Справа №1-191\10

                                              В И Р О К

                                   ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ  

30 грудня 2010  року  Печерський районний суд м. Києва

   у складі колегії суддів:

   головуючого  - судді                     Білоцерківця О.А.,

   суддів -                             Горкавої В.Ю., Новака Р.В.,

   при секретарі                                                     Вершняку В.М.,

   з участю прокурора                                          Панчишина М.Я.,

    захисників -           адвоката                          ОСОБА_1,

                                                                                   ОСОБА_2,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в                  м. Києві кримінальну  справу за обвинуваченням

ОСОБА_3,   ІНФОРМАЦІЯ_1, росіянина, уродженця   м. Челябінськ РФ, громадянина Білорусі, не працюючого, не одруженого, з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,  раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190,                   ч. 1 ст. 353 КК України,

                                            ВСТАНОВИВ :

 ОСОБА_3,  знаходячись у приміщенні офісу по  вул. Патріса Лумумби, 4/6, корп. А в м. Києві, діючи з корисливих мотивів, представляючись медіа - директором ТОВ «Дія», не маючи для того реальної можливості, діючи шляхом обману, запропонував директору ТОВ «БПС «Теплиця» та співзасновнику ТОВ «Боржава» ОСОБА_5 здійснити на каналі «Інтер» по 50 виходів відеороликів тривалістю               30 секунд протягом місяця з рекламою санаторію «Теплиця» та «Боржава». Окрім цього, фактичну вартість рекламних послуг у сумі 37 000 доларів США ОСОБА_3 запропонував оплатити шляхом надання співробітникам телеканалу «Інтер» безкоштовних послуг санаторно-курортного лікування у санаторіях «Теплиця» та «Боржава», яких ОСОБА_3 буде направляти на відпочинок, особисто розраховуючи на отримання коштів від зазначених осіб.

             В цей же день -   21.05.2009 року, в приміщенні офісу, розташованого по вул. Патріса Лумумби, 4/6, корп. А, в м. Києві, директор ТОВ «БПС «Теплиця» та співзасновник ТОВ «Боржава» ОСОБА_5, вважаючи, що ОСОБА_3 за допомогою своїх зв'язків розмістить на телеканалі «Інтер» рекламні відеоролики, уклав договори про надання рекламних послуг з ТОВ «Дія».

 ОСОБА_3 в період часу приблизно кінець травня – початок червня, знаходячись у приміщенні офісу по  вул. Патріса Лумумби, 4/6,   корп. А в м. Києві, використав  договори про надання рекламних послуг від 21.05.2009 року між ТОВ «Дія» та ТОВ «БПС «Теплиця» та додаткову угоду № 1, та між ТОВ «Дія» та ТОВ «Боржава», а також додаткову угоду №1, надавши їх вказаним підприємствам.

 В результаті надання вказаних документів ТОВ «БПС «Теплиця» та ТОВ «Боржава»у вказаних санаторіях на безоплатній основі було забезпечено  розміщення осіб для санаторно-курортного лікування.

Після того, ОСОБА_3, у період часу з 04 червня по 14 серпня 2009 року, направляв на відпочинок до санаторію «Теплиця» осіб, які не були співробітниками телеканалу «Інтер», всього 11 осіб, а  у період часу з 15 червня по  21 серпня 2009 року направляв  до санаторію «Боржава» на відпочинок людей - всього 35 осіб.

Відповідно до акту вибіркової внутрішньої ревізії ТОВ «БПС «Теплиця» від 14.09.2009 року щодо питання надання та оплати послуг санаторно-курортного лікування загальна вартість наданих санаторієм послуг ТОВ «Дія» складає 46 260 гривень, що більше ніж в сто разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є  майновою шкодою у великих розмірах.

 Відповідно до акту вибіркової внутрішньої ревізії щодо питання надання та оплати послуг санаторно-курортного лікування від 14.09.2009 року, загальна вартість наданих санаторієм послуг складає 319 560 гривень, що в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є майновою шкодою у великих розмірах.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3  свою вину у  заподіянні  майнової шкоди у великих розмірах підприємствам ТОВ «БПС «Теплиця», ТОВ «Санаторій «Боржава»,    тобто фактично за ч. 2 ст. 192 КК України, визнав частково, зазначив, що дійсно він своїми протиправними діями  завдав майнову шкоду ТОВ «Боржава» та ТОВ «Теплиця»,  вказав, що  щиро розкаявся у скоєному та зробив для себе відповідні висновки.

Він пояснив, що в ТОВ «Дія» почав працювати позаштатним співробітником з 2007 року, до цього працював на телеканалі «НТН» менеджером по рекламі, про що є запис в трудовій книжці, яку він передав ОСОБА_6, працівнику ТОВ «Дія».

Була укладена трудова угода з іспитовим строком на 2 місяці, будь-яких повідомлень про його звільнення з боку керівництва ТОВ «Дія» не було, він працював, укладаючи не менш 2 договорів з іншими підприємствами на виробництво та розміщення реклами, отримуючи від ОСОБА_7 заробітну плату поза відомістю, при цьому він діяв як медіа – директор вказаного підприємства.

У 2008 році підприємство оплатило замовлення  візиток  на його ім’я, де було зазначено саме таку його посаду.

Факт роботи його на ТОВ «Дія», а також факт договірних відносин між ДП «Гамай» та ТОВ «Дія», перерахунок коштів, підтверджується численними документами, копії яких знаходяться в його розпорядженні, оскільки саме він займався їх укладанням та виконанням, а також показаннями директора ДП «Гамай» ОСОБА_8 і менеджера ТОВ «Медіа – пост» ОСОБА_10.

ДП «Гамай» згідно договірних зобов’язань, пов’язаних з розміщенням реклами на телеканалі «К1», перерахувало кошти на рахунок ТОВ «Дія», разом з тим, чому останнє вчасно не перерахувало кошти ТОВ «Медіа – пост» йому невідомо, і це не його вина.

У листопаді 2008 року він відпочивав у санаторії «Теплиця», познайомився з представником останнього – ОСОБА_11, яку зацікавила можливість  виготовлення, показу реклами на телеканалі «Інтер», з яким він співпрацював. При цьому остання запропонувала працювати «бартером»: виготовлення та показ реклами взамін на послуги з відпочинку в санаторії.

В травні 2009 року він разом з оператором та журналістом перебував на території санаторіїв «Теплиця» та «Боржава», знімали рекламний ролик про них.

Цього ж місця він приїхав в офіс санаторіїв на вул. Патріса Лумумби в м.Києві, де начальник юридичного відділу ОСОБА_12 передала по екземпляри договорів з ТОВ «Дія» від імені «Теплиці» та «Боржави». 1 червня 2009 року він передав підписані від ТОВ «Дія» договори ОСОБА_5 – керівнику вказаних підприємств, перед цим вказані договори були підписані співвласником ТОВ «Дія»           ОСОБА_13 та ним – як виконавцем, поставлена печатка підприємства.

ОСОБА_5 надав згоду на відпочинок осіб від ТОВ «Дія» у вказаних санаторіях на безоплатній основі.

В подальшому ТОВ «Дія» не змогло виконати свої договірні зобов’язання перед  ТОВ «БПС «Теплиця» та ТОВ «Боржава», оскільки спочатку останні вчасно не надали необхідні документи, а потім виникли складнощі у зв’язку зі зміною керівництва телеканалу «Інтер».

Дійсно, у вказаних санаторіях по його заявках відпочивали артисти Театру юного глядача, їх знайомі, родичі, окремі тележурналісти. Цих осіб підбирав адміністратор театру ОСОБА_14, який міг отримувати від осіб, які відпочивали в санаторії якісь кошти, однак які саме, йому невідомо. Сам він від ОСОБА_14 отримав біля  47 000 грн. Він вважає, що зробив це правомірно, адже  саме таку суму він витратив на зйомки кліпів про санаторії, поніс інші витрати як виконавець договорів. Інших коштів від громадян він не отримував.

Він дозволив ОСОБА_14 направляти людей на відпочинок, оскільки ТОВ «Дія» та інші підприємства, що мають відношення до ринку рекламних послуг збирались укласти договір на аренду приміщень театру, і таким чином провести взаєморозрахунок. Розуміє, що внаслідок його  дій ТОВ «БПС «Теплиця» та ТОВ «Боржава» отримали великі  матеріальні збитки. Всі дії стосовно обох санаторіїв у нього були єдиними, бо відбувались в один і той же час на однакових умовах, спілкувався він з одними і тими ж людьми, фактично шкоду санаторіям спричинено єдиними його діями, з єдиним наміром, в чому він розкаюється.

Окрім часткового визнання вини самим підсудним у  заподіянні майнової шкоди шляхом обману у великих розмірах ТОВ «БПС «Теплиця» та ТОВ «Боржава», тобто злочину, передбаченого                    ч.2 ст.192 КК України, його вина підтверджується зібраними та дослідженими у справі доказами.

