Державний Ощадний банк України”. Такий висновок суду зроблено без урахування всіх обставин справи.
Стосовно ч.1ст.231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 працювала ведучим бухгалтером Лисичанського відділення №2867 ВАТ “Ощадбанк”, у 2009р. в неї було виявлено нестачу, за що вона була притягнута до кримінальної відповідальності. Згідно вироку суду від 06.05.2010р.(а.с.6-8) міру покарання ОСОБА_3 було визначено з урахуванням того, що вона добровільно відшкодувала причинену злочином шкоду. Відшкодування відбулося за рахунок коштів, які були отримані від продажу ОСОБА_3 квартири.
Згідно договору купівлі-продажу квартири від 04.11.2009р. (а.с.5) ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 купив двокімнатну квартиру за 120000 гривень.
А факт нестачі було виявлено у жовтні 2009р. Згідно довідки (а.с.45) ОСОБА_3 погашала нестачу: 06.102009р.-у сумі 9612грн.; 07.10.2009р.- 5000грн.; 08.10.2009р.-1662,44грн.;04.11.2009р.-71290,64грн.;17.11.2009р.-15900,13грн.;
19.01.2010р.-32809 грн., а всього-136274,21 грн., тобто після продажу квартири вона погасила основну частину нестачі.
Наведене підтверджує пояснення свідка ОСОБА_6, що після виявлення нестачі, ОСОБА_3 зобов’язалась добровільно відшкодувати шкоду за рахунок продажу своєї квартири. Для чого вона зняла з реєстрації за адресою: квартира АДРЕСА_1 свою дитину ОСОБА_7,2000р.народження та зареєструвала її 09.10.2009р.за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.28). Ще до продажу квартири ОСОБА_3 передала ключі від квартири ОСОБА_4, як він пояснив у судовому засіданні. Його пояснення нічім не спростовані.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Те, що посадові особи після виявлення нестачі, пропонували ОСОБА_3 добровільно відшкодувати шкоду, не можна розцінювати як психічний тиск з їх боку для укладення договору.
При таких обставинах висновок суду про відсутність у позивачки добровільного волевиявлення на продаж квартири не відповідає дійсності.
Невідповідність висновків суду обставинам справи, як передбачено п.3ч.1ст.309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.233 ЦК України, п.2ч.1ст.307, ч.1ст.309, ч.2ст.314, ст.316 ЦПК України, судова колегія, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 23 вересня 2010р.скасувати.
У позові ОСОБА_3 відмовити.
Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів.
Головуючий: Судді: