Справа № 22а-478/2007 р. Головуючий у 1 інстанції: Васильцов О.В.
Суддя-доповідач: Бабак A.M.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2007 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бонд ара В. О.
суддів: Бабак A.M.
Прокопенка О.Л.
при секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Військової частини А 3840 на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 грудня 2006 року
по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2та ОСОБА_3 до військової частини А 3840 про зобов'язання нарахування суми недоплаченого грошового забезпечення з урахуванням премії та надбавки за безперервну військову службу,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2006 року ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. звернулися до суду з позовами до військової частини А 3840 про зобов'язання нарахування суми недоплаченого грошового забезпечення з урахуванням премії та надбавки за безперервну військову службу. Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20.12.2006 року адміністративні справи за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2та ОСОБА_3. об'єднані в одне провадження .
У позовних заявах позивачі зазначали, що Указом Президента України № 389/03 від 05.05.2003 року встановлена надбавка за безперервну службу, яка позивачам не нараховувалася та не виплачувалася. Так, ОСОБА_1., який проходить військову службу у військовій частині А 3840 на посаді старшого авіаційного техніка корабля та має безперервну вислугу понад 15 років, замість 50% доплати за вислугу років, сплачувалось лише 5%, 10%, та 40%, тому недоплата за безперервну службу у Збройних силах України, з урахуванням премії у розмірі 33,3 % склала 6721 грн.
ОСОБА_2., який проходить військову службу у військовій частині А 3840 на
посаді старшого авіаційного техніка корабля та має безперервну вислугу понад 15 років,
замість 50% доплати за вислугу років, сплачувалось лише 5%, 10%, та 40%, тому недоплата
за безперервну службу у Збройних силах України з урахуванням премії у розмірі 33,3 %
склала 6702 грн.
ОСОБА_3., який проходив військову службу у військовій частині А 3840 на посаді начальника обслуги обслуговування АО та ДО ІАС АЕ та має безперервну вислугу понад 20 років, замість 50% доплати за вислугу років, до серпня 2005 року сплачувалось лише 5%,10,та 40%, а з серпня 2005 року замість 70% сплачувалось лише 65%, тому недоплата за
2
безперервну службу у Збройних Силах України, з урахуванням премії у розмірі 33,3 % склала 8034.67 грн.
Посилаючись на зазначене, просили суд стягнути з відповідача зазначені суми недоплаченого грошового забезпечення з урахуванням премії та надбавки за безперервну військову службу.
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 грудня 2006 року позови задоволено частково.
Зобов'язано військову частину А 3840 нарахувати суми недоплаченого грошового забезпечення з урахуванням премії та надбавки за безперервну військову службу ОСОБА_1.- 6335.42 грн., ОСОБА_2. - 6054.44 грн., ОСОБА_3. - 7084.81 грн. та провести їх виплати.
Апеляційне провадження порушено за апеляційною скаргою військової частини А 3840.
У скарзі військова частина А 3840 просить скасувати постанову та ухвалити нову постанову про відмову у позові, посилаючись на те, що вона ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1., проходить військову службу у військовій частині А 3840 на посаді старшого авіаційного техніка корабля та має безперервну вислугу понад 15 років (а.с. 5 т.1), ОСОБА_2., проходить військову службу у військовій частині А 3840 на посаді старшого авіаційного техніка корабля та має безперервну вислугу понад 15 років (а.с. 5 т.2), ОСОБА_3., проходив військову службу у військовій частині А 3840 на посаді начальника обслуги обслуговування АО та ДО ІАС АЕ та має безперервну вислугу з серпня 2005 року понад 20 років (а.с.5 т.З).
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості по виплаті щомісячної надбавки за безперервну військову службу у Збройних Силах України ОСОБА_1. у сумі 6335.42 гривень, ОСОБА_2. у сумі 6054.44 гривень, та ОСОБА_3., у сумі 7084.81 гривень, суд виходив з того, що Указом Президента України від 05.05.2003р. № 389 встановлено розмір вказаного додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовців, а порядок та умови його виплати визначаються Міністром оборони України і що їх виплата буде здійснюватися за рахунок коштів, передбачених в Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.
У відповідності до Указу Президента від 05.05.2003р. № 389 наказом Міністра оборони України № 149 від 26.05.2003р. затверджена Інструкція про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу у Збройних Силах України, якою закріплено порядок та умови виплати вказаного додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема, у межах фонду останнього, затвердженого кошторисом військової частини.
Судом встановлено, що кошторисом військової частини А3840 на 2003 - 2005 pp. були передбачені кошти для виплати позивачам вказаної надбавки у максимальному розмірі, тобто, у розмірі 50% та 70 % їх місячного грошового забезпечення.
Судом також встановлено, що на порушення цього, відповідач у відповідності до Розпоряджень Міністра оборони України від 26.05.2003р. № 146/2095 ті від 16.01.2004р. № 146/1/11 позивачам ОСОБА_1. та ОСОБА_2. щомісячно, у періоди: з травня по липень 2003 р. вказану надбавку виплачував у розмірі 5%, з серпня по жовтень 2003 року, з
3
січня 2004 по серпень 2004 року, та у січні і лютому 2005 року - у розмірі 10%, з вересня 2004 року по грудень 2004 року - у розмірі 40%.
Позивачу ОСОБА_3. з травня 2003 року по жовтень 2003 року, та з січня 2004 року по серпень 2004 року і у січні та лютому 2005 року - у розмірі 10%, з вересня 2004 року по листопад 2004 року - у розмірі 40%, а з серпня 2005 по жовтень 2005 року - у розмірі 65%, тобто, у неповному розмірі, передбаченого для вказаного виду грошового забезпечення військовослужбовців.
В інші місяці 2003 p., 2004 р. та 2005 p., вказана надбавка позивачам була виплачена у повному розмірі, встановленому Указом Президента України та Інструкцією, тобто у розмірах 50% та 70 % їх щомісячного грошового забезпечення.
Суд правильно послався на те, що Указом Президента України від 05.05.2003р. № 589 Міністру оборони України не надано повноважень щодо зміни розміру вказаної надбавки, у зв'язку з чим вказані Розпорядження Міністра оборони України не можуть бути застосовані, оскільки вони протирічать ст.ст. 22, 24 Конституції України, ч.2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і члені їх сімей", вказаному вище Указу Президента України.
Доводи апелянта про те, що несплата відповідачам вказаного виду грошового забезпечення викликана недостатнім бюджетним фінансуванням на потреби Збройних Сил України у 2003-2005 pp. є безпідставними, оскільки вони не грунтуються на вимогах закону і не відповідають матеріалам справи.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції з'ясовані всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, дана належна оцінка письмовим доказам у сукупності з доводами сторін, висновки суду відповідають обставинам справи, рішення є обгрунтованим, постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи, апеляційної скарги не спростовують висновки суду, а тому підстав для скасування рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 198,200,205,206 КАС України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Військової частини А 3840 залишити без задоволення.
Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 грудня 2006 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.