Допитаний в судовому засіданні свідок  ОСОБА_15 , підтримав показання, надані ним під час досудового слідства, відповідно до яких він є директором ТОВ «Дія», з жовтня 2008 року ОСОБА_3 працював в ТОВ «Дія» на випробному терміні на посаді менеджера, про це йому відомо зі слів ОСОБА_16. Він підшукував підприємства – клієнти для надання рекламних послуг. Як правило, ОСОБА_3 залишав в офісі проекти договорів, які він підписував, чи відхиляв. Стосовно взаємовідносин між ТОВ «Дія» та ТОВ «БПС «Теплиця» та ТОВ «Боржава» нічого пояснити не може, вважає, оскільки він не підписував договорів від 21.05.2009 року, то і таких договірних зобов’язань не було. Хто саме від ТОВ «Дія» підписав вказані договори, йому невідомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 ,  підтримав показання, надані ним під час досудового слідства, відповідно до яких він є заступником директора ТОВ «Дія» та пояснив, що ОСОБА_3 був прийнятий на роботу до ТОВ «Дія» у 2008 році з випробувальним терміном, можливо працював і в 2009 році. Стосовно укладання договорів від 21.05.2009 року йому нічого невідомо, чи укладались вони насправді, нічого пояснити не може. З приводу їх виконання теж нічого повідомити. Разом з тим, протягом роботи ОСОБА_3  з боку клієнтів щодо нього були нарікання та виникали дрібні непорозуміння, які він залагоджував.

    Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , підтримав показання, надані під час досудового слідства, відповідно до яких він працює на ТОВ «Дія» бухгалтером, з ОСОБА_3 особисто не знайомий. Приблизно у лютому-березні 2008 року        ОСОБА_3 звертався до нього із запитанням щодо підпису якогось договору, якого саме, ОСОБА_6 невідомо. ОСОБА_3 пояснив ОСОБА_6, що він від імені ТОВ «Дія» здійснює надання рекламних послуг, але ОСОБА_6 відповів ОСОБА_3, що не має право підпису і порадив звернутися до директора ТОВ «Дія»          ОСОБА_15 ОСОБА_3 здійснював діяльність як співробітник ТОВ «Дія» протягом січня-лютого 2008 року, а можливо і в 2009 році, займався рекламною компанією.

    Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , підтримав показання, надані ним в ході досудового слідства, відповідно до яких з ОСОБА_3 познайомився в 2005 році на одному з концертів в палаці «України» у них склалися дружні відносини.

Він познайомив підсудного зі співробітником ТОВ «Дія» ОСОБА_16, також зазначив, що він в ТОВ «Дія» не працює і тому не міг видавати заробітної плати ОСОБА_3

 З приводу договорів, укладених між ТОВ «Дія» та ТОВ «Боржава», ТОВ «Теплиця»  він пояснити нічого не може.                      ОСОБА_3 пропонував йому відпочити в одному з даних санаторіїв за півціни вартості путівки, оскільки начебто  займався рекламними роликами для цих санаторіїв і вони повинні були з ним розраховуватися «бартером», а тому він міг направляти людей на відпочинок туди за півціни вартості путівки.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17  підтримав показання, надані ним під час досудового слідства, відповідно до яких з ОСОБА_3 він познайомився в 2000 році.             Він на той час працював на посаді концертного директора ТОВ «Арс - Україна», а ОСОБА_3 представляв інтереси якоїсь газети та запропонував розміщення рекламних анонсів концертів, які проводилися за допомогою ТОВ «Арс - Україна» Ніяких проблем у розміщенні реклами та виконання взятих на себе зобов’язань не було.

    Ніяких договірних відносин з ОСОБА_3 по зйомках, монтажу та розміщенні в ефірі телеканалу «Інтер» рекламного відеоролика  для санаторіїв «Боржава» та «Теплиця»  не відбувалося,  жодних заявок не надходило.

    Показання зазначених свідків є допустимими прямими та водночас непрямими доказами вини підсудного у заподіянні ТОВ «БПС «Теплиця» та ТОВ «Боржава» шкоди в особливо великих розмірах шляхом обману.

    З їх показань вбачається, що дійсно у 2008 році ОСОБА_3 був прийнятий на роботу в ТОВ «Дія», працював на ринку рекламних послуг від підприємства у 2008, а можливо і 2009 році. Разом з тим, їм нічого невідомо про існування договірних відносин ТОВ «Дія» з ТОВ «БПС «Теплиця» та ТОВ «Боржава», замовлення виходу  будь-якої реклами цих  санаторіїв на телеканалі «Інтер».

    Оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_11 , неявка якої визнана такою, що з поважних причин, відповідно до яких вона знайома з ОСОБА_3, який відпочивав у санаторії  «Теплиця» в той час, коли вона там працювала на посаді виконавчого директора. Під час свого відпочинку він прийшов до неї в кабінет, представився як представник рекламної агенції «Дія», що начебто є підрозділом телеканалу «Інтер», який розміщує рекламу в ефірі цього каналу. ОСОБА_3 дав свою візитку і запропонував розглянути питання про розміщення на телеканалі «Інтер» рекламного відеоролику. Ціна на рекламу була дуже високою, ОСОБА_11 доповіла про цю пропозицію до вищестоящого керівництва, яке фактично цю пропозицію не прийняло. Більше з ОСОБА_3 ОСОБА_11 не спілкувалась.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , підтримав показання, надані ним під час досудового слідства, відповідно до яких він є директором ТОВ «БПС «Теплиця» та співзасновником ТОВ «Санаторій «Боржава» і пояснив, що наприкінці 2008 року та навесні 2009 року у санаторії відпочивав  ОСОБА_3 Під час останнього приїзду ОСОБА_3 запропонував комерційному директору ОСОБА_18 розмістити рекламний ролик про санаторій в ефірі телеканалу «Інтер». ОСОБА_3 пообіцяв сто виходів відеороликів тривалістю 30 секунд у прайм-тайм протягом місяця. Фактичну вартість рекламних послуг у розмірі 37 000 доларів США запропонував оплатити шляхом надання послуг санаторно-курортного лікування шляхом бартеру працівникам телеканалу «Інтер», яких він буде
направляти на відпочинок. Адміністрація санаторію пропозицію ОСОБА_3 прийняла і 21.05.2009 року у представництві санаторію в м. Києві, за адресою: м. Київ, вул. Патріса Лумумби,4/6, корп. А, к .510, було підписано відповідний договір між ТОВ «БПС «Теплиця» та ТОВ «Дія» і між ТОВ «Санаторій «Боржава» та ТОВ «Дія», медіа-директором якого представився ОСОБА_3 На початку червня 2009
року ОСОБА_3 направив до санаторіїв «Теплиця» і «Боржава» операторів для зйомки відеоматеріалу, одночасно ним почали направлятися люди на відпочинок до вищевказаних санаторіїв.        Разом з тим, реклама  так в ефір і не вийшла. Всього з червня по серпень 2009 року відпочило 48 чоловік на загальну суму 365 560 гривень.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19  підтримав показання, надані ним під час досудового слідства, відповідно до яких він є директором ТОВ «Санаторій «Боржава», приблизно в середині травня до нього зателефонувала співзасновник ТОВ «Боржава», ОСОБА_20 та повідомила, що санаторій «Теплиця» буде рекламуватися на телеканалі «Інтер» і запропонувала також розрекламувати санаторій «Боржава». Він погодився на дану пропозицію і 21.05.2009 року уклав договір про надання рекламних послуг із ТОВ «Дія», відповідно до умов якого на телеканалі «Інтер» мало бути розміщено 50 виходів відеороликів реклами санаторію «Боржава» тривалістю 30 секунд, у пройм-тайм протягом місяця. Окрім цього, відповідно до усної домовленості з    ОСОБА_3 санаторій «Боржава», так само як і санаторій «Теплиця», повинен був в рахунок реклами розміщувати співробітників  телеканалу «Інтер», яких надсилатиме ОСОБА_3 на відпочинок у санаторії, що і буде фактичною оплатою за розміщення реклами санаторіїв на телеканалі «Інтер». В середині липня відеоролик реклами санаторію «Боржава» був затверджений. Не дивлячись на це, реклама санаторіїв на телебаченні не вийшла, натомість особи, яких направив на відпочинок ОСОБА_3 як співробітників телеканалу «Інтер» відпочивали. Загальна кількість осіб, направлених ОСОБА_3 становить 37 чоловік, а вартість їх відпочинку становить 319 560 гривень.

Наприкінці липня, коли вартість відпочинку людей, направлених ОСОБА_3, почала перевищувати обумовлену суму грошових коштів, адміністрація санаторію «Боржава» повідомила про ці обставини ОСОБА_3, на що він заявив, що буде оплачувати відпочинок осіб у санаторії грошовими коштами з рахунку ТОВ «Дія». 23.07.2009 року, 30.07.2009 року та 01.08.2009 року ТОВ «Боржава» відправляли на вказаний ОСОБА_3 номер факсу (044 490-67-65) рахунки за наданий відпочинок, гроші так і не були перераховані.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18  підтримав показання, надані ним в ході досудового слідства, відповідно до яких він працював фінансовим директором ТОВ «БПС «Теплиця», на початку 2009 року адміністрація санаторію повідомила йому, що в санаторії відпочивав ОСОБА_3, який запропонував попередньому директорові рекламні послуги на каналі «Інтер» в обмін на відпочинок співробітників каналу. В лютому 2009 року   ОСОБА_18 особисто познайомився з ОСОБА_3 Під час першої розмови                 ОСОБА_3 представився співробітником рекламного агентства «Дія», яке нібито було підрозділом телеканалу «Інтер». ОСОБА_3 запропонував зняти відеоролик про санаторій «Теплиця» і запустити його в ефір телеканалу «Інтер», він зазначив, що ціна розміщення реклами на каналі «Інтер» складає близько 400 000 доларів США, але завдяки зв'язкам на вказаному телеканалі, для санаторію ціна становитиме 37 000 доларів США за сто виходів в ефір реклами санаторію «Теплиця» тривалістю 60 секунд. Окрім того, ОСОБА_3 повідомив, що в даній ситуації можливий розрахунок бартером, тобто ОСОБА_3 знімає та розміщує рекламу на каналі «Інтер», а санаторій «Теплиця» в свою чергу безоплатно розміщує на відпочинок співробітників телеканалу «Інтер». В середині травня він повідомив ОСОБА_3, що вони погоджуються на пропозицію. Приблизно 25.05.2009 року ОСОБА_3 по електронній пошті вислав йому медіа-план, в якому було зазначено, що реклама буде розміщена в ефірі з 01.06.2009 року. Окрім того, Іванов надсилав відеоролик реклами для затвердження. Відеоролик для санаторію «Боржава» адміністрацію влаштував, а наданий ОСОБА_3 медіа-план ОСОБА_18 погодив, і з 04.06.2009 року   ОСОБА_3 почав направляти до санаторію сторонніх осіб на відпочинок. За період з 04.06.2009 року до 14.08.2009 року у санаторії «Теплиця», розташованого в Закарпатській області, загалом направлених від ОСОБА_3
відпочило вісім чоловік на загальну суму 46 260 гривень. З 01.06.2009 року реклама «Теплиці» в ефірі каналу «Інтер»  так і не вийшла.    

    Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_20  підтримала показання, надані нею під час досудового слідства, відповідно до яких вона є учасником ТОВ «Санаторій «Боржава».

ОСОБА_20 особисто познайомилась з ОСОБА_3 у травні 2009 року, коли він прийшов до офісу представництва санаторію «Теплиця», який розташований у м. Києві по вул. Патриса Лумумби, 4/6, корп. А, оф.510, з питання укладення договорів з санаторієм «Теплиця» та санаторієм «Боржава» про надання послуг з розміщення в ефірі телеканалу «Інтер» рекламних роликів про санаторії.

Комерційний директор санаторію «Теплиця» повідомив їй  та директору санаторію «Теплиця» ОСОБА_5, що ОСОБА_3 запропонував санаторію розрахуватись «бартером», тобто надати в якості оплати реклами послуги з відпочинку працівників телеканалу, при цьому сказав, що у такому випадку буде застосована знижка на рекламні послуги у розмірі 90%, тобто за 100 виходів відеороликів про санаторій тривалістю 30 секунд обидва санаторії повинні були надати послуги на загальну суму, що еквівалентна 37 тисяч доларів США.

В подальшому вона зателефонувала ОСОБА_3 та повідомила, що його  пропозиція про надання послуг з розміщення реклами санаторіїв «Теплиця» та «Боржава» на каналі «Інтер» в обмін на послуги санаторіїв з відпочинку приймається, і запросила його прийти до їхнього офісу, щоб укласти відповідні   договори. Приблизно 19-20 травня 2009 року він прийшов, вони обговорили схему майбутньої роботи. ОСОБА_3 мав при собі заготовлені бланки договорів, які й були підписані директорами санаторіїв та передані йому для підписання директором ТОВ «Дія». Пізніше ОСОБА_3 повернув їм по  1 примірнику підписаних договорів.

Реклама тривалий час в ефір не виходила, вона зв'язалась з ОСОБА_3 та повідомила, що вони припинять надавати послуги людям, яких їм направляє на відпочинок, на що останній  запропонував, що  поки він буде влаштовувати їхня відеоролики в ефір, його фірма «Дія» оплатить грошима їм на рахунок вартість послуг відпочинку тих людей, що на той момент знаходились в санаторії. В подальшому реклама в ефір не вийшла, кошти за відпочинок виплачені не були.

    Наведені вище показання свідків є допустимими прямими доказами вини підсудного у заподіянні ТОВ «БПС «Теплиця» та ТОВ «Боржава» майнової шкоди в особливо великих розмірах шляхом обману, які узгоджуються з іншими доказами у справі.

    Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21  суду показав, що він у 2009 році відпочивав в санаторії «Боржава», путівку на відпочинок йому подарував   ОСОБА_14, він відпочивав там 12 чи 14 днів. Особа підсудного ОСОБА_3 йому не відома, в розмовах  ОСОБА_11 прізвище Іванов не згадував.

    Допитана в судовому засіданні свідок   ОСОБА_9  підтримала показання, надані нею під час досудового слідства, відповідно до яких  ОСОБА_14 подарував їй дві путівки до санаторію «Боржава», одну путівку вона взяла собі, іншу віддала ОСОБА_22, окрім цього разом з ним в санаторії відпочивали ОСОБА_23,        ОСОБА_24 та ОСОБА_25 Підсудного ОСОБА_3 вона не знає  та ніколи не бачила. За проживання в санаторії кошти не платила. Проживала там безкоштовно. ОСОБА_22 ж продала путівку за три тисячі гривень, кошти залишила собі.

    Допитаний в судовому засіданні   свідок ОСОБА_22  суду показав, що в санаторії «Боржава» у 2009 році він відпочивав разом зі своєю дружиною. Путівку йому за три тисячі гривень продала його знайома ОСОБА_9 Підсудного ОСОБА_3 він не знає та ніколи не бачив.

    Відповідно до оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_26 , неявка якої в судове засідання визнана такою, що  поважних причин,  вона разом з ОСОБА_27 та з дітьми у 2009 році перебувала на відпочинку в санаторії «Боржава». Даний відпочинок був домовлений її чоловіком ОСОБА_28, зі слів чоловіка він заплатив за путівки 9 тисяч гривень за дві путівки за дорослих, за дітей нічого не платили. Стосовно того, де були придбані путівки та в кого, їй нічого не відомо. ОСОБА_3 вона знає, вони познайомилися під час її відпочинку в санаторії «Боржава», він проводив якісь зйомки на території санаторію.

    Відповідно до оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_24 , неявка якого в судове засідання визнана поважною, відповідно до яких в червні 2009 року він разом з родиною  відпочивав в санаторії «Боржава», на його прізвище були зарезервовані путівки. Про можливість відпочити у вказаному санаторії йому повідомила його знайома  ОСОБА_9 Громадян на прізвище ОСОБА_3 та ОСОБА_15 він не знає.

    Оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка                      ОСОБА_29 ,  неявка якої визнана судом такою, що з поважних причин, відповідно до яких її знайома ОСОБА_9 запропонувала їй безкоштовно відпочити в санаторії «Боржава», вона погодилась.  ОСОБА_3 та ОСОБА_15 вона не знає, про них ніколи не чула.

    Оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка                     ОСОБА_30 , неявка якої в судове засідання визнана поважною, відповідно до яких в червні 2009 року вона відпочивала в санаторії «Боржава», їй за три тисячі гривень продав путівку              ОСОБА_3

    Оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_14 , неявка якого в судове засідання визнана поважною, відповідно до яких    в 2009 році йому зателефонував  його знайомий  ОСОБА_3 та попросив допомогти йому в зйомках рекламного ролику. Він йому допоміг, а ОСОБА_3   в свою чергу запропонував відпочити безкоштовно в санаторії «Боржава» та повідомив, що він може з собою взяти  близько десяти чоловік, що він і зробив. Грошей від відпочиваючих він ОСОБА_3 не передавав, однак передав свої власні – близько 3 тисяч доларів США як позику, яку той не повернув.

    Показання зазначених свідків є допустимими прямими доказами вини підсудного  у заподіянні ТОВ «БПС «Теплиця» та ТОВ «Боржава» майнової шкоди в особливо великих розмірах шляхом обману.

    Свідок ОСОБА_30 чітко вказує  на отримання її коштів ОСОБА_3 у зв’язку з відпочинком у санаторії.

    Такі показання узгоджуються з письмовими доказами у справі, а саме  протоколом виїмки від 15.01.2010 року, згідно якого у                 ТОВ «БПС «Теплиця» та ТОВ «Санаторій «Боржава» було вилучено наступні документи:

 - прейскурант цін на медичні послуги, що надаються ТОВ «Санаторій «Боржава»  на 2-х арк.,

- прейскурант цін на послуги проживання та санаторно - курортного лікування, що надаються ТОВ «Багатопрофільний санаторій «Теплиця» - на 1-му арк.;

- копія журналу ознайомлення відпочиваючих з правилами поселення, перебування та правилами безпеки в санаторії «Боржава» - на 9-ти арк.;

- корінці до путівок за санаторно -курортним лікуванням з ТОВ «Багатопрофільний санаторій «Теплиця» за номерами: №№ 637, 638, 953, 952, 568, 567, 569, 483, 485 та 484;

          - корінці до путівок за санаторно-курортним лікуванням з            ТОВ «Санаторій «Боржава» за номерами: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 19, 20, 22, 23, 26, 27, 28, 29, 30, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 41, 44, 45, 46, 47, 48, 53, 54, 55.

     Також вина підсудного підтверджується наявністю акту ТОВ «БПС «Теплиця» від 14.09.2009 року щодо питання надання та оплати послуг санаторно-курортного лікування, згідно якого загальна вартість наданих санаторієм послуг ТОВ «Дія» складає 46 260 гривень, акту вибіркової внутрішньої ревізії щодо питання надання та оплати послуг санаторно-курортного лікування від 14.09.2009 року, загальна вартість наданих ТОВ «Боржава» послуг складає 319 560 гривень.

    Зазначені документи отримані у відповідності з вимогами КПК України та  підтверджують факт надання у відповідному розмірі санаторно - курортного лікування особам, які фактично направлялись туди за ініціативи ОСОБА_3

Окрім цього, вина ОСОБА_3 у заподіянні шкоди   ТОВ «БПС «Теплиця» та ТОВ «Боржава» доводиться наступними протоколами:

-        протоколом огляду диску із записом двох рекламних роликів санаторіїв «Теплиця» та «Боржава», згідно якого оглянуто  запис із даними щодо них;

-     протоколом очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_18, під час проведення якої ОСОБА_18 підтвердив свої показання;

-     протоколом очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, під час проведення якої ОСОБА_6 підтвердив свої показання;

-     протоколом очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_20, під час проведення якої ОСОБА_20 підтвердив свої показання;

-     протоколом очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_15, під  час проведення якої ОСОБА_15 підтвердив свої показання.

Зазначені письмові докази по справі зібрані відповідно до вимог кримінально – процесуального закону, є допустимими, та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на заподіяння підсудним ТОВ «БПС «Теплиця» та ТОВ «Боржава» майнової  шкоди шляхом обману в особливо великих розмірах,  узгоджуються з показаннями свідків по справі.

Окрім цього, вина підсудного доводиться речовими доказами у справі:договором між ТОВ «Дія» та ТОВ «БПС «Теплиця» від 21.05.2009 року та додатковою угодою №1,  договором між ТОВ «Дія» та  ТОВ «Боржава» від 21.05.2009 року та додатковою угодою №1,прейскурантами цін на послуги ТОВ «БПС «Теплиця» та ТОВ «Боржава», копією журналу ознайомлення з правилами санаторно-курортного лікування, корінцями до путівок у вказані санаторії, комакт-диском з рекламними роликами санаторіїв «Теплиця» та «Боржава».

Таким чином, докази  вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.192 КК України, є допустимими, достатніми та такими, що не суперечать один одному.

Зміст наведених вище доказів вказує на те, що підсудний ініціюючи укладення угод ТОВ  «БПС «Теплиця» та ТОВ «Боржава» про розміщення реклами на телеканалі «Інтер», знаючи про відсутність у нього, і, відповідно, у ТОВ «Дія» реальної можливості для виконання взятих зобов’язань, ввів представників вказаних підприємств в оману, запевнивши у виконанні договорів, з корисливих мотивів, розраховуючи в подальшому отримати кошти від осіб, які були допущені до санаторно – курортного лікування на безоплатній основі.

На відсутність реальної можливості у ТОВ «Дія», самого    ОСОБА_3 виконати зобов’язання по розміщенню реклами на телеканалі «Інтер» вказують показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_15

Наведений зміст письмових доказів щодо проходження санаторно – курортного лікування особами, які прийняті на прохання ОСОБА_3, вказує на наявність та розмір майнової шкоди, понесеної   ТОВ  «БПС «Теплиця» та ТОВ «Боржава» .

Про наявність корисливого мотиву в діях ОСОБА_3 вказують показання свідків ОСОБА_31, частково – показання свідка ОСОБА_14. який по своєму оцінив передачу ним коштів підсудного, та самого ОСОБА_3

Таким чином, оцінюючи докази у справі на підставі положень ст.65,67 КПК України з точки зору їх допустимості, об’єктивності та достатності, суд приходить до висновку про повну доведеність вини підсудного у  заподіянні ТОВ «БПС «Теплиця» та ТОВ «Боржава» шкоди в особливо великих розмірах шляхом обману.

Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій ОСОБА_3 суд приходить до наступних висновків.

Положеннями ч.2  ст.192 КК України передбаченого кримінальну відповідальність за заподіяння майнової шкоди у великих розмірах шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства.

 З об’єктивної сторони цей злочин полягає в отриманні винним матеріальної вигоди за рахунок власника або законного володільця майна шляхом обману чи зловживанням довірою.

Однак на відміну від шахрайства при цьому не відбувається вилучення чужого майна з володіння власника, тобто не відбувається заволодіння чужим майном або правом на чуже майно.

Однією із форм заподіяння майнової шкоди є обернення на свою користь або користь третіх осіб коштів, які повинні були надійти фізичній чи юридичній особі за надання певних послуг особою, я ка не наділялась повноваженнями на розпорядження цими коштами.

 Свідки у справі отримали певні послуги від ТОВ «БПС «Теплиця» та ТОВ «Боржава», однак за них цим підприємствам нічого не сплатили   з-за вказівки підсудного ОСОБА_3, який  фактично розпорядився зазначеними коштами в своїх інтересах та інтересах третіх осіб.

Разом з тим, ОСОБА_3 не заволодів будь-яким майном  ТОВ «БПС «Теплиця» та ТОВ «Боржава», воно не вибуло з володіння власника (інфраструктура санаторіїв), він лише безпідставно обернув на свою користь та користь третіх осіб вартість використання такого майна.

Також немає жодних підстав стверджувати, що підсудний придбав право на майно вказаних підприємств. Відповідно до роз’яснень загальних положень до розділу 6 Кримінального кодексу України право на майно – це набута в результаті дій потерпілого можливість шахрая користуватись, володіти і розпоряджатись чужим майном.

В результаті власних злочинних дій ОСОБА_3 не набув можливість користуватись, володіти і розпоряджатись  майном «БПС «Теплиця» та ТОВ «Боржава», лише безпідставно обернув на свою користь та користь третіх осіб вартість використання такого майна, яка у володінні власників ще не перебувала.

Вказані підприємства не вчинили дій, спрямованих на отримання підсудним можливості користуватись, володіти і розпоряджатись  майном «БПС «Теплиця» та ТОВ «Боржава», зокрема, і шляхом укладання безпосередньо з ним, як з фізичною особою, будь-яких договорів.

Окрім цього, суб’єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном. Протягом досудового слідства ОСОБА_3 послідовно заперечував наявність умислу на заволодіння майном ТОВ «БПС «Теплиця» та ТОВ «Боржава», його показання щодо цього іншими доказами у справі не спростовуються.

 Таким чином, в даному випадку повністю відсутні ознаки шахрайства.

 Також суд, вважає, що в даному випадку стосовно обох підприємств мав місце єдиний злочин, намір заподіяти майнову шкоду ТОВ «БПС «Теплиця» та ТОВ «Боржава» у підсудного був спільним, одними і тими ж діями ОСОБА_3 в один і той же час було заподіяно шкоду двом юридичним особам, відтак відсутні будь-які підстави кваліфікувати такі дії як сукупність злочинів на підставі положень ч.2 ст.33 КК України.

Діяння, вчинене підсудним, є суспільно небезпечним і підлягає кваліфікації за ч. 2 ст.190 КК України як заподіяння майнової шкоди у великих розмірах  шляхом обману за відсутності ознак шахрайства.

Разом з тим, під час досудового слідства ОСОБА_3 також було пред’явлене обвинувачення, яке за фактичними обставинами не відрізняється від обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що він 21 травня 2009 року,  знаходячись в приміщенні офісу  по  вул. Патріса Лумумби, 4/6,           корп. А в м. Києві, діючи з корисливих мотивів, представляючись медіа - директором ТОВ «Дія», не маючи для того реальної можливості, ввів директора ТОВ «БПС «Теплиця» та співзасновника ТОВ «Боржава» ОСОБА_5 в оману, запевняючи, що має впливові зв’язки на телеканалі «Інтер», запропонував здійснити на цьому каналі «Інтер» по 50 виходів відеороликів тривалістю   30 секунд протягом місяця з рекламою санаторію «Теплиця» та «Боржава». Окрім цього, фактичну вартість рекламних послуг у сумі 37 000 доларів США ОСОБА_3 запропонував оплатити шляхом надання співробітникам телеканалу «Інтер» безкоштовних послуг санаторно-курортного лікування у санаторіях «Теплиця» та «Боржава», яких ОСОБА_3 буде направляти на відпочинок, особисто розраховуючи на отримання коштів від зазначених осіб.

             В цей же день -   21.05.2009 року, в приміщенні офісу, розташованого по вул. Патріса Лумумби, 4/6, корп. А, в м. Києві, директор ТОВ «БПС «Теплиця» та співзасновник ТОВ «Боржава» ОСОБА_5, вважаючи, що ОСОБА_3 за допомогою своїх зв'язків розмістить на телеканалі «Інтер» рекламні відеоролики, уклав договори про надання рекламних послуг з ТОВ «Дія».

 ОСОБА_3 в період часу приблизно кінець травня – початок червня, знаходячись у приміщенні офісу по  вул. Патріса Лумумби, 4/6,   корп. А в м. Києві, використав  договори про надання рекламних послуг від 21.05.2009 року між ТОВ «Дія» та ТОВ «БПС «Теплиця» та додаткову угоду № 1, та між ТОВ «Дія» та ТОВ «Боржава», а також додаткову угоду №1, надавши їх вказаним підприємствам.

 В результаті надання вказаних документів ТОВ «БПС «Теплиця» та ТОВ «Боржава»у вказаних санаторіях на безоплатній основі було забезпечено  розміщення осіб для санаторно-курортного лікування.

Після того, ОСОБА_3, у період часу з 04 червня по 14 серпня 2009 року, направляв на відпочинок до санаторію «Теплиця» осіб, які не були співробітниками телеканалу «Інтер», всього 11 осіб, а  у період часу з 15 червня по  21 серпня 2009 року направляв  до санаторію «Боржава» на відпочинок людей - всього 35 осіб.

Відповідно до акту вибіркової внутрішньої ревізії ТОВ «БПС «Теплиця» від 14.09.2009 року щодо питання надання та оплати послуг санаторно-курортного лікування загальна вартість наданих санаторієм послуг ТОВ «Дія» складає 46 260 гривень, що більше ніж в сто разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є  великими розмірами.

 Відповідно до акту вибіркової внутрішньої ревізії щодо питання надання та оплати послуг санаторно-курортного лікування від 14.09.2009 року, загальна вартість наданих санаторієм послуг складає 319 560 гривень, що в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є особливо  великими розмірами.

Орган досудового слідства вважав, що таким чином ОСОБА_3 вчинив придбання права на майна шляхом обману, повторно, в особливо великих розмірах.

Дійсно фактичні обставини справи підтверджуються наявними та дослідженими у справі доказами, наведеними вище.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3  не заперечував того, що дійсно він 21.05.2009 року вчинив дії, спрямовані на укладення в приміщенні офісу, розташованого по вул. Патріса Лумумби, 4/6, корп. А, в м. Києві договору між ТОВ «Дія» та ТОВ «БПС «Теплиця» ТОВ «Боржава» на виготовлення та розміщення реклами санаторіїв.

Згідно усної домовленості з ОСОБА_5 він направляв людей на відпочинок до санаторіїв, які кошти за санаторно – курортне лікування не сплачували взагалі, або ж сплачували ОСОБА_14

Окрім цього, згідно показань ОСОБА_5 ОСОБА_3 запропонував комерційному директору ОСОБА_18 розмістити рекламний ролик про санаторій в ефірі телеканалу «Інтер».

 Фактичну вартість рекламних послуг у розмірі 37 000 доларів США запропонував оплатити шляхом надання послуг санаторно-курортного лікування шляхом бартеру працівникам телеканалу «Інтер», яких він буде направляти на відпочинок. Адміністрація санаторію пропозицію ОСОБА_3 прийняла і 21.05.2009 року у представництві санаторію в м. Києві, за адресою: м. Київ, вул. Патріса Лумумби,4/6, корп. А, к .510, було підписано відповідний договір між ТОВ «БПС «Теплиця» та ТОВ «Дія» і між ТОВ «Санаторій «Боржава» та ТОВ «Дія», медіа-директором якого представився ОСОБА_3               На початку червня 2009 року ОСОБА_3 направив до санаторіїв «Теплиця» і «Боржава» операторів для зйомки відеоматеріалу, одночасно ним почали направлятися люди на відпочинок до вищевказаних санаторіїв.  Разом з тим, реклама  так в ефір і не вийшла. Всього з червня по серпень 2009 року відпочило 48 чоловік на загальну суму 365 560 гривень.

Аналогічні показання були надані свідками ОСОБА_18,         ОСОБА_19, ОСОБА_20

Разом з тим, відсутність реальної можливості у підсудного від імені ТОВ «Дія» виконати  взяті зобов’язання по розміщенню реклами підтверджується показаннями ОСОБА_15, згідно яких йому нічого невідомо про взаємовідносини ТОВ «Дія» та ТОВ «БПС «Теплиця», ТОВ «Санаторій «Боржава», укладання будь-яких угод.

Аналогічні показання надали ОСОБА_6, ОСОБА_16

Свідок  ОСОБА_31 підтвердила, що передавала кошти підсудному як оплату за перебування в санаторії, на передачу коштів ОСОБА_3 вказував і свідок ОСОБА_14, сам підсудний, що загалом  вказує на наявність корисливого мотиву в його діях.

Разом з тим, наведені докази не свідчать про вчинення шахрайства ОСОБА_3 Суд не може погодитись  щодо наявності в діях ОСОБА_3 ознак злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України в частині обвинувачення, що стосується ТОВ «БПС «Теплиця», ТОВ «Санаторій «Боржава».

Характерною ознакою шахрайства є те, що при цьому відбувається вилучення чужого майна з володіння власника, тобто  відбувається заволодіння чужим майном або правом на чуже майно.

Свідки у справі отримали певні послуги від ТОВ «БПС «Теплиця» та ТОВ «Боржава», однак за них цим підприємствам нічого не сплатили   з-за вказівки підсудного ОСОБА_3, який  фактично розпорядився зазначеними коштами в своїх інтересах та інтересах третіх осіб. Ці кошти ( майно)  ще не потрапили у володіння власника.

Разом з тим, ОСОБА_3 не придбав право на майно вказаних підприємств. В результаті власних злочинних дій ОСОБА_3 не набув можливість користуватись, володіти і розпоряджатись  майном «БПС «Теплиця» та ТОВ «Боржава», лише безпідставно обернув на свою користь та користь третіх осіб вартість використання такого майна, яка у володінні власників ще не перебувала.

Вказані підприємства не вчинили дій, спрямованих на отримання підсудним можливості користуватись, володіти і розпоряджатись  майном ТОВ«БПС «Теплиця» та ТОВ «Боржава», зокрема, і шляхом укладання безпосередньо з ним, як з фізичною особою, будь-яких договорів.

Окрім цього, суб’єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном. Як зазначалось вище, протягом досудового слідства ОСОБА_3 послідовно заперечував наявність умислу на заволодіння майном чи правом на майно ТОВ «БПС «Теплиця» та ТОВ «Боржава», його показання щодо цього іншими наведеними в описовій частині вироку доказами  не спростовуються.

У відповідності до положень ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, ОСОБА_3 підлягає виправдуванню в  частині обвинувачення у вчиненні шахрайства щодо ТОВ«БПС «Теплиця» та ТОВ «Боржава» за відсутності події злочину, тобто шахрайства як такого.

Також органом досудового слідства ОСОБА_3  пред’явлене обвинувачення в тому, що він 21.05.2009 року, знаходячись у приміщенні офісу по  вул. Патріса Лумумби, 4/6,  корп. А в м. Києві, достовірно знаючи, що підписи директора ТОВ «Дія» ОСОБА_15, виконані не останнім, а невстановленою особою на договорах про надання рекламних послуг від 21.05.2009 року між ТОВ «Дія» та ТОВ «БПС «Теплиця», ТОВ «Дія» та ТОВ «Боржава» та на додаткових угодах до них, та є підробленими, використав вказані документи, надавши їх до ТОВ «БПС «Теплиця», ТОВ «Боржава»що надало йому право на розміщення осіб для санаторно-курортного лікування у санаторії «Теплиця» та у такий спосіб, придбанні прав на майно вказаного товариства.

Допитаний в  судовому  засіданні  підсудний   ОСОБА_3 свою вину у використанні завідомо підроблених документів не визнав та пояснив, що зазначені в обвинуваченні договори від 21.05.2009 року були підписані від імені ТОВ «Дія» теж її керівником – співвласником підприємства – ОСОБА_13  в офісі підприємства за адресою: м.Київ, вул.Виборзька, 104, який мав як керівник на це право. Окрім цього, він неодноразово підписувався у інших документах ТОВ «Дія».

Саме ці договори він на законних підставах надав ТОВ «БПС «Теплиця» та  ТОВ «Боржава».

Такі показання підсудного не були спростовані доказами, на які посилався орган досудового слідства як на докази вини підсудного за ч.3 ст.358 КК України, прокурором інші докази не надавались.

 Згідно наявних у справі договорів від 21.05.2009 року між ТОВ «Дія» та ТОВ «БПС «Теплиця», ТОВ «Дія» та ТОВ «Боржава» та  додаткових угод в них міститься підпис особи від імені директора ТОВ «Дія» ОСОБА_15

 Згідно висновку експерта №641 від 09.11.2009 року підписи від імені директора ТОВ «Дія» у вказаних вище договорах від 21.05.2009 року та додаткових угодах до них виконані не ОСОБА_15,  а іншою особою.

Також вказані підписи виконані не ОСОБА_3

 Згідно показань свідка ОСОБА_15  стосовно взаємовідносин між ТОВ «Дія» та ТОВ «БПС «Теплиця» та ТОВ «Боржава» він нічого пояснити не може, вважає, оскільки він не підписував договорів від 21.05.2009 року, то і таких договірних зобов’язань не було. Хто саме від ТОВ «Дія» підписав вказані договори, йому невідомо.

  Згідно показань свідків ОСОБА_16,                ОСОБА_6 , їм теж нічого невідомо про обставини підписання вказаних договорів.

 Такі докази отримані у відповідності з вимогами кримінально – процесуального закону, однак вони не свідчать:  по-перше, про наявність в даному випадку підробки документів, по – друге, використання завідомо підроблених документів.

У відповідності до Статуту ТОВ «Дія» Вищим органом управління товариством є збори учасників, а саме ОСОБА_15 та ОСОБА_13, директором підприємства є ОСОБА_15, який має право першого підпису, а також може делегувати свої повноваження щодо цього працівникам товариства.

Згідно положень ст.16-1 КПК України розгляд справ здійснюється на засадах змагальності, прокурор, підсудний, захисник виступають як сторони та користуються рівними правами у наданні доказів, суд лише створює умови для реалізації сторонами своїх прав.

Недопустимим є перебирання на себе судом функцій обвинувачення.

Прокурор не бажав яким – небудь чином доповнити судове слідство та підтримав обвинувачення в повному обсязі на підставі доказів, вже зібраних у справі.

Під час судового розгляду справи суд в порядку ст.315-1 КПК України направив судове доручення органу досудового слідства з вимогою встановити особу, яка поставила підпис у зазначених вище документах, однак така особа встановлена не була.

Таким чином, у суду відсутні достатні фактичні дані ( докази) та також правові підстави ( вирок суду, що набрав законної сили), які б вказували на факт підробки документу як такий.

 Підсудний ОСОБА_3 стверджує, що співвласник ТОВ «Дія» ОСОБА_13 мав право підписати вказані договори, неодноразово вже підписував інші документи від імені ТОВ «Дія», які надавались підсудному керівництвом підприємства і які є в матеріалах справи.

Кримінальна відповідальність за використання завідомо підробленого документу може наставати лише за наявності прямого умислу, усвідомлення особи, що вона використовує підроблений документ. В іншому разі кримінальна відповідальність виключається.

Наведені вище докази не містять жодних даних, які б свідчили про умисел підсудного ОСОБА_3 на надання договорів та додаткових угод до них до ТОВ «БПС «Теплиця» та  ТОВ «Боржава» як підроблених.

У відповідності зі ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях.

За таких обставин підсудний ОСОБА_3 підлягає виправдуванню за відсутністю події злочину, оскільки відсутні дані про те, що вказані документи, які усвідомлювались як завідомо підроблені, були використані іншими особами.  

Окрім цього, органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що він 25.09.2008 року, діючи з корисливих мотивів, представившись арт - директором ТОВ «Дія», працюючи на вказаному підприємстві   без офіційного оформлення, протягом випробувального терміну на посаді менеджера, запропонував директорові ДП «Гамай», ОСОБА_8 послуги по розміщенню реклами лікувального препарату «Дикрасин» на основі усної домовленості. Наприкінці вересня 2008 року ОСОБА_3 повідомив співробітникам ТОВ «Дія», що знайшов клієнта для підприємства, а саме –ТОВ «Медіа-пост», яке бажає співпрацювати із ТОВ «Дія», при цьому, ОСОБА_3 надав два екземпляри проекту договору між ТОВ «Дія» та ТОВ «Медіа-пост» для затвердження і підпису його директором ТОВ «Дія». Директор ТОВ «Дія»  ОСОБА_15 підписав обидва екземпляри договору та медіа-план до нього, надані         ОСОБА_3  В подальшому ОСОБА_3 не надав до ТОВ «Дія» один екземпляр вищевказаного договору, повідомивши при цьому, що договір із ТОВ «Медіа-пост» підприємством фактично не укладено, чим ввів ОСОБА_15 в оману.

 01.10.2008 року приблизно о 15 годині ОСОБА_3, знаходячись у приміщенні офісу ТОВ «Медіа-пост» по вул. Патріса Лумумби, 10, корп. 2, з корисливих мотивів, з метою придбання права на майно ТОВ «Медіа-пост», передав підписаний директором ТОВ «Дія», ОСОБА_15 проект договору  № 01/10/08-БД 9 від 01.10.2008 року та проект медіа-плану до вказаного договору працівникам ТОВ «Медіа-пост» для передачі його директору ТОВ «Медіа-пост», ОСОБА_32, яка його підписала. Відповідно до умов вказаного договору, ТОВ «Медіа-пост» взяло на себе зобов'язання по виготовленню та розміщенню реклами лікувального препарату «Дикрасин» на телеканалі «К1», хронометражем 50 секунд, кількістю 84 ефірних виходи, загальною вартістю 54 767, 25 гривень. Після укладення вказаного договору ТОВ «Медіа-пост» виконало умови договору № 01/10/08-БД 9, від 01.10.2008 року - виготовило та розмістило рекламний ролик лікувального препарату «Дикрасин» на телеканалі «К1», в свою чергу ТОВ «Дія» не сплатило грошові кошти за надані рекламні послуги, оскільки ТОВ «Дія» в особі ОСОБА_15, фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Медіа пост» не мало. У такий спосіб ОСОБА_3, шляхом введення директора ТОВ «Медіа-пост» ОСОБА_32 в оману, придбав право на майно, що належить ТОВ «Медіа-пост» на суму 54767,25 гривень, розпорядившись ним на власний розсуд, тобто вчинив шахрайство.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину за вказаним вище обвинуваченням категорично не визнав та суду пояснив, що   в 2008 році між ТОВ «Дія» та ТОВ «Медіа-пост» було укладено договір,  згідно якого останнє взяло на себе зобов'язання по виготовленню та розміщенню реклами лікувального препарату «Дикрасин» на телеканалі «К1», яке виконало в повному обсязі. Фактично ТОВ «Дія» уклало цей договір на замовлення ДП «Гамай». ДП «Гамай» перерахувало на ТОВ «Дія» суму коштів в розмірі             10 223 грн. Факт договірних відносин між ДП «Гамай» та ТОВ «Дія», перерахунок коштів, підтверджується численними документами, копії яких знаходяться в матеріалах справи,  а також показаннями директора ДП «Гамай» ОСОБА_8 і менеджера ТОВ «Медіа – пост» ОСОБА_10.

Чому останнє вчасно не перерахувало кошти ТОВ «Медіа – пост» йому невідомо, і це не його вина. Будь-якого наміру на заволодіння майном чи правом на нього у нього не було.

Він не розуміє, яким чином він міг заволодіти правом на майно ТОВ «Медіа-пост», адже до майна вказаного підприємства, що знаходилось у володінні ТОВ «Медіа – пост», не мав жодного відношення. Виходячи зі змісту правовідносин між вказаними підприємствами щодо розміщення реклами, кошти могли надходити лише на рахунки цих підприємств, якими він не міг розпоряджатись.

Як на докази вини підсудного у вчиненні шахрайства стосовно ТОВ «Медіа – пост» орган досудового слідства послався на наступні докази, які теж були досліджені судом.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , підтримав показання надані ним під час досудового слідства, відповідно до яких він працює менеджером в ТОВ «Медіа-пост». Наприкінці вересня  2008 року під час пошуку клієнтів по Інтернету він знайшов номер телефону ОСОБА_3 Останній представився рекламістом та повідомив, що має клієнта, котрий бажає розмістити рекламу.

 01.10.2008 року приблизно о 15 год. в приміщенні офісу                                ТОВ «Медіа-пост» під час зустрічі з ОСОБА_3 він передав договір, підписаний директором ТОВ «Медіа-пост». 05.10.2008 року               ОСОБА_3 передав йому підписаний з боку ТОВ «Дія» договір про проведення рекламної кампанії.

 Відповідно до умов договору № 01/10/08-БД9 ТОВ «Медіа-пост» взяло на себе зобов'язання по розміщенню реклами на телеканалі «К1», хронометражем  50 секунд, у кількості 84 виходів на суму                  45 450 гривень. Загальна ж сума склала 54 767, 25 гривень.

 Зі свого боку ТОВ «Медіа-пост» виконало взяті на себе зобов'язання про проведення рекламної кампанії, а саме: відзняло рекламний ролик медичного препарату «Дикрасил», для представництва фірми «Краков ООД», ДП «Гамай», ТОВ « Краков ООД» і запустило вказаний рекламний ролик   в ефір телеканалу «К1» у кількості 84 виходи. Окрім цього, ТОВ «Дія»  виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000620 від 24.10.2008 на суму   54 767, 25 гривень, який не було оплачено вказаним товариством. ОСОБА_10 неодноразово телефонував ОСОБА_3 щодо сплати коштів за надані послуги, на що останній кожного разу обіцяв сплатити гроші.                       В подальшому від  директора ДП «Гамай» ОСОБА_8 він дізнався, що надані рекламні послуги їх підприємство повністю задовольнили, і що за надані послуги з боку їх підприємства на рахунок ТОВ «Дія» розрахунок відбувся у повному обсязі, але яку саме суму вони сплатили,  ОСОБА_8 не зазначала.

