Справа № 2 «А»–1102/2010 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2010 р. суддя Вишгородського районного суду Київської області
Божок С.К. розглянувши в порядку скороченого провадження відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними, стягнення суми одноразової компенсації
встановив :
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій відповідача щодо відмови виплати одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи неправомірними, зобов”язати відповідача виплатити у терміни, визначені законодавством, грошові кошти в розмірі 19 515 грн. 60 коп. як різницю між фактично отриманою та належною відповідно до вимог абз. 3 ч. 1 ст. 48 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( далі – Закон ).
Свої вимоги обґрунтовував наступним : він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом другої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до ст.. 48 Закону одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС , які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується у розмірі 45 мінімальних заробітних плат. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності .
Проте, відповідач відмовив у виплаті одноразової допомоги відповідно до ст.. 48 Закону, посилаючись на те, що виплата одноразової компенсації здійснюється відповідно до Постанови КМ України від 26.07.1996 р. № 836 становить 284,40 грн. і яка була виплачена 15.11.2007 р.
Виходячи з принципів верховенства права та пріоритетності законів над іншими нормативними актами, вважає , що при виплаті одноразової компенсації відповідач повинен був керуватися положеннями ст.48 Закону, а не постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836. Конституційний суд України у своєму Рішенні від 27 листопада 2008 р. № 26-рп виходить з правових позицій, висловлених ним , зокрема, у Рішенні від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 р. у справі про соціальні виплати громадянам та у Рішенні від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України. Відповідно до ч. 6 ст. 48 Закону виплати , зазначені в цій статті , проводяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого.
Суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, вивчивши письмові матеріали справи, дійшов наступного.
Суд дійшов висновку про те, що при вирішенні даного спору мають застосовуватися положення Конституції України, як норми прямої дії, та норми ст.. 48 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи »
Відповідно до ст.. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України.
Відповідно до ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а отже постанови Кабінету Міністрів України не повинні суперечити нормативним актам, які мають вищу юридичну силу.
Відповідно до положень статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані . При прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод не допускається.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом 2 групи з 18 вересня 2007 р. довічно, захворювання пов»язане з роботами на ЧАЕС.
Зазначені обставини підтверджуються посвідченням серія НОМЕР_1, категорія 1 , яке у встановленому порядку перереєстровано, довідкою до акта огляду МСЕК від 19.09.2007 р. ( а.с. 7-8 )
Відповідно до ст.. 48 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС , які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується у розмірі 45 мінімальних заробітних плат. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності.
Судом встановлено, що позивачу була нарахована одноразова компенсація як учаснику ліквідації на Чорнобильській АЕС, як інваліду 2 групи в розмірі 284 грн. 40 коп. згідно постанови КМ України від 26.07.1996 р. № 836 « Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
Суд вважає, що при здійснення одноразової компенсації позивачу згідно постанови КМ України від 26.07.1996 р. № 836 « Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачем було звужено обсяг прав позивача , вже визначених Законом.
Законність вимоги позивача підтверджується також рішеннями Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. №10-рп/2009, яким визнано неконституційним внесення змін Законом України „ Про державний бюджет .. на 2008 р. „ до ст.. 48 Закону.
Виходячи з загальних засад пріорітетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме ст.48 Закону.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо відмови у виплаті одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які є інвалідами, у розмірі, який не відповідає вимогам ст.. 48 Закону необхідно визнати неправомірними.
За таких обставин та з урахуванням вимог ст.. 48 Закону відповідач повинен виплатити позивачу одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду 2 групи відповідно до ст.. 48 Закону , виходячи з показників мінімальної заробітної плати , яка склалася на момент встановлення інвалідності з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової компенсації.
Позивач просить зобов»язати відповідача здійснити виплату одноразової компенсації протягом 1 місяця з зазначенням конкретної суми компенсації.
Суддя вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки не є способом захисту порушеного права позивача.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.48 Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, ст. ст. 92, 22 Конституції України , рішенням Конституційного Суду України від д 22.05.2008 р. № 10-рп , ст. 158-163, 183-2 КАС України , суддя –
Постановив :
Позовні вимоги задовільнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної ради щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, як інваліду 2 групи, у розмірі, який відповідає вимогам ст.. 48 Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” неправомірними.
Зобов"язати Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної ради виплатити ОСОБА_2 одноразову компенсацію учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, як інваліду 2 групи, у розмірі, який відповідає вимогам ст.. 48 Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, виходячи з показників мінімальної заробітної плати , яка склалася на момент встановлення інвалідності з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової компенсації.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення до адміністративного суду апеляційної інстанції через Вишгородський районний суд Київської області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою , яка її подає , до суду апеляційної інстанції.
Суддя