Справа № 22-3338/ 2007 p.                Головуючий у 1 інстанції- Зайченко С.В.

Категорія 21                                        Доповідач- Рецебуринсышй Ю.Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 квітня 2007 р.                                                Апеляційний суд Донецької області

в складі:    головуючого - Бугрим Л.М.

суддів: Зінов'євої А.Г., Рецебуринського Ю.Й. при секретарі- Алексєєвій Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області

на рішення Центрально- Міського районного суду м,Горлівки Донецької області від 7 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Центрально- Міського районного суду м,Горлівки Донецької області від 7 листопада 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, на його користь з відповідача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів скарги апелянт посилався на те, що позивач не довів факту моральних страждань, оскільки відсутній висновок МСЕК з цього приводу, пропущений строк позовної давності. Окрім того, судом не враховано, що дія закона, який передбачає стягнення моральної шкоди на 2006 р. зупинена.

У судовому засіданні представник відповідача- Степанов О.В. підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи не з'явився.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Згідно зі ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Згідно з п. п. "е" п.1 ч. 1 ст. 21 та ч. 3 ст. 28 цього Закону, у разі настання страхового випадку, Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди.

2

Судом першої інстанції по справі встановлено, що у зв'язку із шкідливими умовами праці на підприємстві вугільної промисловості позивач отримав професійні захворювання, що підтверджується актом розслідування професійних захворювань від 1.02.2002 р. та 24.12.2003 р. (а.с.13-15).

Висновком МСЕК від 28.01.2004 року йому встановлена втрата професійної працездатності 50% у зв'язку з професійними захворюваннями- хронічними бронхітом, 3-я група інвалідності безстроково, а висновком МСЕК від 24.01.2005 р. встановлена втрата професійної працездатності 65% по сукупності захворювань (а.с.49-50).

Із пояснень позивача у суді 1-ї інстанції вбачається, що внаслідок професійних захворювань йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило його нормальні життєві зв'язки, та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що наслідки професійного захворювання змусили позивача змінити спосіб життя та докладати зусиль для організації життя. У зв'язку з цим у нього, відповідно до ст.ст.21,28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виникло право на відшкодування моральної шкоди.

Посилання відповідача на ст. 77 п.27 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинено дію статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", про відшкодування моральної шкоди, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки Фонд соціального страхування сплачує страхові внески потерпілим не за рахунок державного бюджету, а за рахунок страхових внесків підприємств, установ, організацій.

Окрім того, право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло у травні 2001 р. по професійному захворюванню.

Доводи апелянта про відсутність підстав, а саме- висновку МСЕК для підтвердження факту спричинення моральної шкоди позивачу, не ґрунтуються на вказаному законі, оскільки в даному випадку витребування відповідного висновку не передбачено. Також неспроможні доводи апелянта про пропуск строка позовної давності, передбачені ст.233 КЗпП, оскільки сторони не перебувають між собою у трудових відносинах. Крім того, згідно ст.268 ЦК України, на вимоги, які витікають з порушення особистих немайнових прав, позовна давність не розповсюджується.

Розмір моральної шкоди, визначений судом з урахуванням наданих доказів, конкретних обставин справи, та в відповідності з вимогами п.3 ст.34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

При встановлені зазначених фактів і постановлені рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права, тому підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має. Доводи апеляційної скарги не обгрунтовані і не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області- відхилити.

Рішення Центрально- Міського районного суду м,Горлівки Донецької області від 7 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути

оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили

безпосередньо до Верховного Суду України.