Справа № 2-1940\10р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 грудня 2010 року Алуштинський міський суд АРК у складі:
головуючого судді: Гордєйчик Т.Ф.
при секретарі: Кузьміної Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Алушті справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Держгірпромнагляду по Автономної Республіці Крим і місту Севастополю про визнання недійсним наказу про звільнення та поновлення на роботі, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до Територіального управління Держгірпромнагляду по Автономної Республіці Крим і місту Севастополю, у якому просив визнати недійсним наказ відповідача № 86-К від 10.09. 2010 року про його звільнення з посади головного державного інспектора з охорони праці та поновити на роботі на зазначеній посаді.
Вимоги мотивовані тим, що 03.02.2006 року згідно наказу № 11-к від 03.02.2006 ОСОБА_1 був прийнятий в порядку переводу на посаду провідного державного інспектора з охорони праці у Територіальному управлінню Держпромгірнагляду по Автономній Республіці Крим і місту Севастополю, що підтверджується записом у його трудової книжці серії НОМЕР_1 на сторінках 18- 19.
11.01.2007 року Територіальне управління Держпромгірнагляду по Автономної Республіці Крим і місту Севастополю згідно наказу № 1-к 11.01.2010 року було реорганізовано у Територіальне управління Держгірпромнагляду по Автономної Республіці Крим і місту Севастополю, що також підтверджується даними трудової книжки позивача.
01.01.2010 року згідно наказу № 2- к від 11.01.2010 року ОСОБА_1 був переведений на посаду головного державного інспектора з охорони праці.
09.09.2010 року позивач надав заяву про звільнення за власним бажанням. Тобто, керуючись ст.38 ч.1 КЗпрП України, письмово попередив виконуючого обов’язки начальника Територіального управління Держгірпромнагляду по Автономної Республіці Крим і місту Севастополю Вітряк В.О. про розірвання трудового договору за два тижні.
Таким чином, позивач міг бути звільнений не раніше 23.09.2010 року. При цьому він мав право відкликати свою заяву про звільнення, але не залишати роботи і не вимагати розірвання договору.
Однак, в порушення положень частин 1 та 2 ст.38 КЗпрП України на наступний день після написання заяви про звільнення по власному бажанню ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням відповідно до наказу за № 86к від 10.09.2010 року, внаслідок чого було порушено його право на працю, яке передбачене ст.43 Конституцією України.
Належним чином завірені копії наказів № 11-к від 03.02.2006 року; № 1-к від 11.01.2007 року; № 2 -к від 11.01.2010 року; № 86 -к від 10.09.2010 року та належно завірену копію заяви ОСОБА_1 про звільнення за власним бажання, не зважаючи на звернення самого ОСОБА_1, відповідачем надані не були, як і не були надані після його письмової заяви. В своєї письмової заяві ОСОБА_1 також просив засвідчити сторінки трудової книжки, однак вони засвідчені не були.
На підставі цього просить суд визнати недійсним наказ відповідача № 86 -к від 10.09.2010 року «Про звільнення ОСОБА_1.». та поновити його на роботі Територіального управління Держгірпромнагляду по Автономної Республіці Крим і місту Севастополю на посаді головного державного інспектора з охорони праці з 10.09.2010 року.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої вимоги підтримав у відповідності до вищенаведеного. Просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в суді позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Суд, заслухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно до ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законами України.
За правилами ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів або заперечень.
Відповідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів. Частиною 2 статті 11 ЦПК України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Згідно частини 4 статті 10 ЦПК України суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дії і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Обов’язок доказування відповідно зі статтею 10 ЦПК покладений на сторони у справі. Крим того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно зі статтею 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні.
Позивач ОСОБА_1 просить суд захистити його порушене право на працю вищевказаним засобом.
Матеріалами справи встановлено, що згідно наказу № 2- к від 11.01.2010 року ОСОБА_1 переведений з 01.01.2010 року на посаду головного державного інспектора з охорони праці відділу розслідування нещасних випадків і розгляду звернень юридичних та фізичних осіб (громадян) (а.с.32).
09.09.2010 року ОСОБА_1 надав письмову заяву до Територіального управління про звільнення його с посади за власним бажанням.
Наказом № 86 -к від 10.09.2010 року позивач був звільнений із зазначеній посади на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.5).
Відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудової договір, укладений на невизнаний строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Згідно до частини 2 ст.38 КЗпП України, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою.
Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовій спір.
Таким чином, суд вважає що при звільненні ОСОБА_1 за статтею 38 КЗпП України відповідачем був грубо порушений порядок звільнення з роботи, оскільки вищенаведене свідчить про незаконне звільнення позивача за ст.38 КЗпП України, тому вимоги про поновлення на роботі ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Аналізуючи викладене, зважаючи на вказані встановлені обставини та правові норми, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 являється обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки знайшов своє підтвердження факт порушення вимог діючого трудового законодавства, які передбачають порядок звільнення з роботи.
У відповідності до вимог ст.367 ч. 1 п. 4 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині поновлення на роботі.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 367 ч. 1 п. 4 ЦПК України, ст. ст. 38, 235 КЗпП України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Територіального управління Держгірпромнагляду по Автономній Республіці Крим і місту Севастополю № 86к від 10.09.2010 року «Про звільнення ОСОБА_1».
Поновити ОСОБА_1 на роботі в Територіальному управлінні Держгірпромнагляду по Автономній Республіці Крим і місту Севастополю на посаді головного державного інспектора з охорони праці з 10.09.2010 року.
Рішення у частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Алуштинський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання рішення в повному обсязі апеляційної скарги.
Суддя
Алуштинського міського суду Т.Ф. Гордєйчик.