Справа 22ц-3401 Головуючий 1 інстанції Масло І.В.
Категорія 21 Доповідач Червинська М.Є.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 квітня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючої: Червинської М.Є. Суддів: Лісового О.О., Єлгазіної Л.П.
При секретарі Мартіросової А.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька на рішення Київського районного суду м. Донецька від 17 листопада 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України в Київському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 17 листопада 2006 року з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Київському районі м. Донецька на користь позивача на відшкодування моральної шкоди стягнуто 30000 гривень.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не обґрунтовано заподіяння моральної шкоди, не надано суду висновку МСЕК та інших доказів отримання моральних страждань, судом не враховані положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік".
2
Суд 1 інстанції встановив, що позивач під час виконання трудових обов'язків 10.07.2004 року отримав каліцтво - струс мозку, рублену рану правої кісті, забиття відділів хребту і спинного мозку, внаслідок отриманого каліцтва висновком МСЕК від 27.10.2004 року йому було вперше встановлено 40 % втрати працездатності та третя група інвалідності. Суд дійшов до висновку, що внаслідок каліцтва, отриманого на виробництві, позивач зазнав моральних страждань, оскільки каліцтво потягло фізичний біль, лікування, стрес та інші негативні наслідки, з врахування тяжкості каліцтва та ступенем втрати працездатності, інвалідності, суд визначив розмір відшкодування - 30000 грн.
В судовому засіданні представник відповідача наполягала на задоволенні апеляційної скарги, позивач просив скаргу відхилити.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав:
Відповідно до статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог п. 3 ст. 34 Закону України, в редакції Закону до внесення змін від 23.02.2007 року, „Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, відшкодовується Фондом соціального страхування. Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається у судовому порядку.
Встановлено, що позивач отримав каліцтво під час виконання трудових обов'язків внаслідок нещасного випадку, який стався 10 липня 2004 року та 27 жовтня 2004 року висновком МСЕК йому було вперше встановлено 40 % втрати професійної працездатності.
Суд дійшов до обгрунтованого висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог статті 34 вказаного Закону в редакції до внесення змін від 23.02.2007 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надав доказів отримання ним моральних страждань в зв"язку з відсутністю висновку МСЕК апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони не грунтуються на зазначених вимогах Закону. Визначена судом сума відшкодування моральної шкоди є справедливою та такою, що відповідає характеру та ступеню моральних страждань, які пов"язані з тяжким каліцтвом, встановленням позивачу третьої групи інвалідності, негативних наслідків травмування, стану здоров'я позивача, висновки суду відповідають наданим доказам по справі і вимогам закону. В апеляційній скарзі не наведено будь-яких підстав для зміни розміру стягнутої моральної шкоди, питання щодо зміни розміру в апеляційній скарзі не ставиться.
Доводи апеляційної скарги щодо неврахування вимог п.27 ст. 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" щодо зупинення на 2006 рік дію абзацу 4
3
статті 1, підпункту „е" пункту 1 частини 1 статті 21, частини 3 статті 28 та частини З статті 34 Закону „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди також не спростовують висновки суду, оскільки нещасний випадок з позивачем стався 10 липня 2004 року, заключениям МСЕК від 27.10.2004 року вперше встановлена стійка втрата працездатності, тому вимоги зазначеного Закону „ Про Державний бюджет України на 2006 рік" не можуть бути поширені на виникли правовідносини. Апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для застосування вимог п.22 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене до набрання чинності вказаним Законом.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права, рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись вимогами ст. ст. 307, 308, 314,315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 17 листопада 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.