Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 2-12258/2010
24 грудня 2010 року Добропільский міськрайонний суд Донецькій області
у складі:
головуючого судді Любчик В.М.
при секретарі Сафронової К.В.
за участю: позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Бодарацької В.Н.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Добропілля справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» «про відшкодування моральної шкоди»,-
В С Т А Н О В И В:
07 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» та просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 70 000 гривень.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначив, що позивач перебував в трудових відносинах з Державним підприємством «Добропіллявугілля», працюючи у відокремленому підрозділі шахта «Білозерська», яке в подальшому було переіменовано в ТДВ «Шахта «Білозерська» в якості підземного горного майстра. За час виконання трудових обов’язків протягом 4-х років 10 місяців в неблагоприємних умовах труда він захворів хронічним обструктивним захворюванням пильової етіології, що відповідно до заключення Донецької обласної спеціалізірованої МСЕК № 1531 від 31.08.2010 року є професійним захворюванням, встановлено 40 % втрати професійної працездатності та визнано інвалідом 3 групи. Професійне захворювання виникло при наступних умовах: недосконалості технологічних процесів, неефективність засобів боротьби з пиллю, невиконання всього комплексу зоходів передбачених проектом ділянок і шахти, підвищенна запорошиність повітря на робочому місці. В зв’язку з професійним захворюванням позивачу заборонений труд в підземних умовах, труд в контакті з пиллю, труд з отруєними речовинами, труд у неблагоприємних метеоумовах, тому він потребує в санаторно-курортному та медикоментозному лікуванні.
Внаслідок професійного захворювання ОСОБА_1 було причинено моральну шкоду, яка полягає в переживаннях в зв’язку з пошкодженням здоров’я, крім того він переніс фізичну біль та на теперішній час зазнає фізичних страждань, в зв’язку з чим він не може в повному обсязі допомогати сім’ї, задихається, кашляє, ночами плохо спить. Змушений відмовитися від своїх звичок і своїх улюблених занять. Таким чином, професійним захворюванням на виробництві, позивачу заподіяна істотна для нього моральна шкода, яку він оцінює в сумі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень. Визначаючи розмір моральної шкоди, позивач виходить з того, що це мінімальна сума коштів, необхідна для усунення страждань і позбавлень, які він переніс внаслідок травми та які негативно позначаються на нього на теперішній час.
Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути саме з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» моральну шкоду на користь ОСОБА_1, тому що факт причинення моральної шкоди саме відповідачем підтверджується актом № 15 розслідування хронічного професійного захворювання від 10 серпня 2010 року.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги, просив стягнути з відповідча ТДВ «Шахта «Білозерська» моральну шкоду у розмір 70 000 гривень, та пояснив, що в зв’язку з професійним захворюванням йому причинено моральну шкоду, яка полягає в тому, що він не може в повному обсязі допомогати сім’ї, в силу свого стану здоров’я не може працювати, втратив роботу і тепер не може уртимувати сім’ю, що його тяготить. Ночами має плохий сон, кашляє, задихається, що відображається на його стані здоров’я.
Представник відповідача, діюча на підставі доручення, помічник директора з правових питань Бодарацька В.Н. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, надала заперечення. Пояснила, що ОСОБА_1 було роз’яснено під розпис його права і обов’язки, про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, в небезпечних і шкідливих виробничих факторів, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, його права на пільги, при цьому позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров’я. Посилалась на Постанову Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року, якою звертається увага судів на необхідність з’ясування питань: яким нормативним актом передбачено відшкодування моральної шкоди при розгляді конкретного спору, чим встановлено факт наявності моральної шкоди, у зв’язку з якими неправомірними діями або бездіяльністю з боку відповідача заподіяна втрата працездатності позивачу, ступінь вини відповідача, чи мали місце порушення правил охорони праці, правил безпеки, інструкцій і паспортів з експлуатації механізмів і машин підприємством. Також, відповідно до акту розслідування професійного захворювання позивач на протязі 30 років працював на ВП «Шахта «Новодонецька» ДП «Добропіллявугілля», та лише 4 роки 10 місяців на ТДВ «Шахта «Білозерська», займаючи посаду гірничого майстра, в наслідок чого отримати професійне захворювання на ТДВ «Шахта «Білозерська» позивач не міг. Тому просить в позові відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Свій висновок суд обґрунтовує наступним.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 14 липня 2005 року працював гірничим майстром підземним з повним робочим днем на Державному підприємстві «Добропіллявугілля» відособленого підрозділу «Шахта «Білозерська» яке було реорганізовано 01 січня 2009 року в Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська», де і продовжував працювати відповідач. 06.09.2010 року ОСОБА_1 звільнено за станом здоров’я. Даний факт підтверджується копією трудової книжки та не заперечується сторонами по справі.
