Справа № 22ц-2310/2007                         Головуючий у 1 інстанції Грицаюк Н.М.

 Категорія 5                                                  Доповідач Звягінцева О.М.

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

2 квітня 2007 року                        Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С., суддів Звягінцевої О.М., Папоян В.В. при секретарі Андрусь B.C. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл спадкового майна і

 

встановив:

 

в апеляційній скарзі відповідач оспорює обгрунтованість судового рішення, яким задоволено позов, і ставить питання про його скасування, направлення справи на новий розгляд за порушенням судом норм процесуального та матеріального права, оскільки справу розглянуто у його відсутність, окрім того, у вступній частині рішення зазначено, що ОСОБА_3 є відповідачкою, а в резолютивній частині-позивачкою.

В засіданні апеляційного суду відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, просив про її задоволення, скасування рішення суду, направлення справи на новий розгляд, а представник позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 -адвокат ОСОБА_1 заперечувала проти доводів скарги, просила про її відхилення та залишення без зміни судового рішення.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

У грудні 1999 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2, який на той час був неповнолітнім, зазначала, що його батько ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

 

2

В січні наступного року дружина померлого ОСОБА_6 ОСОБА_3 передала сину свого чоловіка від першого шлюбу ОСОБА_2 частину спадкового майна.

ІНФОРМАЦІЯ_2 загинула мати ОСОБА_2- ОСОБА_7. ОСОБА_1, будучи визнаною за рішенням Ворошиловського райвиконкому м. Донецька опікуном онука ОСОБА_2, звернулась в його інтересах до суду.

Напередодні своєї смерті ОСОБА_6 взяв у неї в борг грошові кошти, які невістка ОСОБА_3 внесла 26.11.1996р. у якості пайового внеску в статутний фонд КП „Інтекс", що було підтверджено розпискою відповідача ОСОБА_4

Ця сума є спадковою масою, яка належить в рівних частках спадкоємцям померлого ОСОБА_6- його дружині та сину.

Просила встановити факт прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті батька, стягнути отриману за розпискою суму-1075 доларів США з відповідача на його користь.

ОСОБА_3 24.05.2000 р. (а.с. 64) також звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4, посилаючись на те, що 26.11.1996р. відповідач ОСОБА_4 отримав від неї еквівалент 1075 доларів США в національній валюті України як пайовий внесок в статутний фонд КП „Інтекс", але вона не була введена до складу засновників і зазначені гроші до теперішнього часу їй не повернуті.

Ці кошти її чоловік ОСОБА_6 незадовго до смерті позичив у своїх батьків, тому ця сума є спадковою масою. Батьки чоловіка не претендують на ці гроші, тому спадкоємцями є вона як дружина померлого та його син від першого шлюбу-ОСОБА_2.

" просила стягнути з відповідача на її та ОСОБА_2 користь по 537,50 у.о. кожному в національній валюті України, її позовні вимоги об'єднати з позовними вимогами ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 в одне провадження.

В подальшому позови до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5; були роз'єднані.

Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 9 листопада 2006 року встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті його батька ОСОБА_6, що помер в м. Горлівці ІНФОРМАЦІЯ_1.

Розділено  спадкове  майно,  що залишилось  після  смерті  ОСОБА_6,  між ОСОБА_2  та ОСОБА_3  у рівних частках,  стягнуто  з ОСОБА_4 на користь кожного з них по 2714 грн. 38 коп., судовий збір-54 грн. 25 коп. та 30 грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно   перевіривши   обставини,   вирішив   справу  у  відповідності  з   нормами

 

3

матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх ' відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Всупереч доводів скарги суд першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно дослідив обставини справи, встановленим фактам і доказам надав належну правову оцінку, правильно застосував матеріальний закон, обґрунтовано вирішив справу.

Відповідно до вимог ст. 529 ЦК України ( в редакції до 1.01.2004р.), що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, подружжя, батьки померлого.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України ( в редакції до 1.01.2004р.), що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, спадкоємцем, що прийняв спадщину, визнається спадкоємець, який фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний суд вважає, що позивачі надали безспірні докази у обгрунтування своїх позовних вимог, а відповідачем не надано жодних доказів у обгрунтування своїх заперечень.

Відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 14.11.2001 року встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті його батька ОСОБА_6, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1., розділено спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_6, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 2845,63 грн. кожному, держмито на користь держави- 56,91 грн.( а.с. 169-171).

