Справа № 22ц-2327                                                           Головуючий в 1 інстанції- Літовка В.В.

Категорія-23                                                                       Доповідач- Бабенко П.М.

УХВАЛА

 іменем        України

03 квітня 2007 року   Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого- судді Висоцької B.C. суддів- Бабенка П.М., Бондаренко Л.І. при секретарі - Баранові В.В. за  участю     позивача     ОСОБА_1,  відповідача     ОСОБА_2,  представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2005 року позивач звернувся до відповідача з вказаним позовом, обгрунту­вавши його тим, що з вини відповідача була скоєна дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено належний йому автомобіль ВАЗ-21061, чим спричинена матеріальна шкода в сумі 13289,75 грн. та моральна шкода. Просив стягнути з відповідача вказану суму на відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн. на відшкодуванням моральної шкоди.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 21 грудня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача на відшкодування матеріальної шкоди 3172 ,35 грн. судових витрат в сумі 35,12 грн. Стягнуто з обох сторін по 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення справи. В решті позову, в тому числі про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Позивачем вказане рішення суду в апеляційному порядку не оскаржене.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову , посилаючись на те, що це рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зазначив ,що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не врахував, що згідно висновку судово-автотехнічної експертизи ДТП настало з вини їх обох, оскільки обидва порушили Правила дорожнього руху. Крім того, суд не врахував ,що вартість автомобіля позивача перед ДТП складає менше відновлюваної вартості та що ОСОБА_1 продав свій автомобіль, одержавши певну суму, що компенсує частково шкоду.

В судовому засіданні відповідач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали.

Позивач просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідним апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін з таких підстав :

Згідно із ст..ст. 1166, 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями , діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа ,яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

2

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, рішеннями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала , за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до вимог ч.2,5 ст. 1187 , п.3 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, якщо вона не доведе, що шкода була заподіяна внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах. За наявності вини усіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що 31 серпня 2005 року позивач ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ-21061 номер НОМЕР_1на підставі довіреності, виданої власником вказаного автомобіля ОСОБА_4, рухаючись по вул.. Хабаровській в М.Краматорську, скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-2106 номер НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_2, який здійснював розворот з зустрічної смуги і не пропустив автомобіль під керуванням ОСОБА_1. В результаті зіткнення ОСОБА_1 звернув вправо, здійснив наїзд на пішохода ,а потім на електричну опору.

При цьому автомобіль під керуванням ОСОБА_1 зазнав механічних пошкоджень, розмір витрат на відновлення автомобіля з урахуванням його зносу склав 6344,70 грн., що є матеріальною шкодою, яку відмовився відшкодувати  відповідач.

Винними у скоєнні ДТП є обидві сторони, оскільки обидва порушили правила дорожнього руху і їх дії знаходяться у причинному зв'язку з наслідками ДТП.

Тому суд, з урахуванням обставин справи, визнав вину обох сторін у скоєнні ДТП в розмірі по 50% і відповідно до ступеню вини визначив розмір відшкодування матеріальної шкоди в сумі 3172,35 грн. і відмовив позивачеві у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.

Ці висновки суду першої інстанції підтверджені в судовому засіданні поясненнями сторін, постановою органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, висновком судово-автотехнічної експертизи, актом оцінки вартості матеріальної шкоди спеціалістом , довіреностями, виданими на ім'я сторін які не оспорюються сторонами.

(а.с.6-9,10,13, 59-60, 70-75,77)

При встановленні зазначених фактів і постановленні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.

Суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та дійшов до правильного висновку про доведеність вимог позивача про відшкодування шкоди та про розмір відшкодування та частково задовольнив позов.

Доводи відповідача про те, що оскільки ОСОБА_1 не є власником автомобіля, що він

продав автомобіль і одержав відповідну суму , та що сума шкоди перевищує остаточну

вартість автомобіля ,тому не має права на відшкодування шкоди, не ґрунтуються на законі

і   не дають  підстав  для  висновку  про   неправильне  застосування  судом   норм

матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Позивач володів транспортним засобом на підставі довіреності та мав право продати

його, тому має право на відшкодування шкоди.Той факт, що     розмір витрат            на

відновлення автомобіля перевищує остаточну вартість, також не має правового значення,

оскільки    відповідно    до               матеріального    закону    матеріальна    шкода    повинна

відшкодовуватись у повному обсязі.

Тому апеляційний суд вважає за необхідним апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

3

Керуючись ст.ст.303, п.1ч.1 ст.307 ,308 , ст.313-315     ЦПК України, апеляційний

суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від   21 грудня   2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.