Справа № 2а-878-1/2010

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

30 грудня 2010  року суддя Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Святошинському р-ні м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просить суд визнати дії відповідачів неправомірними та зобов’язати УПФУ у Святошинському районі м. Києва  здійснити йому з 26.06.2001 р. по 01.11.2010 р. перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи виходячи із розміру 50 % мінімальної пенсії за віком та державної пенсії, в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком; зобов’язати встановити основну та додаткову пенсії; зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району м. Києва провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з моменту виникнення у позивача цього права; зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з моменту виникнення у позивача цього права. Просить зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району м. Києва  та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат  призначити (встановити) позивачу щорічну допомогу на оздоровлення. Також позивач просить суд стягнути з відповідачів на його користь витрати по оплаті послуг на правову допомогу в розмірі 500 грн.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він є учасником ліквідації  наслідків аварії на Чорнобильській АЄС 1 категорії, інвалід 3 групи, у зв’язку з чим йому була призначена пенсія за втрату здоров’я.

Оскільки основна, додаткова пенсії та допомога на оздоровлення позивачу виплачується у меншому розмірі, ніж передбачено ст.ст. 48, 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 19.11.2010 р. при відкритті провадження у зазначеній вище справі, позовні вимоги щодо перерахунку основної та додаткової пенсії та допомоги на оздоровлення за період з 26.06.2001 р. по 07.05.2010 р. включно були залишені без розгляду.  

Суд, дослідивши матеріали справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому  задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно посвідчення серії НОМЕР_1 має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи і відноситься до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і має право на отримання державної та додаткової пенсій на підставі ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно ст. 49 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок аварії на Чорнобильської катастрофи» додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, віднесених до категорії І, зокрема інвалідам ІІІ групи призначається у розмірі – 50 % мінімальної пенсії за віком. Стосовно державних пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, то їх розміри в усіх випадках, не можуть бути нижчими, зокрема  по ІІІ групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком (ч. 4 ст. 54 Закону).

Таким чином, судом встановлено, що обрахунок державної та додаткової пенсій, пенсія за віком, встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування)  

Згідно ч. 3 ст. 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок аварії на Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4. Перерахунок здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов обґрунтованого висновку проте, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок аварії на Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсій за віком.

Проте, відповідач всупереч зазначеним вище нормам не провів відповідне нарахування цих пенсій, при цьому, не провів їх перерахунок після встановленого нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як це передбачено ч. 3 ст. 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок аварії на Чорнобильської катастрофи».

Суд приходить до висновку, що відповідач УПФУ у Святошинському районі м. Києва повинен здійснити перерахунок та виплату пенсій позивачу  виходячи з їх розміру, встановлених ЗУ  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок аварії на Чорнобильської катастрофи».

Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Основні положення щодо реалізації конституційного  право громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону  їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку  визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання  і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення  визначені та закріпленні в ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок аварії на Чорнобильської катастрофи».

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом ІІІ групи.

Згідно ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок аварії на Чорнобильської катастрофи», розмір пенсії по інвалідності ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Таким чином, обрахунок державної та додаткової пенсій, пенсія за віком, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», інваліду ІІІ групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України.

Згідно до ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено у новій редакції, відповідно до якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Встановлено, що Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп2008 положення ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині нової редакції ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними.

Щорічна допомога на оздоровлення за 2009 роки виплачена позивачу ОСОБА_1 після винесення Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 р., у меншому розмірі ніж передбачено ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода та обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Встановлено, що згідно із ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок аварії на Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Чинне законодавство визначає розмір мінімальної пенсії за віком лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначив  цей розмір  або встановлював інший розмір, відсутній.

Згідно ч. 3 ст. 67 ЗУ  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок аварії на Чорнобильської катастрофи», у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії  за шкоду заподіяну здоров’ю, особам. Віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Встановлено, що аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.    

Згідно ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Встановлено, що оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму  перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Суд вважає протиправним відмову відповідачів у нарахуванні, перерахунку та виплаті основної та додаткової пенсії у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом та допомоги на оздоровлення.

Позовні вимоги позивача про зобов’язання встановити йому основну та додаткову пенсію та допомогу на оздоровлення, також не можуть бути задоволенні, оскільки суд не вправі вирішувати питання про встановлення права, яке законодавством гарантовано особі по досягненню певного віку.

    Вимога позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» витрати, пов’язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб’єктом владних повноважень не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Проте, позивачем не надано графіку роботи адвоката з метою визначення розміру компенсації понесених ним витрат на правову допомогу відповідно до вказаної постанови.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 48, 49, 50, 54, 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок аварії на Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 19, 46 Конституції України, ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 100, 158-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

            Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Святошинському р-ні м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково .

             Визнати дії  Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району в м. Києві при нарахуванні, перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та недоотриманої суми державної пенсії – неправомірними.

            Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії згідно ст. 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка згідно ст. 50 вказаного Закону становить 50 % мінімальної пенсії за віком з 08.05.2010 р. виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення на відповідний рік, з урахуванням раніше проведених виплат.

            Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району в м. Києві здійснити перерахунок, а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на підставі проведеного перерахунку виплатити ОСОБА_1 щорічну разову допомогу на оздоровлення за 2010 рік, передбачену ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», т.б. 4 мінімальних заробітних плат, з урахуванням проведених виплат.

               В іншій частині позову відмовити.              

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.        

Суддя: