Справа №  1-119/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

05.01.2011 року  Суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда Поступайло В.В., при секретарі Уманенко Н.С., за участю прокурора Зотової О.О., обвинуваченої ОСОБА_1, розглянувши під час попереднього розгляду кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,  

В С Т А Н О В И В :

15 грудня 2010 року на розгляд до Кіровського районного суду м. Кіровограда надійшла кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні таємного викрадення чужого майна (крадіжки) - тобто злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

Провадження у справі здійснювалося у порядку, визначеному главою 35 КПК України, за протокольною формою досудової підготовки матеріалів.

Заслухавши думку прокурора, яка вважає, що кримінальна справа підлягає направленню для провадження досудового слідства, обвинуваченої ОСОБА_1, яка поклалася на розсуд суду, вважаю, що кримінальна справа підлягає направленню прокурору Кіровського району м. Кіровограда для організації та проведення досудового слідства з таких підстав.

Відповідно до ст.431 КПК України та пунктів 3, 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.06.1986 р. «Про практику застосування судами України законодавства про протокольну форму досудової підготовки матеріалів», суд направляє матеріали кримінальної справи для провадження досудового слідства, якщо зібраних матеріалів недостатньо для розгляду справи у суді, виникає необхідність з’ясування істотних додаткових обставин, якщо будуть виявлені істотні порушення кримінально-процесуального закону, допущені при досудовій підготовці матеріалів по протокольній формі, а також якщо зміст протоколу про обставини   вчиненого  злочину не відповідає вимогам ст.426 КПК України.

Попередньо вивчивши кримінальну справу, вважаю, що при складанні протоколу про обставини вчиненого злочину органом дізнання грубо порушено вимоги ч.3 ст.426 КПК України, оскільки у ньому не зазначено фактичні дані, що підтверджують наявність злочину і винність ОСОБА_1 у ньому, а вказано лише про наявність заяви потерпілого, пояснення невідомої особи та двох протоколів ОМП, без розкриття їх змісту та із застосуванням незагальноприйнятих скорочень (ОМП), які є лише носіями фактичних даних.  

При цьому згідно з ч.4 ст.426 КПК України після затвердження  начальником органу дізнання протокол разом з усіма матеріалами пред'являється правопорушнику для ознайомлення, про що робиться відповідна відмітка в протоколі, яка засвідчується підписом правопорушника, однак відповідна відмітка правопорушника про ознайомлення з долученими до протоколу матеріалами безпосередньо у протоколі відсутня (а.с.1-2).

Згідно зі ст.43 КПК України обвинувачений має право знати, в чому його обвинувачують і захищатися від пред’явлено обвинувачення. Відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 24.10.2003 р. «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві»суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, у ньому повинно бути зазначено час, місце та інші обставини його вчинення (у тому числі дії обвинуваченого та спосіб), наскільки вони відомі слідчому. Спосіб та дії (або бездіяльність), якими вчинено злочин, обов’язково вказуються також у вироку суду. Недодержання вказаних вимог може бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування.

Дотримання вищевказаних вимог є також обов’язковим при складанні протоколу про обставини вчиненого злочину згідно із ч.3 ст.426 КПК України.

Водночас, складений у справі протокол про обставини вчиненого злочину та обвинувальний висновок, які фактично є обвинуваченням ОСОБА_1, неконкретні, у них належно не викладено об’єктивну сторону злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, оскільки не зазначено, у який спосіб ОСОБА_1 викрала барсетку із майном, належним ОСОБА_2 на загальну суму 5750 грн., які саме дії (бездіяльність) нею були вчинені, де знаходилася барсетка потерпілого у магазині «АТБ».

Наведене є порушенням права ОСОБА_1 на захист від пред’явленого обвинувачення, яка має право знати, в чому її обвинувачують і захищатися від пред’явленого обвинувачення. Порушення права на захист віднесено ст.370 КПК України до істотних порушень, і таке, що не може бути усунуто у судовому засіданні та без його усунення справа не може бути призначена до судового розгляду.

Окрім цього, складений прокурором у кримінальній справі обвинувальний висновок не відповідає вимогам ст.223 КПК України, оскільки вказавши у ньому спочатку про часткове, а в подальшому про повне визнання вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.185 КК України, прокурор не звернув увагу на пояснення ОСОБА_1, викладені у справі, згідно з якими остання вину у вчиненні злочину не визнала взагалі (а.с.23).