 31.12.2009 року було складено Акт № ОУ-0000648 здачі-приймання робіт (наданих послуг), який було надіслано на адресу ТОВ «Дія», але, як і раніше, грошові кошти на рахунок ТОВ «Медіа-Пост» сплачено не було, вищевказаний акт підписаний не був.

Він ніколи не стверджував, що саме ОСОБА_3 заволодів коштами ТОВ «Медіа-пост».

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_33 , підтримав показання, надані ним в ході досудового слідства, відповідно до яких він являється фінансовим директором ТОВ «Медіа-пост». Восени 2008 року до ТОВ «Медіа-пост» звернувся  ОСОБА_3, який представився співробітником ТОВ «Дія», з метою розміщення реклами свого клієнта з їх допомогою.

 01.10.2008 року між ТОВ «Дія» та ТОВ «Медіа-пост» було укладено договір про проведення рекламної кампанії, відповідно до умов якої ТОВ «Медіа-пост» виготовили і розмістили рекламу препарату «Дикрасин» для ДП «Гамай» на телеканалі «К1» на загальну суму 54 767, 25 гривень. Вказаний рекламний ролик було розміщено у програмі «Як на долоні» хронометражем 50
секунд, у кількості 84 виходи. ТОВ «Медіа-пост» виставило ТОВ «Дія» рахунок-фактуру на вищевказану суму, але оплата з їх боку здійснена не була. Після неодноразових обіцянок ТОВ «Медіа-пост» заявило на адресу ТОВ «Дія» претензію про відшкодування боргу, на що співробітники ТОВ «Дія» повідомили, що про надані рекламні послуги їм нічого не відомо.      

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , підтримала показання, надані нею під час досудового слідства, відповідно до яких вона є директором ДП «Гамай». ОСОБА_3 зателефонував в офіс підприємства і запропонував послуги по розміщенню реклами. Зі слів  ОСОБА_3 їй було відомо, що останній працював на ТОВ «Дія». ОСОБА_8 вирішила скористатися послугами ТОВ «Дія» і розмістити рекламу лікарського засобу під назвою «Дикрасин». Реклама виходила на каналі «К1». Отримавши рахунок-фактуру за виконані роботи вона розрахувалася із ТОВ «Дія» безготівковим розрахунком. Після цього, ще декілька разів у такий спосіб вона розраховувалась з ТОВ «Дія» за надані послуги. Приблизно у жовтні місяці їй зателефонував представник ТОВ «Медіа пост», та пояснив, що їх товариство на підставі договору із ТОВ «Дія» займалося розміщенням реклами «Дикрасину» і запитав, чи розрахувалося ДП «Гамай» за надані послуги із ТОВ «Дія», вона повідомила, що розрахунок із ТОВ «Дія» відбувся у повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 , підтримав показання, надані  під час досудового слідства, відповідно до яких у жовтні 2008 році ОСОБА_3 працював в ТОВ «Дія» на випробному терміні на посаді менеджера. В цей же період часу співробітники ТОВ «Дія» повідомили ОСОБА_15, що ОСОБА_3 знайшов клієнта, а також те, що ОСОБА_3 передав підготовлений текст договору для затвердження і підпису директором.

Він підписав вказаний договір та медіа-план до даного договору і через співробітників ТОВ «Дія» передав ОСОБА_3 два екземпляри для підпису їх директором ТОВ «Медіа-пост». Після цього ОСОБА_3 не надав до ТОВ «Медіа- пост» один екземпляр   укладеного договору. Протягом 2008-2009 року жодних фінансово-господарських взаємовідносин, як він вважає, між ТОВ «Дія» та ТОВ «Медіа-пост» не було. Наприкінці липня 2009 року до офісу ТОВ «Дія» надійшла претензія з боку ТОВ «Медіа-пост» з приводу повернення боргу за надані рекламні послуги. ОСОБА_15 зазначив, що фінансовий директор ТОВ «Дія» ОСОБА_16 звертався до ОСОБА_3 з метою з’ясувати, які саме рекламні послуги надано вищевказаним підприємством ТОВ «Медіа-пост» і на підставі чого ТОВ
«Дія» виявилося боржником на суму близько 55 000 гривень. Зі слів ОСОБА_16, ОСОБА_3 неодноразово обіцяв повернути ТОВ «Медіа-пост» вказані кошти шляхом внесення на розрахунковий рахунок або готівкою, але так гроші і не повернув.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , підтримав показання, надані ним під час досудового слідства, відповідно до яких, він є заступником директора ТОВ «Дія» та пояснив, що про взаємовідносини ТОВ «Дія» із ТОВ «Медіа-пост» адміністрація підприємства дізналася влітку 2009 року після надходження з боку ТОВ «Медіа-пост» претензії на адресу ТОВ «Дія».

 В період часу, в який було укладено договір із ТОВ «Медіа-пост», в ТОВ «Дія» на випробувальному терміні працював ОСОБА_3             Саме він обумовлював умови договору із ТОВ «Медіа-пост» і, в подальшому, відвіз два екземпляри договору і медіа-плану до ТОВ «Медіа-пост» на підпис. Після цього, ОСОБА_3 один примірник договору і медіа-плану до ТОВ «Дія» не надав, обумовивши це тим, що, нібито договір із вказаним підприємством було розірвано, і ніяких господарських операцій не буде здійснено.

30.07.2009 року до офісу ТОВ «Дія» надійшла претензія з боку ТОВ «Медіа-пост», відповідно до якої виявилося, що ТОВ «Медіа-пост» надало рекламні послуги ТОВ «Медіа-пост» на каналі «К1» на суму 54 767, 25 гривень. Він вернувся до ОСОБА_3 із запитанням про надані рекламні послуги, на що той не пояснив, що найближчим часом, після того, як із ним розрахуються інші замовники, одразу внесе готівку на рахунок ТОВ «Дія» для розрахунку із ТОВ «Медіа-пост». Протягом місяця ОСОБА_3 обіцянку не виконав, внаслідок чого ТОВ «Медіа-пост» звернулися до господарського суду із позовною заявою про стягнення боргу.

Згідно протоколу виїмки від 19.01.2010 року у ТОВ «Дія» було вилучені копії рішень ( ухвал) Господарського суду м.Києва, які стосуються господарських взаємовідносин вказаного Товариства та інших підприємств, зокрема, ТОВ «Медіа-пост».

Речовими доказами в цій частині обвинувачення є зазначені рішення ( ухвали)  Господарського суду м.Києва.

На інші докази вини підсудного орган досудового слідства та прокурор не посилались.

Показання зазначених свідків та документи отримані у відповідності до вимог кримінально - процесуального закону, суд бере їх до уваги, однак вони не містять жодних даних, які б вказували на вчинення ОСОБА_3 дій, які можуть кваліфікуватися як заволодіння чужим майном чи придбання права на майно шляхом обману чи зловживанням довірою.

Більш того, договір №12/09/08 від 12.09.2008 року між                ТОВ «Дія» та ДП «Гамай» від 12.09.2008 року та додаткова угода №1 до нього, відповідний медіа - план вказують на те, що ДП «Гамай» дійсно замовила у ТОВ «Дія» ефірний час на телеканалі «К1» для реклами препарату «Дикрасил» та оплатила  10 223 грн. згідно умов договору.

Таким чином, показання підсудного та зазначених свідків вказують на безготівковий характер розрахунків ДП «Гамай», ТОВ «Дія», ТОВ «Медіа-пост» між собою.

Відповідно  підсудний не мав можливості яким – небудь чином заволодіти коштами ( майном) чи придбати право на майно ТОВ «Медіа-пост», та не зробив цього.

 ОСОБА_3 не заволодів будь-яким майном  ТОВ «Медіа-пост», воно не вибуло з володіння власника.  Також немає жодних підстав стверджувати, що підсудний придбав право на майно цього підприємства. Як зазначалось раніше, право на майно – це набута в результаті дій потерпілого можливість шахрая користуватись, володіти і розпоряджатись чужим майном.

В результаті власних дій ОСОБА_3 не набув можливість користуватись, володіти і розпоряджатись  майном ТОВ «Медіа-пост». Вказане підприємство не вчинили дій, спрямованих на отримання підсудним реальної можливості користуватись, володіти і розпоряджатись  майном ТОВ «Медіа-пост», зокрема, і шляхом укладання безпосередньо з ним, як з фізичною особою, будь-яких договорів.

Також суб’єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном. Протягом досудового слідства ОСОБА_3 послідовно заперечував наявність умислу на заволодіння майном чи придбання права на майно ТОВ «Медіа-пост» і такі показання іншими доказами у справі не спростовуються.

