Справа №22-ц190\74\11 Головуючий в 1 інстанції Позняк О.М.
Доповідач Берзіньш В.С.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Шестакової Н.В.
Суддів: Берзіньш В.С.
Павловської І.Г.
при секретарі Моногошевій В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл сумісного майна подружжя,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2010 року ,
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про розділ сумісно нажитого нерухомого майна подружжя – житлового будинку з надвірними побудовами та гаражами, розташованими по АДРЕСА_1, і рухомого майна.
Ухвалою Бахчисарайського районного суду АРК від 23.09.2010р. позовні вимоги ОСОБА_2 про розділ сумісно нажитого майна подружжя в частині рухомого майна залишені без розгляду.
Рішенням Бахчисарайського районного суду АРК від 24 вересня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Надано в користування сторонам по справі по 1\2 частці земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 та виділено у користування позивачки споруди, що розташовані за зазначеною адресою: частину літер «А-11 житловий будинок» (відповідно до схеми розподілу), літер «а», літер «а-1», літер «Е», літер «Б-11», ліитер «Д»; виділено у користування відповідача ОСОБА_3 наступні споруди, що розташовані за адресою АДРЕСА_1: частину літер «А-11 житловий будинок» (відповідно до схеми розподілу), літер «б», літер «б-1», літер «Б», літер «В». Стягнено з відповідача на користь позивачки 38грн.50коп. судових витрат; повернено ОСОБА_2 з місцевого бюджету м.Бахчисарай 1 700грн. сплаченого нею судового збору.
Додатковим рішенням Бахчисарайського районного суду АРК від 24 вересня 2010 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 3000грн., сплачених підприємству «Землемір», і стягнення сум, пов’язаних з оплатою правової допомоги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати із залишенням заяви без розгляду, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема ст.ст.10,57,60,131,212 ЦПК України; неправильну оцінку правовідносин сторін і доказів по справі; односторонній, необ’єктивний розгляд справи.
В засіданні апеляційного суду представники ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги, представник ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Обговоривши наведені у скарзі доводи, заперечення на них та перевіривши матеріали справи, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позовах з таких підстав.
Відповідно до ст.ст.303,309ч.1п.п.3-4 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення
2
суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права, яке є обов'язковою підставою для скасування рішення. Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову частково та надання сторонам по справі у користування частин жилого будинку і споруд, без визначення розміру цих часток, та по 1\2 частці земельної ділянки, на якій вони розташовані, суд виходів з того, що оскільки право власності на спірний будинок не зареєстровано, то суд не може визнавати право власності за подружжям при його розділі. Однак, даний будинок збудований подружжям ОСОБА_3 в період шлюбу і володіння ним з боку третіх осіб не оспорюється, а земельна ділянка під даним будинком передана у власність ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, то у суду не має перешкод для визначення порядку користування зазначеним будинком між сторонами і земельною ділянкою.
Такі висновки суду зроблено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Так ст.ст.11ч.1,2; 31ч.2 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предметі спору на власний розсуд. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову.
По справі встановлено, що сторони по справі з 26.06.1982р. знаходились в зареєстрованому шлюбі та в період шлюбу ними було побудовано будинок з надвірними господарськими спорудами і гаражами по АДРЕСА_1. ОСОБА_2 в лютому 2009р. звернулась до суду з позовом про поділ спільно нажитого подружжям рухомого майна та будинку з надвірними господарськими спорудами і гаражами по АДРЕСА_1.
В подальшому ОСОБА_2 підтримувала тільки позовні вимоги в частині поділу будинку з надвірними господарськими спорудами і гаражами по АДРЕСА_1, вимог про поділ земельної ділянки, на якій розташовано спірне домоволодіння, ОСОБА_2 не заявляла. Письмових заяв про зміну чи доповнення позовних вимог ОСОБА_2 суду не подавала; не заявляла вона вимог про визначення порядку користування домоволодінням і земельною ділянкою, на якій воно розташоване, і усно в судових засіданнях суду першої інстанції, підтримуючи лише вимоги про поділ спірного домоволодіння, що підтверджується матеріалами справи, технічним записом судового засіданні від 23.09.2010р.
Таким чином, суд вийшов за межі заявлених вимог, розглянувши вимоги, які не заявлялись. Не звернув суд увагу і на те, що спірне домоволодіння зведено без належної дозвільної документації та належно затвердженого проекту. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в повному обсязі.
Розглядаючи справу в межах заявлених ОСОБА_2 вимог про поділ будинку з надвірними господарськими спорудами і гаражами по АДРЕСА_1, колегія вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.182, ч.2 ст.331 ЦК України, ст.31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про планування і забудову територій", Регіональних правил забудови і використання території в АРК від 18.09.2002р. №241-3/02, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно рішення з питань забудови та іншого використання територій, вибору, вилучення (викупу) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб приймаються органами виконавчої влади та
3
органами місцевого самоврядування в межах, визначених законом відповідно до містобудівної документації за погодженням з спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури; право власності виникає з моменту державної реєстрації прийнятого до експлуатації новоствореного нерухомого майна; прийняття до експлуатації нерухомого майна не належить до юрисдикції суду, а належить відповідному компетентному органу при наявності певних умов щодо будівництва.
Відповідно до положень 376ч.1 і ч.2 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, не набуває права власності на нього.
В матеріалах справи відсутні дозвільні документи щодо будівництва спірного будинку і надвірних споруд та належно затверджений проект такого будівництва, а також документи щодо відповідності будинку і споруд будівельним, санітарним, пожежним нормам і правилам. Експертним висновком №48 від 05.02.2010р. стверджується, що будинок і надвірні споруди та гаражі по АДРЕСА_1 є самовільними (а.с.80).
Статтями 60,69,70,71 СК України, якими обґрунтовувались позовні вимоги, передбачено захист права власності, яке набуто правомірно, та цими нормами не регулюються правовідносини щодо самочинного будівництва.
Таким чином, позивачем заявлено вимоги про поділ самочинно зведеного будинку і споруд, та це майно не є об’єктом спільної сумісної власності у сенсі ст.376 ЦК України, ст.ст.60,61 СК України.
Підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 немає. Оскільки позивачем заявлено вимоги про поділ нерухомого майна подружжя, вартість якого значно перевищує 5 100грн.(а.с.5), то сплата позивачем судового збору у розмірі 1700грн. відповідає положенням підпункту «а» пункту 1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», підстав для його повернення ОСОБА_2 немає.
Ухвалення рішення судом першої інстанції з порушенням і неправильним застосуванням вищезазначених норм матеріального і процесуального права є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та підставою для виходу апеляційного суду за межі доводів апеляційної скарги.
У зв’язку із скасуванням рішення суду від 24.09.2010р. підлягає скасуванню і додаткове рішення суду від 22.11.2010р. Відповідно до положень ст.88 ЦПК України судові витрати не підлягають стягненню на користь позивача, в задоволенні позову якому відмовлено.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст.303,307,309 Цивільного процесуального кодексу України, колегія
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Бахчисарайського районного суду АРК 24 вересня 2010 року і додаткове рішення Бахчисарайського районного суду АРК від 22 листопада 2010 року – скасувати.
ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_3 про розподіл сумісного майна подружжя – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Судді: Берзіньш В.С. Павловська І.Г. Шестакова Н.В.