Справа № 22ц-2841/2007                        Головуючий у 1 інстанції Канурна О.Д.

Категорія - 36                                          Доповідач Ігнатова Л.Є.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 квітня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Краснощокової Н.С., суддів Ігнатової Л.Є., Маширо О.П. при секретарі Маслаковій М.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за  апеляційною  скаргою  ОСОБА_1  на  рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 січня 2007 року по справі   за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину.

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 січня 2007 року, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. Стягнуті з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження щомісячно у розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходу, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку, починаючи з 9 січня 2007 року і до досягнення повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн., а також витрати на інформаційно-технічне обслуговування розгляду справи у розмірі 7,50 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути аліменти на користь позивачки у твердій грошовій сумі - у розмірі 300 грн. на місяць. При цьому посилається те, що рішення ухвалене з порушенням вимог матеріального та процесуального права. Суд не врахував, що він займається підприємницькою діяльністю і використовує спрощену систему оподаткування. Він подає звіт до державної податкової інспекції щоквартально, у якому відображається обсяг виручки за звітний період і ця виручка ніяк не свідчить про його прибуток від здійснення підприємницької діяльності. Прибуток від його діяльності дуже

2

мінливий. Суд безпідставно зазначив у рішенні, що у судовому засіданні не знайшло підтвердження, що він має мінливий прибуток,оскільки позивачка, яка працювала у магазині, підтвердила, що сума виручки від реалізації товарів коливається від місяця до місяця у понад 5 разів. Крім того, в порушення ст. 182 СК України, ст. 214 ЦПК України, суд не дослідив його матеріальне становище, а саме, який доход він має від своєї підприємницької діяльності. Також судом не застосовано норму матеріального права, яка поширюється на вказані правовідносини - положення ст. 184 СК України, відповідно до якої, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення відповідача та його представника, позивачки, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони знаходилися у зареєстрованому шлюбі. У вересні 2006 року щлюбні відносини припинені. Від цього шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, який проживає з позивачкою. У свідоцтві про його народження батьком вказаний відповідач.

Відповідно до вимог ст. 180 та ч.3 ст.181 СК України батьки зобов"язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття . За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ч.1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При цьому згідно ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров"я та матеріальне становище дитини; стан здоров"я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Задовольняючи позовні вимоги та визначаючи щомісячний розмір аліментів - 1\4 частини, суд першої інстанції виходив із вимог, передбачених ст.ст. 180, 182, 183 СК України і врахував, що відповідно до довідки Добропільської ОДГІІ від 25.01.2007 року, відповідач є фізичною особою підприємцем. Відповідно до наданої звітності за 2006 рік обсяг виручки від реалізації товару складає 232257 грн. (а.с.8)., що відповідач також сплачує навчання їхнього старшого сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження в розмірі 300 грн. в місяць. Будь-якої іншої допомоги він ненадає. Інших дітей відповідач не має. Крім того, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні не знайшло підтвердження того, що відповідач має мінливий дохід, а тому вважав, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Апеляційний суд вважає, що такий висновок суду є підставним, законним та обгрунтованим матеріалами справи, наданими у справі доказами. Тому апеляційний   суд   не   може   прийняти   довід   апеляційної   скарги   щодо

3

доведеності відповідачем, що він як приватний підприємець, має мінливий дохід, оскільки ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції він зовсім не надав суду доказів, що його дохід є мінливим та нерегулярним.

Постановлене судове рішення є законним й обгрунтованим, воно ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Інщі наведені в скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для її задоволення немає.

У відповідності до ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змини.

Керуючись ст. ст. 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 січня 2007 року залишити без зміни.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховно Суду України.