Суд також вважає, що в діях ОСОБА_3 стосовно ТОВ «Медіа-пост» відсутній також склад злочину, передбачений частинами           ст.192 КК України – заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою.

З об’єктивної сторони цей злочин полягає в отриманні винним матеріальної вигоди за рахунок власника чи законного володільця шляхом обману або зловживання довірою.

Досліджені судом докази не вказують, що ОСОБА_3 отримав будь-яку матеріальну вигоду за рахунок майна ТОВ «Медіа-пост».

 Також наведеними доказами не підтверджується прямий умисел та корислива мета підсудного щодо заподіяння значної майнової шкоди ТОВ «Медіа-пост».

Суд вважає наявними в даному випадку між зазначеними підприємствами господарські правовідносини, спір щодо яких повинен бути розв’язаний в порядку господарського судочинства.

Показання свідків ОСОБА_15, ОСОБА_34 в частині того, що їм нічого не було відомо про наявність договірних відносин ТОВ «Дія» з ТОВ «Медіа-пост» на замовлення ДП «Гамай» суд оцінює критично, виходячи з показань свідка ОСОБА_8, ОСОБА_10 змісту договору №12/09/08 від 12.09.2008 року між  ТОВ «Дія» та          ДП «Гамай» від 12.09.2008 року, додаткової угоди №1 до нього, медіа – план, згідно яких ДП «Гамай» дійсно замовила у ТОВ «Дія» ефірний час на телеканалі «К1» для реклами препарату «Дикрасил» та оплатила  10 223 грн. згідно умов договору.

Окрім цього, ці свідки є зацікавленими у певному вирішенні справи, оскільки на між ТОВ «Дія» та ТОВ «Медіа-пост» з цього приводу існує господарський спір, що розглядається в суді.

У відповідності зі ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях.

 Таким чином, ОСОБА_3 підлягає виправдуванню в  частині обвинувачення у вчиненні шахрайства щодо ТОВ «Медіа – пост» за відсутності події злочину, тобто шахрайства як такого.

Окрім цього, органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому , що він не будучи службовою особою ТОВ «Дія» та не маючи владних повноважень директора вказаного товариства, під час вчинення 25.09.2008 року придбання прав на чуже майно, що належить ТОВ «Медіа-пост», шляхом обману, у приміщенні офісу вказаного товариства, розташованого по вул. Патріса Лумумби, 10, корм. 2, самовільно присвоїв владні повноваження директора ТОВ «Дія», представившись фінансовому директору ТОВ «Медіа-пост» ОСОБА_33 директором ТОВ «Дія», що було поєднано із вчиненням шахрайства.

Він же, не будучи службовою особою ТОВ «Дія» та не маючи владних повноважень директора вказаного підприємства 21.05.2009 року під час вчинення злочину, а саме придбання прав на чуже майно, що належить ТОВ «БПС «Теплиця» шляхом обману, знаходячись у приміщенні офісу вказаного товариства, розташованого по                    вул. Патріса Лумумби, 4/6, корп. А, в м. Києві, самовільно присвоїв владні повноваження директора ТОВ «Дія», представившись директору ТОВ «БПС «Теплиця» ОСОБА_5  директором ТОВ «Дія», що було поєднано із вчиненням шахрайства.

На думку органу досудового слідства, ОСОБА_3, не будучи службовою особою ТОВ «Дія» та не маючи владних
повноважень директора вказаного підприємства, 21.05.2009 року під час вчинення злочину, а саме придбання прав на чуже майно, що належить ТОВ «Санаторій «Боржава», шляхом обману, знаходячись у приміщенні офісу вказаного товариства, розташованого по                      вул. Патріса Лумумби, 4/6, корп. А,    в м. Києві, самовільно присвоїв владні повноваження директора ТОВ «Дія», представившись засновнику ТОВ «Санаторій «Боржава» ОСОБА_5 директором ТОВ «Дія», що було поєднано із вчиненням шахрайства.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3  в цій частині обвинувачення вину не визнав та пояснив, що  у спілкуванні з представниками ТОВ «БПС «Теплиця», ТОВ «Санаторій Боржава»   називав себе не директором, а медіа-директором ТОВ «Дія», яким він насправді і був, про що, зокрема, свідчать візитки на його ім’я  із зазначенням такої посади, які йому оплатила ТОВ «Дія», про що свідчать документи, приєднані ним до матеріалів справи.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5   надав показання про те, що ОСОБА_3 дійсно представлявся директором ТОВ «Дія» за обставин, наведених вище.

Аналогічні за змістом показання суду надав свідок ОСОБА_33

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 підтримав показання, надані під час досудового слідства, згідно яких директором на ТОВ «Дія» був лише він. Підсудний працював з 2007 року на іспитовому терміні нетривалий час поза штатом.

Аналогічні  показання надали суду ОСОБА_16,  ОСОБА_6

Згідно Статуту ТОВ «Дія» директором підприємства є                ОСОБА_15

Зазначені докази здобуті у відповідності з вимогами закону, суд бере їх до уваги, разом з тим, вони безумовно вказують на те, що ОСОБА_3 не вчиняв самовільного присвоєння владних повноважень або звання службової особи.

Відповідальність за ст.353 КК України настає лише за умови присвоєння владних повноважень, тобто сукупності прав та обов’язків службової особи, яка за своїм статусом є представником влади, наданих їй для виконання функцій держави.

Згідно загальної частини розділу 17 КК України представниками влади є працівники державних органів та їх апарату, які наділені правом в межах своєї компетенції ставити вимоги та приймати рішення, обов’язкові для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності та підлеглості.

Вочевидь, директор суб’єкта господарювання – ТОВ «Дія» за своїм статусом не наділений владними повноваженнями для виконання функцій держави, а тому підсудний ОСОБА_3 підлягає виправданню за діяння, передбачене ст.353 КК України (в обвинуваченні органу досудового слідства вказана ч.1 ст.353) за відсутністю події злочину.

ОСОБА_3 підлягає виправдуванню за пред’явленим органом досудового слідства та підтриманого прокурором обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених  ч.4 ст.190,  ч.3 ст.358, ч.1 353 КК України, саме за відсутністю події відповідних злочинів, а не за відсутністю в  діях  підсудного складу таких злочинів, оскільки в судовому засіданні не було отримано даних про наявність ознак вчинення шахрайства,  використання завідомо підробленого документа, самовільного присвоєння владних повноважень, вчинених іншими особами, в межах цього обвинувачення.

При призначенні міри покарання суд враховує  тяжкість скоєного злочину, обставини вчинення злочину, особу підсудного, який  позитивно характеризується згідно наявних у справі документів, раніше не судимий,  вчинив злочин вперше.

 Обставин, які  пом’якшують чи обтяжують покарання підсудного, немає.

Суд бере до уваги розмір невідшкодованої злочином майнової шкоди, спричиненої ТОВ «БПС «Теплиця» та ТОВ «Боржава».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість виправлення  підсудного без ізоляції від суспільства і необхідність обрання йому міри покарання у виді обмеження волі в межах санкції статті з реальним відбуттям покарання.

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі, а тому цивільні позови ТОВ «БПС «Теплиця» та ТОВ «Боржава» по справі підлягають задоволенню, позов ТОВ «Медіа – пост»  необхідно залишити без розгляду.

 Судові витрати у вигляді вартості проведеної судово – почеркознавчої експертизи з урахуванням виправдання підсудного ОСОБА_3 за ч.3 ст.358 КПК України слід віднести на рахунок держави.

        На підставі викладеного та керуючись ст.62 Конституції України, ст. ст. 323, 324 КПК України, суд    

ЗАСУДИВ :

  ОСОБА_3  визнати винним  у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.192 КК України, та призначити йому покарання  у виді обмеження волі строком на  2   роки 8 місяців.

ОСОБА_3   за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених  ч.4 ст.190, ч.3 ст.358, ч.1 353 КК України, – виправдати за відсутністю події злочинів.

Строк відбуття покарання рахувати з 15.09.2009 року.

 Речові докази у справі, які знаходяться в матеріалах справи,- залишити в ній.

Цивільний позов ТОВ «БСП «Теплиця» до ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути з  ОСОБА_3 на користь   ТОВ «БСП «Теплиця» 46 260 гривень у відшкодування шкоди, завданої злочином.

Цивільний позов  ТОВ «Санаторій Боржава» до ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути з  ОСОБА_3 на користь   ТОВ «Санаторій Боржава» 319 560 гривень у відшкодування шкоди, завданої злочином.

Цивільний позов  ТОВ «Медіа-пост» до ОСОБА_3  -  залишити без розгляду.

 Міру запобіжного заходу ОСОБА_3  до набрання вироком законної сили  залишити без змін - у вигляді взяття під варту в Київському СІЗО №13 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві  та Київській області.

Вирок може бути оскаржено  протягом 15  діб до Апеляційного суду  м. Києва через районний суд, а засудженим, що утримується під вартою,  - з моменту отримання копії вироку.

  Головуючий у справі –

                                                суддя                         О.Білоцерківець

   Члени колегії -               суддя                                 В.Ю.   Горкава  

        суддя                               Р.В.Новак