Справа № 2-196/2007
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2007 року м.Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді - Мельника І.І.
секретаря - Матейко О.С.
адвоката - ОСОБА_3
начальника служби у справах неповнолітніх Галицької РДА - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Галичі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 і просить постановити рішення, яким відібрати малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження у ОСОБА_2 і передати його йому на виховання
ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1 і просить визначити місце проживання ОСОБА_4, залишивши його на її утриманні та вихованні за адресою: АДРЕСА_1
В судовому засіданні ОСОБА_1 свій позов підтримав повністю, позову ОСОБА_2 не визнав і суду пояснив, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з дочкою ОСОБА_2 -ОСОБА_5. Від спільного проживання в них ІНФОРМАЦІЯ_1
2
року народився син ОСОБА_4. Сімейне життя в них не склалося і в листопаді 2005 року шлюб їхній було розірвано в судовому порядку, а 26 грудня 2005 року бувша дружина одержала в Галицькому відділі РАЦСу свідоцтво про розірвання шлюбу. На утримування сина ОСОБА_4 з нього було присуджено аліменти.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року бувша дружина, ОСОБА_5 передчасно померла. Після її смерті син ОСОБА_4 залишився проживати з його бувшою тещею, ОСОБА_2.
Остання різними методами перешкоджає йому спілкуватися із сином і, не дивлячись на те, що він, як батько дитини, має переважне право перед іншими особами, щоб малолітня дитина проживала разом з ним, створює умови, щоб віддалити сина від нього, завдаючи йому (позивачу) душевних страждань. Коли відповідачка виїжджає до своїх родичів за межі району, вона забирає дитину із собою, замість того, щоб робити все можливе для пристосування себе і дитини до нових умов життя.
Він проживає разом з батьками в двохкімнатній квартирі, має постійне місце роботи, батьки теж працюють. При умові залишення сина на його вихованні, мати залишить роботу і буде доглядати за дитиною. Враховуючи названі обставини, він вважає, що передача йому сина ОСОБА_4 на виховання буде відповідати інтересам сина. При цьому він усвідомлює, що його бувша теща, ОСОБА_2 повинна спілкуватися з внуком і в цьому він не буде їй перешкоджати.
Зустрічного позову до нього ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини і залишення сина ОСОБА_4 на вихованні в ОСОБА_2 не визнає, оскільки вважає, що дитина має генетичну потребу проживати зі своїми батьками і він, як батько дитини, згідно Закону має переважне право перед ОСОБА_2 на те, щоб малолітній син проживав разом з ним і для цього є всі необхідні умови. Погоджується з цим і опікунська рада Галицької райдержадміністрації. Однак вважає, що висновок цієї ради про те, що сина ОСОБА_4 доцільно ще на шість місяців залишити проживати разом із ОСОБА_2 є необгрунтованим, прийнятий в догоду ОСОБА_2 і залишення в неї на проживанні ще на певний час сина ОСОБА_4, ще більше ускладнить їхні із ОСОБА_2 стосунки, не відповідатме Інтересам дитини. Просив позов його задовольнити, а в позові ОСОБА_2 до нього - відмовити.
ОСОБА_2 в судовому засіданні позову ОСОБА_1 не визнала, свій позов підтримала і суду пояснила, що її дочка ОСОБА_5 одружилася з ОСОБА_1 12 квітня 2004 року. Після одруження вони проживали разом в гуртожитку. Коли дочка була вагітною, ОСОБА_1 покинув її, перестав з нею підтримувати сімейно-шлюбні стосунки і перейшов проживати до своїх батьків.
3
ІНФОРМАЦІЯ_1 року в дочки народився син ОСОБА_4, а в грудні 2005 року шлюб між дочкою та ОСОБА_1 було офіційно розірвано. Після розірвання шлюбу дочка з новонародженою дитиною проживала в квартирі разом з нею, де дитина проживає й досі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року дочка ОСОБА_5 трагічно загинула. Догляд та виховання неповнолітнього внука ОСОБА_4 вона взяла повністю на себе. За місцем своєї роботи оформила оплачувану відпустку по догляду за дитиною і здійснює за нею материнський догляд. ОСОБА_4 в неї проживає в нормальних умовах, повністю привик до неї. Дитина постійно доглянута, нагодована, ніколи не хворіє. Сама вона забезпечена житлом та матеріально, дитина не відчуває з нею ніяких незручностей, ОСОБА_4 прив"язаний до неї, як до матері.
