Справа № 22ц-2733                                                Головуючий в 1 інстанції-Коваленко В.В..

Категорія - 23                                                                        Доповідач- Бабенко П.М.

РІШЕННЯ

іменем     України

03 квітня 2007 року   Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого- судді Висоцької B.C.

суддів- Бабенка П.М. ,Бондаренко Л.І. при секретарі - Баранові В.В. за участю  позивача- ОСОБА_1, розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку  цивільну справу     за позовом ОСОБА_1     до  ОСОБА_2 про  відшкодування матеріальної та моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2006 року позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_2, посилаючись на те, що відповідач, керуючи автомобілем АЗЛК -2335 державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по проспекту АДРЕСА_1, здійснив наїзд на пішохода, сина позивача ОСОБА_3, який переходив проїжджу частину, вийшовши із-за задньої частини автомобіля «Газель».який стояв на протилежній частині дороги і одержав тілесні ушкодження, від яких помер 20 травня 2006 року у лікарні.

Вказаним позивачеві спричинена матеріальна шкода у зв'язку з похованням сина, та моральна шкода. Просив стягнути з відповідача на відшкодування матеріальної шкоди 7139,20 грн., на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн. та його судові витрати у справі.

Рішенням Київського районного суду м.Донецька від 12 грудня 2006 року позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто на відшкодування матеріальної шкоди 7139,20 грн., на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., також судовий збір на користь держави в сумі 71,40 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи- 30,00 грн.

З вказаним рішенням не погодився відповідач, приніс апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначив, що суд надав неналежну оцінку доказам у справі, не врахував, що згідно висновку судово- авто технічної експертизи він не мав технічної запобігти наїзду на пішохода. Відсутня його вина у дорожньо-транспортній пригоді ( далі -ДТП ), оскільки загиблий був психічно хворим і умисно кинувся під його автомобіль, вважає,що він не повинен відшкодовувати шкоду.

Крім того, зазначив,що позивач не довів доказами розмір матеріальної шкоди. Суд не звернув уваги на те,що позивачем наданий чек на придбання горілки на суму 779,52 грн. який виписано на ім'я сторонньої особи. Вважає, що суд двічі стягнув витрати на поминальний обід в сумі 1440,00 грн. та 681,00 грн.

 Крім того, суд, стягуючи витрати на виготовлення та встановлення пам'ятника на могилу загиблого в сумі 1550 грн., не врахував, що такі витрати стягуються в розмірі фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників та огорож у даній місцевості.

2

В судовому засіданні позивач просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Вислухавши доповідь судді-доповідача , пояснення позивача ,дослідивши матеріали цивільної справи та матеріали дослідчої перевірки за фактом вказаного ДТП, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду змінити з таких підстав:

Згідно із ст., 1167 ,1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, в тому числі при використанні транспортного засобу, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної чи юридичної особи, яка її завдала, якщо шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням   здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно із ст.ст. 1193, ч.1 ст. 1201 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеню вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди- також залежно від ступеня її вини), розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі,яка зробила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Відповідно до CT..23 ЦК України, п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди ,якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач, керуючи автомобілем АЗЛК -2335 державний номерний знак НОМЕР_1, який йому належить на праві власності, рухаючись по проспекту АДРЕСА_1, здійснив наїзд на пішохода, сина позивача ОСОБА_3, який переходив проїжджу частину, вийшовши із-за задньої частини автомобіля «Газель»,який стояв на протилежній частині дороги і одержав тілесні ушкодження, від яких помер 20 травня 2006 року у лікарні.

Постановою слідчого відділку ДТП ДГУ УМВДУ в Донецькій області від 29 травня 2006 року у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 відмовлено за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст..286 КК України, оскільки встановлено, що він не мав технічної можливості запобігти наїзду на вказаного пішохода і відсутня його вина в порушенні Правил дорожнього руху, які б знаходилась у причинному зв'язку між його діями та наслідками, що наступили .

3

За висновками суду позивачеві завдана матеріальна шкода, яка складається з витрат на лікування та поховання потерпілого-в сумі 7 139,20 грн.

Позивачеві також завдана моральна шкода, оскільки через втрату сина він відчував фізичні та моральні страждання, у нього загострились хронічні захворювання. Тому суд дійшов до висновку про розмір відшкодування моральної шкоди у 10 000 грн.

Проте, висновки суду про розмір стягуваної матеріальної та моральної шкоди не відповідають встановленим обставинам справи.

