Справа №  1-132/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

11.01.2011 року  Суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда Поступайло В.В., при секретарі Уманенко Н.С., за участю прокурора Зотової О.О., розглянувши під час попереднього розгляду кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,  

В С Т А Н О В И В :

23 грудня 2010 року на розгляд до Кіровського районного суду м. Кіровограда надійшла кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), тобто злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

Провадження у справі здійснювалося у порядку, визначеному главою 35 КПК України, за протокольною формою досудової підготовки матеріалів.

Заслухавши думку прокурора, яка вважає, що кримінальна справа підлягає направленню для провадження досудового слідства, вважаю, що кримінальна справа підлягає направленню Знам'янському транспортному прокурору для організації та проведення досудового слідства з таких підстав.

Відповідно до ст. 431 КПК України та пунктів 3, 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.06.1986 р. «Про практику застосування судами України законодавства про протокольну форму досудової підготовки матеріалів», суд направляє матеріали кримінальної справи для провадження досудового слідства, якщо зібраних матеріалів недостатньо для розгляду справи у суді, виникає необхідність з’ясування істотних додаткових обставин, якщо будуть виявлені істотні порушення кримінально-процесуального закону, допущені при досудовій підготовці матеріалів по протокольній формі, а також якщо зміст протоколу про обставини   вчиненого  злочину не відповідає вимогам ст. 426 КПК України.

Попередньо вивчивши кримінальну справу, вважаю, що при складанні протоколу про обставини вчиненого злочину органом дізнання грубо порушено вимоги ч.3 ст.426 КПК України, оскільки у ньому не зазначено фактичні дані, що підтверджують наявність злочину і винність ОСОБА_1 у ньому, а вказано лише про наявність протоколів, пояснень, рапортів та довідок без розкриття їх змісту, які є лише носіями фактичних даних.  

При цьому згідно з ч.4 ст.426 КПК України після затвердження  начальником органу дізнання протокол разом з усіма матеріалами пред'являється правопорушнику для ознайомлення, про що робиться відповідна відмітка в протоколі, яка засвідчується підписом правопорушника, однак відповідна відмітка правопорушника про ознайомлення з протоколом та долученими до нього матеріалами у протоколі відсутня (а.с.43). Окрім всього, зазначена у протоколі кількість долучених до нього матеріалів на 46 арк. не відповідає надісланим до суду матеріалам, які наявні до протоколу на 42 аркушах.

Аналогічний недолік допущено Знам'янським транспортним прокурором при складанні обвинувального висновку, оскільки у ньому зазначено, що приводом та підставою до порушення кримінальної справи є матеріали, зібрані органом дізнання на 46 аркушах, водночас нумерація обвинувального висновку розпочинається з 44 аркушу.   

Згідно зі ст.43 КПК України обвинувачений має право знати, в чому його обвинувачують і захищатися від пред’явленого обвинувачення. Відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 24.10.2003 р. «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві»суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, у ньому повинно бути зазначено час, місце та інші обставини його вчинення (у тому числі дії обвинуваченого та спосіб), наскільки вони відомі слідчому. Спосіб та дії (або бездіяльність), якими вчинено злочин, обов’язково вказуються також у вироку суду. Недодержання вказаних вимог може бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування.

Дотримання вищевказаних вимог є також обов’язковим при складанні протоколу про обставини вчиненого злочину згідно із ч.3 ст.426 КПК України.

Водночас, складений у справі протокол про обставини вчиненого злочину та обвинувальний висновок, які фактично є обвинуваченням ОСОБА_1, неконкретні, у них належно не викладено об’єктивну сторону злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, оскільки не зазначено, у який спосіб ОСОБА_1 викрав мобільний телефон «Nokia-2600», належний ОСОБА_2, та які саме дії (бездіяльність) ним були вчинені.

Вищенаведене є грубим порушенням права ОСОБА_1 на захист від пред’явленого обвинувачення, який має право ознайомлюватися із протоколом та долученими до нього матеріалами, знати, в чому його обвинувачують, і захищатися від пред’явленого обвинувачення. Порушення права на захист віднесено ст.370 КПК України до істотних порушень, і таке, що не може бути усунуто у судовому засіданні та без його усунення справа не може бути призначена до судового розгляду.

Окрім всього, вказавши у протоколі та в обвинувальному висновку про таємне викрадення ОСОБА_1 майна потерпілого ОСОБА_2 на загальну суму            245 грн., ні орган дізнання, ні прокурор не навели жодного мотиву та доказу вартості викрадення майна саме на цю суму та взагалі не вказали вартість інкримінованого як викраденого мобільного телефону «Nokia-2600». При цьому не зрозуміло з яких підстав прокурором не прийнято до уваги вартість мобільного телефону, визначену згідно із висновком товарознавчого дослідження №2037 від 25.10.2010 р. у розмірі 150 грн.  

Також при досудовій підготовці матеріалів належно не встановлено дані про особу обвинуваченого, оскільки згідно із протоколом та обвинувальним висновком ОСОБА_1 востаннє судимий 06.07.2009 року Кіровським районним судом           м. Кіровограда за ч.3 ст.263 КК України до 5 місяців арешту, водночас вказана норма Закону взагалі містить підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності. Крім цього, згідно із долученим у судовому засіданні вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 15.11.2010 р. засуджений за ч.1 ст.309 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік та має відбувати покарання у місцях позбавлення волі, однак такі дані у справі взагалі відсутні. Наведене свідчить про те, що зазначене у протоколі та обвинувальному висновку місце проживання        ОСОБА_1 не відповідає дійсності, а також вказує на  необхідність обрання ОСОБА_1 міри запобіжного заходу, а не зобов’язання про явку на виклик до суду, яке наявне у справі.   

Вищевикладені порушення вимог Кримінально-процесуального кодексу України віднесені до істотних та не можуть бути усунуті у судовому засіданні, у зв’язку із порушенням права на захист, та без їх усунення справа не може бути призначена до судового розгляду, оскільки виникла необхідність з’ясування істотних додаткових обставин, які не можуть бути встановлені  в судовому засіданні, що відповідно до ст.431 КПК України є підставою для направлення справи прокурору для організації та провадження досудового слідства, у ході якого необхідно:

- визнати ОСОБА_2 потерпілим по справі та шляхом допиту належно встановити вартість та кількість викраденого у нього майна;

- визначити вартість викраденого майна у потерпілого шляхом проведення відповідної товарознавчої експертизи;

- належним чином встановити особу обвинуваченого ОСОБА_1, з’ясувавши усі його судимості та теперішнє місце його перебування;

- провести інші слідчі дії, у яких може виникнути потреба, спрямовані на встановлення свідків події, їх допиту, визнання вилучених предметів при протокольній формі досудової підготовки речовими доказами тощо.

З огляду на вищевикладене та керуючись ст.431 КПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, повернути Знам'янському транспортному прокурору для організації та провадження досудового слідства, у ході якого провести слідчі дії, викладені у мотивувальній частині постанови.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 7 діб з моменту проголошення.

Суддя   Кіровського

районного суду

м.Кіровограда В. В. Поступайло