Цим судовим рішенням вирішено спір між позивачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5- з одним із засновників КП „Інтекс" з приводу тих же фактичних обставин, що викладено в позовних заявах.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення суду від 14.11.2001р., яким були встановлені обставини, що стосуються позивачів, має для даного спору преюдиціальне значення.

Вказаним судовим рішенням було встановлено, що спадкодавець ОСОБА_6 взяв у борг у своєї матері ОСОБА_1 2200 доларів США, що підтверджено розпискою від 25.11.1996р. (а.с. 6), які ОСОБА_3 внесла у якості пайового внеску до статутного фонду КП „Інтекс", що підтверджено розписками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 26.11.1996р. (а.с. 7-8), останні ообив'язались ввести її у склад співзасновників КП „Інтекс" або повернути цей внесок протягом трьох місяців з дня надходження вимоги про повернення чи виходу зі складу засновників.

 

4

Однак ОСОБА_3 не була введена до складу засновників КП „Інтекс", ' внесена нею сума не повернута і тому є спадщиною після смерті ОСОБА_6, на яку позивачі- син та дружина померлого мають рівне право.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено, що спадкодавець ОСОБА_6, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1., за життя дійсно перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачкою ОСОБА_3, а позивач ОСОБА_2.- є його сином, що підтверджено копіями відповідних свідоцтв ( а.с. 9-12).

З розписки від 26.11.1996р., оригінал якої був наданий в суді першої та апеляційної інстанцій для обозрювання, видно, що 26.11.2006р. відповідач ОСОБА_4 отримав від позивачки ОСОБА_3 у якості пайового внеску до статутного фонду КП „Інтекс" 1075 доларів США у національній валюті України, зобов'язавшись ввести її у склад співзасновників КП „Інтекс" або повернути цей внесок протягом трьох місяців з дня надходження вимоги про повернення чи виходу зі складу засновників (а.с. 8).

Але зі змісту Статуту КП „Інтекс" та засновницького договору цього підприємства вбачається, що його засновниками у 50-тивідсоткових пропорціях у статутному фонді були двоє осіб- відповідач ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 40-52).

Згідно з листом виконкому Горлівської міської ради (вих. № 31 від 3.02.2000р.) засновниками КП „Інтекс" були відповідач ОСОБА_4 та ОСОБА_5; 12.03.1999р. виконкомом були зареєстровані зміни в складі засновників підприємства, ними стали ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (а.с. 17).

Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_3 не була введена до складу засновників КП „Інтекс".

Згідно з довідкою Горлівської міської ради (вих. № 1-2588 від 13.07.2001р.) рішенням Господарського суду Донецької області від 23.03.2001р. № 23/132/62 КП „Інтекс" ліквідовано, а за розпорядженням Горлівського міського голови від 12.07.2001р. № 787-р державна реєстрація цього підприємства скасована (а.с. 136).

Оскільки в суді було встановлено, що позивач ОСОБА_2. став володіти телевізором, ощадною книжкою та одягом ( шкіряною курткою) батька-спадкодавця ОСОБА_6, а дружина померлого ОСОБА_3 проживала за його життя з ним в одній квартирі, користувалась спільно нажитим майном, апеляційний суд вважає правильним висновок суду про те, що позивачі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6, і що ті гроші, які за життя отримав спадкодавець від своєї матері, фактично стали його власністю, а тому обґрунтовано розділив спадкове майно між двома спадкоємцями-позивачами в рівних частках.

Всупереч доводів скарги у зазначенні судом у вступній частині оскаржуваного рішення ОСОБА_3 відповідачкою, а в резолютивні його частині- позивачкою, апеляційний суд не вбачає порушень судом при розгляді даної справи норм процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 8.12.1999р. у позовній заяві ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 статус ОСОБА_3 як відповідачки було визначено правильно, пізніше (24.05.2000р.) ОСОБА_3 пред'явила свій позов до одного й того самого відповідача ОСОБА_4, тобто стала позивачкою, і судом обґрунтовано взаємопов'язані позовні вимоги обох позивачів були об'єднані і розглянуті в одному провадженні.

Доводи скарги відповідача щодо розгляду справи у його відсутність і фактичне ухвалення судом заочного рішення апеляційний суд вважає неспроможними, оскільки судом першої інстанції ОСОБА_4 викликано в суд через оголошення

 

5

у пресі з додержанням вимог ч. 9 ст. 74 ЦПК України, тому він вважається повідомленим про час і місце розгляду справи; а оскаржуване судове рішення не є заочним.

Доводи скарги не спростовують правових висновків суду, тому апеляційний суд вважає їх безпідставними.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення немає.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд,-

 

ухвалив:

 

апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Центрально- Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 9 листопада 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.