Як убачається з позовної заяви та наданих позивачем квитанцій та чеків ,ним витрачено на лікування та поховання сина сума ,яка складається з витрат на лікування потерпілого -91,50 грн, ритуального обряду- 220 грн., ритуального одягу для поховання-280 грн, підготовка для поховання- 59,50 грн, бальзамування-200 грн., копання могили, прибирання, ритуал- 179,05 грн., відспівування -75 грн, ритуальні послуги та товари- 1335 грн., поминальний обід - 2 358,54 грн., поминальний обід ( 40 днів) - 772,61 грн. , ритуал ( 40 днів,панихіда) -18 грн, виготовлення та встановлення пам'ятника на могилі - 1550 грн, всього 7139,20 грн, що підтверджено квитанціями та чеками.

Визначаючи розмір спричиненої позивачеві матеріальної шкоди, суд не врахував, що позивач не довів доказами вказаний розмір матеріальної шкоди.

Суд не звернув уваги на те, що позивачем наданий чек на придбання горілки інших напоїв на суму 779,52 грн. який виписано на ім'я суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 .Позивач не довів в судовому засіданні ,що саме він придбав ці напої ,витратив вказану суму коштів.

Крім того, стягуючи у повному обсязі суму на відшкодування моральної шкоди, суд не врахував характер правопорушення, а саме той факт, що ДТП сталося в результаті грубої необережності потерпілого ,який переходив дорогу поза пішохідним переходом і не пропустив автомобіль відповідача, чим порушив вимоги п.4.10 Правил дорожнього руху ,що сприяло виникненню шкоди. Вказана обставина підтверджена висновком спеціаліста автотехніка.( справа № 74 дослідчої перевірки,а.с. 24-25).

Судом також не враховано, що позивач не довів доказами ,що він в результаті смерті сина переніс фізичні страждання та які саме. Не доведено ним також і та обставина, що саме через ДТП та смерть сина у нього загострились хронічні захворювання. З наданої ним довідки убачається ,що він страждає на професійне захворювання- хронічний попереко-хрестцевий, дійсно у нього було загострення цієї хвороби у червні-липні 2006 року , але причини загострення не зазначені.( а.с. 32,33)

Доводи відповідача про те, що шкода спричинена в результаті умисних дій потерпілого матеріалами справи не підтверджена, відповідач не надав судові ніяких доказів на це,тому апеляційний суд їх до уваги не приймає.

Не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача про те, що суд першої інстанції двічі стягнув суму на відшкодування витрат на поховання потерпілого, оскільки з підрахунку суми відшкодування судом першої інстанції ця обставина не убачається.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" із відповідними змінами та доповненнями, витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож у даній місцевості.

Як убачається з наданої позивачем чека та довідки він витратив на придбання пам'ятника 1550 грн.,на той час, коли вартість стандартного пам'ятника у даній місцевості складає 2100 грн..( а.с. 10,73,74 ).

При цьому суд обгрунтовано стягнув з відповідача фактичні витрати позивача на придбання пам'ятника .Тому не можуть бути не можуть бути прийняті до уваги доводи позивача про те, що суд не врахував вимог вказаної Постанови.

4

З урахуванням вказаних обставин, вимог матеріального та процесуального закону , зважаючи, що висновки суду першої інстанції щодо розміру відшкодування шкоди не відповідають встановленим обставинам справи, апеляційний суд вважає за необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, та змінити рішення суду.

Слід зменшити розмір відшкодування матеріальної шкоди з 7129,20 грн. до 63 41, 78 грн., виключивши суму 779,52 грн. на придбання горілки та інших напоїв., а розмір відшкодування моральної шкоди знизити до 5 000 грн.

Апеляційний суд вважає, що розмір вказаного відшкодування відповідає вимогам розумності та справедливості ,є справедливою сатисфакцією для позивача.

У відповідності до вимог ст..88 ЦПК України слід змінити розмір стягнутих з відповідача на користь позивача його судових витрат пропорційно задоволеному позову, а також стягнути з нього на користь держави судовий збір в сумі 8,50 грн. з позову про відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 23, 1167 ,1187 , 1193, ч.1 ст. 1201 ЦК України ст.303, п.3 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст. 309, 313-316       ЦПК України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 12 грудня 2006 року змінити.

Зменшити розмір стягнутої з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми на відшкодування матеріальної шкоди з 7129,20 грн. до 6 341, 78 грн.(шести тисяч триста сорок одної грн.. 78 коп) , на відшкодування моральної шкоди до 5 000 (п'яти тисяч) грн.., а також зменшити розмір стягнутого судового збору до 63,41 грн..

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 8,50 грн. з позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення І може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.