В той же час, батько дитини, ОСОБА_1 від часу народження дитини і до часу смерті дочки, взагалі дитиною ніколи не цікавився, а тільки сплачував аліменти, які йому були присуджені за рішенням суду. І тільки після смерті дочки, почав вимагати, щоб дитину вона віддала йому.
Поскільки дітей в неї більше немає, сама вона ще відносно молодого віку, стан здоров"я її нормальний, вона повністю замінює дитині рідну мамау, так як від самого народження займається вихованням внука, робить все для того, щоб дитина не відчула відсутність рідної матері. В зв"язку з цим, заради інтересів дитини вона не бажає віддавити її на виховання та постійне проживання ОСОБА_1. При цьому вона не перешкоджатиме останньому його правам, передбаченим діючим законодавством, по відношенню щодо дитини.
Звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до неї про відібрання дитини вважає неправомірним, з метою задоволення його особистих інтересів та суперечить інтересам самої дитини. ОСОБА_1 є особою молодого віку, на даний час він самотній чоловік, весь день зайнятий на роботі, з часом в нього, напевно, буде своя сім"я. Неповнолітній ОСОБА_4 не знає ні його, як батька, ні батьків ОСОБА_1, через що може відчувати багато незручностей. Перехід його для проживання в іншу сім"ю буде для нього моральною травмою. Для того, щоб захистити, в першу чергу, права, свободи та моральні аспекти малолітньої дитини просила задовольнити її позов та залишити неповнолітнього ОСОБА_4 проживати разом з нею, а в позові ОСОБА_1 до неї просила відмовити.
Начальник служби у справах неповнолітніх Галицької райдержадміністрації, секретар опікунської ради ОСОБА_6 суду пояснила, що на початку березня 2007 року до опікунської ради Галицької райдержадміністрації звернувся житель м. Бурштина ОСОБА_1 з проханням дати висновок про можливість і доцільність передачі йому на виховання малолітнього сина ОСОБА_4. З такою ж заявою звернулася і ОСОБА_2 Попередньо вивчивши суть справи, опікунська рада Галицької райдержадміністрації на своєму засіданні 29 березня
4
2007 року прийшла до висновку про можливість і доцільність ще на 6 місяців малолітнього ОСОБА_4 залишити на вихованні та проживанні у його бабусі - ОСОБА_2, а відтак передати його батькові - ОСОБА_1 Також ОСОБА_2 було попереджено про те, що вона не повинна чинити перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 із його сином. Умови проживання малолітнього ОСОБА_4 як в сім'ї ОСОБА_2, так і в сім'ї ОСОБА_1 є задовільними. При цьому на засіданні опікунської ради ОСОБА_2 було роз"яснено, що згідно ст. 163 Сімейного кодексу України ОСОБА_1, як батько дитини, має переважне право на те, щоб його малолітній син проживав разом з ним і обидві сторони повинні намагатися зробити все мирним шляхом, щоб дитина плавно змогла пристосуватся від одних умов життя до інших..
Аналогічні пояснення, що й ОСОБА_6, дала в судовому засіданні допитана в якості свідка психолог Галицького районного центру соціальних служб сім'ї дітей та молоді ОСОБА_7 При цьому доповнила, що в даний час дитина проживає в емоційно-здоровому середовищі, сторонам необхідно підготувати дитину до плавного переходу проживання від одних умов до інших.. Як психолог ствердила, що в дитини є генетична потреба проживати зі своїми батьками.
Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суду пояснили, що проживають по сусідству із ОСОБА_2 Після трагічної смерті дочки, ОСОБА_2 сама утримує та виховує малолітнього внука. Батько ОСОБА_4 його не відвідує, його вихованням не цікавиться. Ще при житті матері дитини, ОСОБА_1 покинув її в той час, коли вона була вагітною. Коли народився ОСОБА_4, ОСОБА_1 та його батьки не приділяли йому належної уваги, не цікавилися його здоров"ям та вихованням. В даний час ОСОБА_4 проживає разом із ОСОБА_2, яка оформила на роботі відпустку по догляду за дитиною. В неї нова трьохкімнатна квартира, дітей більше немає, матеріально вона забезпечена і створила всі умови для належного утримання та виховання свого внука.
Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 суду пояснили, що вони дружили з покійною ОСОБА_5, знали про те, що її чоловік ОСОБА_1 зневажливо ставився до неї. Ще в той час, коли вона була вагітною, ОСОБА_1 залишив її і пішов проживати до своїх батьків. Коли в ОСОБА_5 народився син, батько дитини не відвідував її та сина. Через деякий час ОСОБА_5 з чоловіком розлучилася і стала з сином проживати у своєї матері.
Заслухавши сторін, пояснення свідків та перевіривши матеріали справи суд вважає, що позов ОСОБА_1 про відібрання дитини слід задовольнити, в зустрічному позові ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини - відмовити.
5
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з дочкою ОСОБА_2 - ОСОБА_5. З копії свідоцтва про народження вбачається, що від спільного проживання в них ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився син ОСОБА_4.
Сімейне життя подружжя не склалося і в листопаді 2005 року шлюб їхній було розірвано в судовому порядку, а 26 грудня 2005 року ОСОБА_5 оформила розірвання шлюбу в Галицькому відділі РАЦСу і їй було видано свідоцтво про розірвання шлюбу. На утримування сина ОСОБА_4 з ОСОБА_1 було присуджено аліменти.
З копії свідоцтва про смерть вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року мати малолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5 передчасно померла. Після її смерті син ОСОБА_4 залишився проживати з бабусею, бувшою тещею ОСОБА_1 - ОСОБА_2.
Як встановлено в судовому засіданні та зазначено у висновку опікунської ради Галицької райдержадміністрації від 29.03.2007 року умови проживання та виховання малолітнього ОСОБА_4 у ОСОБА_2 є задовільними. Сама ОСОБА_2 в даний час знаходиться у відпустці по догляду за онуком після смерті його матері. Вона любить ОСОБА_4, піклується про нього, створює позитивні умови для гармонійного і повноцінного розвитку особистості дитини, відчуває відповідальність за його виховання.
Батько дитини, ОСОБА_1 хоче, щоб син проживав разом з ним і просить передати ОСОБА_4 йому на виховання. З матеріалів справи (акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, довідки з місця роботи, характеристики) вбачається, що батько дитини ОСОБА_1 теж має всі позитивні умови для належного утримання і виховання свого сина. Він проживає разом з батьками в двохкімнатній квартирі, має постійне місце роботи, позитивно характеризується і будь-які компрометуючі дані про його поведінку на роботі та в побуті відсутні. Батьки його теж працюють. При умові залишення ОСОБА_4 на його вихованні, мати ОСОБА_13 залишить роботу і буде доглядати за дитиною.
Відповідно до ст. 163 Сімейного кодексу України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. При цьому вправі вимагати відібрання дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду і тільки в тому разі, коли це буде суперечити інтересам малолітньої дитини, суд може відмовити у відібранні такої дитини.
Згідно висновку опікунської ради Галицької райдержадміністрації від 29.03.2007 року в даний час доцільно залишити малолітнього ОСОБА_4 на вихованні та проживанні у його бабусі - ОСОБА_2 терміном на 6 місяців. Також ОСОБА_2 попереджена про те, що вона не повинна чинити перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 із його сином.
6
З таким висновком суд не погоджується. В даний час між сторонами склалися неприязні стосунки саме на грунті того, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відібрання дитини. ОСОБА_2 перешкоджає батькові дитини спілкуватися із сином, створює умови, щоб віддалити сина від нього, завдаючи при цьому ОСОБА_1 душевних страждань, не вчиняє жодних дій для пристосування себе і дитини до нових умов життя. Суд вважає, що залишення малолітнього ОСОБА_4 проживати разом із ОСОБА_2 ще на 6 місяців поглиблюватиме непрязнь між сторонами, не спрятиме плавному переходу малолітнього ОСОБА_4 від одних умов життя до інших і суперечить його інтересам.
За наведених вище в рішенні обставин справи і доказів суд приходить до висновку про доцільність задоволення позову ОСОБА_1 і відмови в позові ОСОБА_2
На підставі п.2 ст. 164 Сімейного кодексу України, п.4 ст. 60 ЦК України, керуючись ст.ст. 213,214,215 ЦПК України суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дитини - задовольнити.
Відібрати малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження у ОСОБА_2 і передати його на виховання ОСОБА_1.
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Івано-Франківської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги через Галицький районний суд.