Відповідач не забезпечив здорові і безпечні умови праці, внаслідок чого позивач захворів хронічним обструктивним захворюванням пильової етіології, що відповідно до заключення Донецької обласної спеціалізірованої МСЕК № 1531 від 31.08.2010 року є професійним захворюванням, встановлено 40 % втрати професійної працездатності та визнано інвалідом 3 групи, що підтверджується медичними документами (а.с. 14-16).
До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов’язаних з роботою (ст. 14 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»).
У встановленому законом Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 25 серпня 2004 року № 1112 з подальшими змінами, професійне захворювання позивача було розслідувано за участю представників підприємства – відповідача, про що складено 10.08.2010 року акт № 15, який не оспорений відповідачем. Актом встановлено, що ОСОБА_1, працюючи в тваристві з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» в якості горного майстра підземного, піддавався дії підвищених концентрацій пилі вугільно-породної, вміст кремніяфиброгенної дії з вмістом вільного деоксіду кремнія від 5 % до 10 %, яка складає від 19,63 до 95,92 мг/м3. ПДК пилі 4 мг/м3. Професійне захворювання виникло внаслідок таких обставин: недосконалість технології обезпиллюючих заходів, неефективність засобів боротьби з пиллю, не дотримання та не виконання всього комплексу обезпиллюючих заходів, передбачених проектом комплексного обезпиллювання шахти та окремих дільниць. Не проведення лікувально-оздоровчих реабілітаційних заходів від шкідливої дії на організм підземних робітників виробничих факторів зовнішнього середовища – УФО, інгаляції. (а.с. 3-4).
В акті зазначено, яким саме нормам охорони праці не відповідали дії посадових осіб відповідача, серед інших ст. 19 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення». Відповідно до зазначених норм:
-повітря у виробничих та інших приміщеннях тривалого чи тимчасового перебування людей повинно відповідати санітарним нормам;
-підприємства при здійсненні своєї діяльності зобов’язані вживати необхідних заходів щодо запобігання та усунення причин забруднення повітря виробничих приміщеннях;
-власник зобовЙязаний створити безпечні і здорові умови праці, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на запобігання захворюванням, отруєнням.
Таким чином дії відповідача не відповідали нормам охорони праці, тобто наявна протиправність дій останнього.
Виходячи з вимог ст. 153 КЗпП України, яка покладає на власника обов’язок створювати на підприємстві безпечні умови праці, вина власника полягає у невиконанні такого обов’язку.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, страти нормальних життєвих зв’язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно до роз’яснень, які містяться в п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя і здоров’я, умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Аналогічна правова позиція також зазначена в Рішенні Конституційного Суду України № 20-пр/2008 від 8 жовтня 2008 року, з якого вбачається, що обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди громадянам, які постраждали на підприємствах внаслідок виробничої травми чи професійного захворювання, було покладено на підприємства, з чиєї вини відбулися відповідні події.
Щодо визначення розміру моральної шкоди, суд виходить з фактичних обставин справи, характеру та обсягу спричинених позивачу моральних страждань, принципів справедливості та розумності, а також з того, що позивач має порушення здоров’я з стійким розладом функцій організму, обумовленими професійним захворюванням, які призводять до обмеження життєдіяльності, моральним стражданням, втраті нормальних життєвих зв’язків. У зв’язку з цим, стягненню на користь позивача підлягає сума в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) гривень.
З набранням чинності ЦК України 2004 року позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю (п.3 ч.1 ст. 268 цього кодексу).
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 17 гривень, та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у розмірі 15 гривень.
На підставі ст.ст. 233, 234, 237-1 КЗпП України та керуючись ст.ст. 5,10,60, 88,212 – 215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» «про відшкодування моральної шкоди» - задовольнити частково.
Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 12000 (дванадцять тисяч) гривень.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» на користь держави судові витрати: судовий збір у розмірі 17 гривень; витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у розмірі 15 гривень.
Апеляціну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня його проголошення, до апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляцйну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення надруковано власноручно у нарадчій кімнаті в одному примірнику 24 грудня 2010 року.
Головуючий суддя В.М. Любчик