Вказавши у протоколі та в обвинувальному висновку про таємне викрадення ОСОБА_1 майна потерпілого ОСОБА_2 на загальну суму 5750 грн., з яких гроші у сумі 5200 грн., барсетка 50 грн. та срібні вироби вартістю 500 грн., ні орган дізнання, ні прокурор не навели жодного мотиву та доказу вартості викрадення майна саме на цю суму. Однак, як вбачається із заяви потерпілого ОСОБА_2 та його пояснень (а.с.8-9) він вказував про викрадення у нього не менше 5200 грн., вказуючи, що можливо грошей було більше, а також барсетки вартістю 50 грн. та срібних виробів вагою 450 г. та вартістю 450 грн., тобто менше на 50 грн.

Проте, вилученим за місцем проживання ОСОБА_1 у ході огляду місця події 5561 грн., які остання видала слідчому, пояснивши, що вони були у барсетці потерпілого (а.с.11), орган дізнання та прокурор взагалі не надали жодної оцінки і це при тому, що потерпілому ОСОБА_2 згідно з розпискою повернуто 5200 грн. (а.с.14). Таким чином, грошові кошти у сумі 361 грн. залишено працівниками міліції не зрозуміло на яких підставах та з якою метою, оскільки будь-яке документальне підтвердження цього у матеріалах справи відсутнє, а їх викрадення ОСОБА_1 не інкриміноване.   

Окрім цього, обґрунтовані сумніви викликає оцінка вартості зазначених як викрадених срібних виробів масою 450 г. на суму 500 грн., оскільки вартість 1 г. срібла згідно із офіційним курсом НБУ станом на 28.11.2010 р. складала не менше 6 грн. Встановлення дійсних збитків має істотне значення для кваліфікації дій ОСОБА_1, а тому є необхідність у проведенні товарознавчої експертизи та надання для її проведення срібних виробів, які треба вилучити у потерпілого.    

Також при досудовій підготовці матеріалів належно не встановлено дані про особу обвинуваченої, оскільки згідно із протоколом та обвинувальним висновком ОСОБА_1 народилася у с. Івано-Благодатне Кіровоградського району, водночас згідно із копією паспорту остання народилася у вказаному селищі Маловисківського району Кіровоградської області (а.с.28).

Вищевикладені порушення вимог Кримінально-процесуального кодексу України віднесені до істотних та не можуть бути усунуті у судовому засіданні, у зв’язку із порушенням права на захист, та без їх усунення справа не може бути призначена до судового розгляду, оскільки виникла необхідність з’ясування істотних додаткових обставин, які не можуть бути встановлені  в судовому засіданні, що відповідно до ст.431 КПК України є підставою для направлення справи прокурору для організації та провадження досудового слідства, у ході якого необхідно:

- визнати ОСОБА_2 потерпілим по справі та шляхом допиту належно встановити вартість та кількість викраденого у нього майна;

- провести відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілого та обвинуваченої;

- за наявності суперечностей між показаннями обвинуваченої та потерпілого провести між ними очну ставку;

- з’ясувати місцезнаходження грошових коштів у сумі 361 грн., вилучених у ході огляду місця події ОСОБА_1, вирішити питання щодо визнання вилученого речовими доказами;

- визначити вартість викраденого майна у потерпілого шляхом проведення відповідної товарознавчої експертизи;

- допитати у якості свідка матір ОСОБА_1;  

- належним чином встановити особу обвинуваченої ОСОБА_1, уточнивши місце її народження;

- провести інші слідчі дії, у яких може виникнути потреба, спрямовані на встановлення свідків події, їх допиту, визнання вилучених предметів при протокольній формі досудової підготовки речовими доказами, перегляду вилучених відеозаписів тощо.

З огляду на вищевикладене та керуючись ст.431 КПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, повернути прокурору Кіровського району м. Кіровограда для організації та провадження досудового слідства, у ході якого провести слідчі дії, викладені у мотивувальній частині постанови.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 7 діб з моменту проголошення.  

Суддя   Кіровського

районного суду

м.Кіровограда В. В. Поступайло