справа № 2а-8652/10/0670
категорія 2.11.1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Іваненко Т.В. ,
при секретарі - Духновській В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Коростенський щебзавод"
до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
встановив:
ВАТ "Коростенський щебзавод" звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Коростенської ОДПІ від 28.10.2010р. №0000992301/0, яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 р. у розмірі 28546,00 грн. Посилається на те, що підставою для оскаржуваного рішення податкового органу, які викладені в актах позапланової виїзної документальної перевірки від 08.09.2010 року та 19.10.2010 р., став той факт, що при співставленні податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по підприємцю ОСОБА_1 встановлено, що деякі контрагенти цього підприємця не відобразили за господарськими операціями своїх податкових зобов'язань в деклараціях з податку на додану вартість, а отже ОСОБА_1 не мав правових підстав для видачі податкових накладних при подальшій реалізації таких матеріальних цінностей ВАТ "Коростенський щебзавод". Зазначає, що в момент видання податкових накладних ОСОБА_1 перебував в реєстрі платників податку на додану вартість, йому було присвоєно індивідуальний номер платника цього податку, тому позивач вважає, що на підставі п. 7.2.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" він мав право на виписку та видачу підприємству відповідних податкових накладних. Також позивач вважає правомірним включення до податкового кредиту в червні 2010 р. податкових накладних на загальну суму 2388,88 грн., отриманих від ТОВ "Дівікс", виданих у 2008 р., але отриманих позивачем у червні 2010 р.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити на підставі наданих доказів.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивував тим, що податкові накладні на загальну суму 2388,88 грн., які видані ТОВ "Дівікс" у жовтні - листопаді 2008 р. включені до податкової декларації у червні 2010 р. Позивачу необхідно було звернутися зі скаргою на контрагента, який не видає податкової накладної до податкового органу. До того ж при співставленні податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по СПД ОСОБА_1 було встановлено, що декларацію з ПДВ за червень 2010 року його контрагента ТОВ "Транс-Агенство Метал" визнано недійсною, податок до бюджету не сплачений, а отже, СПД ОСОБА_1 не мав правових підстав для виписки податкових накладних.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Коростенською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ "Коростенський щебзавод" з питань достовірності виникнення від'ємного значення з ПДВ в декларації за липень 2010 року та заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку в декларації за липень 2010 року, за результатом якої складено акт від 19.10.2010р. № 611/23-01/01374567.
На підставі вказаного акта перевірки Коростенською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000992301/0 від 28.10.2010р., яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 р. на 28546,00 грн.
В якості підстав для зменшення суми податку на додану вартість, що була заявлена до відшкодування відповідач вказує завищення податкового кредиту за червень 2010 р. на суму 28546,00 грн. та завищення від'ємного значення різниці податкового зобов'язання і податкового кредиту за червень 2010 р., встановленого раніше здійсненою перевіркою, на підставі якої складений акт № 403/23-01/01374567 від 08.09.2010 р.
Перевіркою було встановлено порушення п.п 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , яким ВАТ "Коростенський щебзавод" неправомірно збільшив суму податкового кредиту в червні на суму 2388,88 грн. Оскільки позивачем включено до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними (№1217 від 31.10.2008 р. на суму 400,00 грн.; №1218, 1220 від 12.11.2008 р. на суму 1194,44 грн.; № 1219 від 10.11.2008 р. на суму 794,44 грн.), що були отримані ним від ТОВ "Дівікс" на загальну суму 2388,88 грн.
Відповідно до п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Податкові накладні № 1217 від 31.10.2008 р. на суму ПДВ 400,00 грн., № 1218 від 12.11.2008 р. на суму 400,00 грн., № 1219 від 10.11.2008 р. на суму 794,44 грн., № 1220 від 12.11.2008 р. на суму 794,44 грн. ВАТ "Коростенський щебзавод" одержав від ТОВ "Дівікс" лише в червні 2010 р. З огляду на це позивач відповідно до приписів п. 7.5.1 ст. 7 Закону включив зазначені в цих накладних суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту в Декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 р.
Оскільки ТОВ "Дівікс" не відмовляло позивачу в наданні податкових накладних, позивач не міг подати скаргу до податкового органу на постачальника та включити до податкового кредиту без наявності податкової накладної.
З огляду на вищевикладене висновок Коростенської ОДПІ щодо неправомірності включення до податкового кредиту суми в розмірі 2388,88 грн. за податковими накладними, що були одержані від ТОВ "Дівікс" із запізненням є неправомірним.
Перевіркою було також встановлено, що в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платником неправомірно завищено суму податкового кредиту на 26156,87 грн.
Такий висновок контролюючого органу обґрунтований посиланням на той факт, що при співставленні податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по СПД ОСОБА_1 встановлено, що декларацію з ПДВ за червень 2010 року його контрагента ТОВ "Транс-Агенство Метал" визнано недійсною, податок до бюджету не сплачений, а отже СПД ОСОБА_1 не мав правових підстав для видачі податкових накладних при подальшій реалізації таких матеріальних цінностей позивачу. Тому відповідачем зроблений висновок про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за червень 2010 р. на загальну суму 26156,87 грн.
Суд вважає такий висновок відповідача безпідставним виходячи з наступного.
Підпунктом 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що право на складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим, як платники податку на додану вартість у порядку передбаченому зазначеним Законом.
Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Судом встановлено, що ПП ОСОБА_1 на момент складання податкових накладних перебував в Реєстрі платників ПДВ, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника цього податку, що підтверджується відомостями з офіційного сайту ДПА України (адреса: http://www.sta.gov.ua/control/uk/vat/search).
Отже, суд вважає, що надані позивачу вказаним підприємцем податкові накладні складені особою, що мала на те повноваження, була зареєстрована у встановленому порядку платником ПДВ.
Відповідно до п. 7.5.1 п. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно з п.п.7.2.4. право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Думка відповідача, що у відповідності до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону продавець товарів не мав правових підстав для видачі податкових накладних, а відповідно покупець не має правових підстав визначених п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону для включення ПДВ по даних операціях до податкового кредиту є помилковою, оскільки факт виписки податкової накладної передує факту невизнання податкової звітності контрагента.
Згідно з пунктом 9.6 ст. 9 Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання. Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва контрагента не встановлено. Отже, чинна реєстрація в якості платника податку на додану вартість передбачає право, а також зобов'язання платника видавати податкові накладні на загальних підставах.
Податкові накладні, отримані від постачальника, оформлені належним чином та відповідають вимогам Закону.
Суд не приймає до уваги посилання відповідач на те, що позивач не мав права формувати податковий кредит з підстав невключення зобов'язання з ПДВ контрагентами, оскільки це прямо суперечить вимогам Закону України "Про податок на додану вартість".
Чинне законодавство, зокрема, Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язок покупця перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх зобов'язань з ПДВ та виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом.
Недекларування контрагентами зобов'язань зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Невиконання своїх зобов'язань перед державою недобросовісних платників податку на додану вартість, не може тягнути за собою негативних наслідків для добросовісних платників такого податку, які виконали всі умови договору (така позиція висловлюється і Вищим адміністративним судом України).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ № 0000992301/0 від 28.10.2010 р. є нечинним та підлягає скасуванню.
Керуючись Законом України „Про податок на додану вартість", ст.ст. 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 28.10.2010 року № 0000992301/0 .
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Т.В. Іваненко
Повний текст постанови виготовлено: 06 грудня 2010 р.